Психологічне консультування тривожних клієнтів (стр. 1 из 4)

Психологічне консультування тривожних клієнтів

Введення

Консультування можна розглядати як особливий вид відносин допомоги, як якийсь репертуар можливих дій, як психологічний процес. Цілі консультування мають пов'язаний зі свідомістю аспект. У різному ступені всі консультаційні підходи фокусуються на зміні відчуттів, думок і дій людей так, щоб люди могли жити ефективніше.

Психологічне консультування – це діалог индивидуальностей, діалог унікальних осіб|особистостей. Для діалогу недостатньо звичайної мови спілкування, недостатньо слів. Необхідне з'єднання різних поглядів на світ, взаєморозуміння, контакт внутрішніх світів. Клієнт вибирає консультанта інтуїтивно, часто орієнтуючись на його формальні характеристики, сприймаючи як фахівця або випробовуючи довіру і тяжіння до нього як до особи. Консультант більшою мірою відповідальний, відбудеться або не відбудеться діалог. Саме він вибирає той професійний інструментарій, який дозволить зробити спілкування дійсно глибоким, а консультування ефективним.

Існують спеціальні проблеми психологічного консультування: тривожних клієнтів

; вороже настроєних і агресивних осіб; клієнтів з психосоматичними розладами; асоціальних осіб; клієнтів з депресією і суициднми намірами; при сексуальних проблемах. Ми зупинимося саме на вивченні цих спеціальних питань.

Мета контрольної роботи: вивчення особливостей консультування тривожних клієнтів, вороже настроєних і агресивних.

1 Психофізіологічні основи тривожності

Тривожність займає|позичає,посідає одне з найважливіших місць як в нормальній психодинаміці, так і в психопатології, тобто у виникненні різних симптомів. Тривожність попереджає про небезпеку, загрозі і в цьому сенсі має не меншу цінність, чим біль. S. Freud визначає тривожність як сигнал з боку Ego, застережливий індивіда про внутрішній конфлікт. Зазвичай конфлікт відбувається між неприйнятними імпульсами несвідомого і психічними силами, направленими на придушення цих імпульсів. Тривожність — сигнал не тільки попереджувальний, але і такий, що захищає від конфліктів, тому що задіює механізми психологічного захисту.

Тривожність має схожість із страхом (Freud навіть не розрізняє ці стани, вживаючи єдине поняття "Angst"), адже в обох випадках виявляється реакція на небезпеку. Про страх ми ще поговоримо в наступному розділі, тому що кожною з емоцій все ж таки властива специфічність. Тривожність интрапсихична, тобто обумовлена внутрішньо і зв'язується із зовнішніми об'єктами лише в тій мірі, в якій вони стимулюють внутрішні конфлікти. Зазвичай тривожність на відміну від страху є реакцією на уявну, невідому загрозу. У основі тривожності завжди лежать внутрішні конфлікти особи. Для тривожності також характерна пролонгованість, тобто їй властиво розтягуватися в часі, постійно повторюватися або ставати безперервною.

З фізіологічної точки зору тривожність є реактивним станом. Вона викликає фізіологічні зміни, що готують організм до боротьби — відступу або опору. При тривожності збуджується серцево-судинна система (частішає ритм серця, підвищується кров'яний тиск), а діяльність травного тракту пригноблюється (зменшується активність секреції і перистальтика). Кров з травного тракту "пересилається" в м'язову систему, тобто організм готується до активної діяльності. Тривожність виявляється на трьох рівнях:

1. Нейроендокрінном (продукція адреналіну — эпинефрин|).

2. Психічному (невизначені|неозначені| побоювання).

3. Соматичному або моторно-вісцелярному (фізіологічні реакції різних систем організму на збільшення продукції эпинефрина):

a. дерматологічні реакції (шкірні роздратування);

b. реакція серцево-судинної системи (тахікардія, збільшення тиску систоли);

c. реакція травного тракту (придушення діяльності слинних залоз — сухість в роті, неприємний присмак, анорексія, пронос, замок і тому подібне);

d. реакції дихальної системи (прискорене дихання, задишка, гіпервентиляція);

e. генитально-уринальные реакції (прискорене сечовипускання, порушення менструації, біль в області тазу, фригідність, імпотенція);

f. вазомоторні реакції (потовиділення, почервоніння);

g. реакції скелетно-м'язової системи (головні болі, болі в потилиці, артральгии|).

Широкий спектр фізіологічних реакцій унаслідок тривожності пояснює, чому тривала тривожність викликає психосоматичні розлади, а само стан тривожності нерідко "маскується" скаргами соматичного характеру. Такі клієнти, як правило, спочатку потрапляють не до психолога або психотерапевта, а до лікаря|лікарки| загальної практики.

Кожен з нас, особливо в стресових ситуаціях, випробовує тривожність. Проте для більшості людей це тимчасовий стан, який вони долають. У консультуванні ми стикаємося з клієнтами, для яких тривожність представляє болісне, таке, що не проходить, що нерідко супроводжується неприємними фізичними відчуттями. Психологічно такий клієнт відчуває, що з ним відбувається щось недобре, проте не може конкретизувати своє нездужання і не знає, коли і де з ним знову відбудеться подібна безіменна трагедія. Людина, що постійно випробовує тривожність, живе як би під темним небом і не здатний подолати напругу ні зусиллями власної волі, ні за допомогою близьких. У такому стані зазвичай і потрапляють до консультанта. Іноді цей стан проходить само собою, проте часто загострюється і стає все більш важко переносимим. Невизначена тривожність особливо пригноблює при несприятливих життєвих обставинах. Коли існує постійна загроза соціальному положенню, фінансовому благополуччю і тому подібне, все навколо представляється потенційно загрозливим. Соціальне оточення, життєві умови не стільки безпосередньо породжують внутрішні конфлікти, скільки часом створюють сприятливий грунт для їх прояву в повну силу.

2 Консультування тривожних клієнтів

Робота консультанта з клієнтом, який звернувся із-за постійної тривожності, утомлива, оскільки клієнтові деколи важко пояснити, які проблеми приховані за цим переживанням, що виснажує. Консультант повинен уміти розгледіти різні "лиця" тривожності, оскільки тривожність часто виявляється не безпосередньо, а "перевтілюється".

Одне з найбільш частих "маскувань" тривожності — перейменування. "Я роздратований; я в напрузі; у мене слабкість; я боюся; мені сумно; я постійно прокидаюся ночами; я не відчуваю себе самим собою" — клієнти використовують десятки слів і виразів для позначення стану тривожності.

Дуже часто тривожність виражається соматичними симптомами. Більшість клієнтів пов'язують їх із специфічними ситуаціями, що викликають тривожність. Проте неправильно називати такі симптоми "функціональними", "на нервовому грунті" і тому подібне, оскільки клієнт відчуває себе як би звинуваченим в симуляції і таким, що скаржиться на щось фіктивне, тому удається до заперечення і інших засобів|коштів| психологічного захисту. Іноді соматичні скарги є просто способом заявити про свою тривожність. Наприклад, коли клієнт скаржиться, що у нього болить голова у присутності дружини, консультант має можливість прояснити проблему: "Здається, Ви хочете мені сказати, що у присутності дружини по якихось причинах нервуєте, і Ваша тривожність виявляється головним болем. Якщо нам вдасться дізнатися, що викликає у Вас тривожність, ми зможемо здолати цей головний біль". Подібна тактика значно краща, ніж пряме твердження: "У Вас головний біль на нервовому грунті". Соматичні симптоми не обов'язково виникають унаслідок|внаслідок| тривожності — часто вони просто заміщають тривожність.

Деколи тривожність маскується певними діями. Весь спектр нав'язливих дій — від стукоту пальцями по столу, кручення гудзиків, докучливого моргання очима, чухання і до того, що об'їдається, надмірного пияцтва або куріння, нав'язливій потребі купувати речі — може означати тривожність із-за конфліктної життєвої ситуації.

Тривожність також нерідко ховається за іншими емоціями. Дратівливість, агресивність, ворожість можуть виступати як реакції на зухвалі тривогу ситуації. Деякі клієнти самі пояснюють, що, коли вони починають випробовувати напругу, то стають саркастичними, уїдливими, важко злагідними. Інші клієнти в подібних ситуаціях, навпаки, стають холодними, скутими, неговіркими. Другий тип реакцій зазвичай|звично| виражає внутрішній конфлікт між безсиллям і агресивністю, і цей конфлікт паралізує активність. Коли ми стикаємося з такими клієнтами, їх поведінка викликає роздратування і злість, але одночасно дозволяє отримати ключ до розуміння проблем, що підлягають дозволу. Люди, що адже оточують клієнтів, переживають схожі почуття при спілкуванні з ними.

Багатомовність теж спосіб маскування тривожності. Таким чином клієнт прагне приховати свою тривожність і "обеззброїти" консультанта. Словесний потік не слід переривати, потрібно лише приділити увагу тривожності, що ховається за ним. Безперервний говір - це своєрідна форма самозахисту, який необачно відразу ламати. Консультант крізь призму власних відчуттів повинен проаналізувати мотиви многоговорения, маючи на увазі, що в повсякденному житті клієнт так само докучає таким, що оточує пустими розмовами, прагнучи і заховати свою тривожність, і втекти від неї.

Деякі клієнти, щоб завуалювати свою тривожність і подавити активність консультанта, постійно перебивають його. Це помітно фрустрирует консультанта, але більшість клієнтів не є досвідченими "переривниками", і консультант легко справляється з ситуацією. Важко в тих випадках, коли насправді клієнт небалакучий і не прагне заповнювати паузи між висловами, проте відразу перебиває консультанта, коли той починає говорити. Навіть якщо консультант намагається заперечити, такий клієнт не зупиняється, як би не чувши його слів. Консультантові тоді слід не вступати в конкуренцію, а різко обірвати клієнта і вказати на неприпустимість подібної поведінки. Прагнення переривати консультанта може бути обумовлене не цілком усвідомленим страхом перед каким або питанням або висловом. Іноді розумно прямо запитати, чи розуміє клієнт, що робить. Пряме питання допоможе клієнтові усвідомити спосіб своєї поведінки в стані тривожності.