Конфлікт у міжособистісних відносинах (стр. 1 из 5)

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Конфлікт у міжособистісних відносинах

Виконав

Студент 2 курсу 25 ЗЛ групи

Інституту фізичного виховання та спорту

Ясинський Денис Вадимович

Перевірив

Доцент кафедри теорії та історії педагогіки

Шевченко Андрій Федорович

Київ-2010

Зміст

Вступ

1. Поняття конфлікту: його структура, особливості та основні сигнали конфлікту………………………ст. 1

2. Причини виникнення конфліктів у міжособистісних відносинах вчителя та учнів……………………..ст. 8

3. Основи технології управління міжособистісними конфліктами у взаємовідносинах

вчителя та учнів......................................................ст. 11

4. Динаміка конфлікту: основні стилі

поведінки у ньому..................................................ст. 15

Висновки…………………………………………….ст. 23

Використана література

Вступ

Практично кожна людина хоча б раз у житті попадала в конфліктну ситуацію. Конфлікти одночасно схожі та не схожі. Схожі вони перш за все реакцією на них. У більшості людей конфлікти викликають неприємні асоціації, емоції та спогади.

В найпростіших конфліктних ситуаціях можливо і без спеціальних знань уникнути конфлікту, призвичаїтись до нього та навіть жити в ньому, не руйнуючи міжособистісні відносини. Чи, зорієнтувавшись у конфлікті, прийняти рішення, що краще зробити і як саме вчинити.

Людство за всю свою історію накопичило величезні знання щодо життя та виживання у конфліктах – починаючи від простих непорозумінь і закінчуючи війнами. Науковий аналіз цього конфліктного життя сприяв виникненню і становленню нової міждисциплінарної області в наукових знаннях про конфлікт, про способи його аналізу, вирішення та регулювання – конфліктології.

Конфліктологія майже відразу після отримання статусу наукової дисципліни набула статусу навчальної дисципліни, оскільки потребу вивчати конфліктологію мають не лише майбутні професійні конфліктологи, але і всі ті, хто хоче полегшити своє існування вмінням знаходити вихід із найскладніших конфліктних ситуацій, що постійно виникають в економічному, соціальному чи політичному житті, міжособових відносинах людей.

Психологія конфлікту як фундаментальна складова конфліктології та базова система знань про діагностику, профілактику та коригування конфліктів, про психологічні методи аналізу та врегулювання конфліктів викликає інтерес у спеціалістів, що працюють у системі «людина – людина» (психологи, менеджери, педагоги, лікарі, соціальні працівники тощо).

Оскільки конфліктів неможливо уникнути, то потрібно знати, як попередити їх деструктивність та наслідки, як вести себе у конфлікті, як завершити його або ж як конструктивно та вдало для конфліктуючих сторін вирішити цей конфлікт.

Видатний український конфліктолог А.Т.Ішмуратов вважав, що конфлікти супроводжують наше життя як хвороби. [11]

Тепер перед спеціалістами різного профілю повстає завдання – навчитися дивитися на конфлікти професійно і втручатися в них професійно, тобто вивчати їх і розв’язувати так само, як розв’язується будь-яке інше професійне завдання.

До найбільш розповсюджених конфліктів відносяться міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють майже всі сфери людських відносин. А серед них частіше всього виділяють педагогічні конфлікти у взаємодії «викладач-студент» та « вчитель-учень».

Кожний конфлікт, так чи інакше, в кінці зводиться до міжособистісного. Тому знання особливостей міжособистісних конфліктів і способів їх управління є важливою складовою в підготовці кожного спеціаліста.

Задачі цієї роботи:

1) Проаналізувати психологічну літературу з проблеми міжособистісного конфлікту.

2) З'ясувати сутність поняття конфлікту

3) Запропонувати технологію управління міжособистісними конфліктами

Поняття конфлікту: його структура, особливості та основні сигнали конфлікту

Аналіз психологічної літератури з проблеми конфлікту дав можливість визначити конфлікт як зіткнення протилежно направлених, несумісних один з одним тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями

Також його розглядають як стан відносин між опонентами, що характеризується протиборством несумісних тенденцій і пов’язаний він з гострими негативними емоціями.

Васильєв Н.Н. вважає, що потрібно розрізняти поняття «конфлікт» і «конфліктна ситуація», адже різниця між ними дуже істотна.

Конфліктну ситуацію він бачить як суміщення людських інтересів, яке створює грунт для реального протиборства між соціальними суб’єктами. Головна риса – виникнення предмету конфлікту, але поки відсутність відкритої активної боротьби. Тобто в процесі розвитку зіткнення, конфліктна ситуація завжди передує конфлікту, є його основою. [5]

Васильєв Н.Н. виділяє 4 види конфліктів: [5]

- Внутрішньо особистісний, що відображає боротьбу приблизно рівних за силою мотивів, потягів, інтересів особистості;

- Міжособистісний, що характеризується тим, що діючі особи прагнуть реалізувати у своїй життєдіяльності взаємовиключні цілі;

- Міжгруповий, що відрізняється тим, що конфліктуючими сторонами виступають соціальні угруповання, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їх здійснення;

- Особистісно-груповий – виникає у випадку невідповідності поведінки особистості груповим нормам та очікуванням. Конфлікт як складне соціальне явище характеризується багатьма параметрами. Найважливішими з них є його сутність, структура, причини і динаміка.

Тихомирова Є.Б. та Постоловський С.Р. поділяють між особовий конфлікт на такі групи:

За сферами існування: міжособові конфлікти поділяються на ділові, сімейні, майнові, побутові тощо.

За ефектом і функціональними наслідками міжособові конфлікти поділяються на конструктивні (функціональні) та деструктивні (дисфункціональні).

Конструктивні (функціональні) міжособові конфлікти сприяють з’ясуванню відносин сторін конфлікту і допомагають знайти способи поліпшення як поведінки, так і особистих якостей учасників конфлікту.

Деструктивні (дисфункціональні) міжособові конфлікти відбуваються, коли один з опонентів застосовує методи боротьби, що засуджуються іншими, коли прагне психологічно подавити партнера та принизити його в очах оточуючих. [25]

Сутність конфлікту та його структура

Опрацювавши психологічну літературу з проблеми конфлікту я виділив роботи декількох авторів[1,2,6,9,14],щоб охарактеризувати сутність конфлікту.

Вони сходяться в тому ,що Конфлікт - це відношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їх протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.).

Для з’ясування суті конфлікту Емельянов С.М. виділяє його основні ознаки та формулює необхідні і достатні умови його виникнення.

Основні ознаки конфлікту за Емельяновим С.М.:

1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів або суджень. Такі мотиви і судження є необхідною умовою виникнення конфлікту.

2. Конфлікт – це завжди протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, яке характеризується нанесенням взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного і т. д.).

Необхідними і достатніми умовами виникнення (настання) конфлікту є наявність у суб’єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів або суджень, а також стан протиборства між ними.

Розгляду та вивчення заслуговує, на мою думку, структура конфлікту представлена Ємельяновим у вигляді схеми (рис.1).:

S, і S2 – сторони конфлікту (суб’єкти конфлікту); П – предмет конфлікту; ОК1 і ОК2 – образи предмету конфлікту (конфліктної ситуації); М1 і М2 – мотиви конфлікту; Р1 і Р2 – позиції конфліктуючих сторін.

За схемою автор виділяє таку структуру конфлікту:

Сторони конфлікту - це суб'єкти соціальної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту або ж явно або неявно підтримують конфліктуючих.

Предмет конфлікту - це те, через що виникає конфлікт.

Образ конфліктної ситуації - це відображення предмету конфлікту в свідомості суб'єктів конфліктної взаємодії.

Мотиви конфлікту - це внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб'єктів соціальної взаємодії до конфлікту (мотиви виступають у формі потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань).

Позиції конфліктуючих сторін - це те, про що вони заявляють один одному в ході конфлікту чи в переговорному процесі.

Процес навчання та виховання, як і всякий розвиток, також неможливий без протиріч і конфліктів. Конфронтація з дітьми, умови життя яких сьогодні не можна назвати сприятливими, є звичайною складовою частиною реальності.

На думку М.М.Рибакової, серед конфліктів між вчителем і учнем виділяються наступні конфлікти: [22]

- діяльності, що виникають з приводу успішності учня, виконання ним позанавчальних завдань;

- поведінки (вчинків), що виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі та поза нею;

- відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів.

Конфлікти діяльності виникають між вчителем і учнем і проявляються у відмові учня виконати навчальні завдання або погане їх виконання. Подібні конфлікти часто відбуваються з учнями, які відчувають труднощі у навчанні; коли вчитель веде предмет у класі нетривалий час і стосунки між ним та учнем обмежуються навчальною роботою. Останнім часом спостерігається збільшення таких конфліктів через те, що вчитель часто пред'являє завищені вимоги до засвоєння предмета, а позначки використовує як засіб покарання тих, хто порушує дисципліну. Ці ситуації часто стають причиною відходу зі школи здатних, самостійних учнів, а в інших знижується мотивація до навчання взагалі.