Багато хто переживав щось подібне: знаходячись на останньому поверсі висотного будинку, людина відчуває дивну потребу викинутися з відчиненого вікна. Але відразу ж лякається й відходить від вікна. Дуже часто люди, що страждають від фобії висоти, під час нападу жаху все-таки закінчують життя самогубством саме таким чином.
Ми читаємо, чуємо чи дивимося по телевізору, як падають й розбиваються авіалайнери, літаки й літачки. Й у багатьох розвивається страх перед польотами. Але може статися й таке, що під час польоту, людина міркує про щось неприємне й ці неприємні почуття переносяться на переліт. Людина починає вслуховуватися в шум мотору, вібрацію, здригається будь-якого разу, коли стюардеса поспішає в кабіну пілота, та думає про катастрофу.
Страх перед зміями й павуками – явище доволі поширене. Існують різні пояснення виникнення даного виду страху. Часто в якості прикладів наводять історії, почуті в ранньому дитинстві. Подібна фобія може бути перейнята від батьків й перетворитися на модель поведінки. Та й символічне значення при випадку відіграє роль: так, змія, наприклад, завжди описувалася як істота зла, спокуслива (біблейський міф про вигнання з раю). Але ж іншого боку, змія стала символом мистецтва лікування ( посох Ескулапа).
Запитавши людину, яка страждає на фобію, що ж її так лякає у зміях і павуках, вона заявляє, що ці істоти небезпечні й демонічні. Однак далеко не всім доводилося зустрічати смертельно небезпечних змій, а тим паче на власному досвіді дізнатися приховану в них загрозу. Однак від цього змієфобія не стала більш легко переноситися: вона не дозволяє людині виїхати на природу, тому що вона одразу уявить, як до неї підповзає в траві змія.
Про фобію говорять лише тоді, коли люди, що страждають на неї, сильно збуджуються в неприємній для них ситуації чи , навпаки, впадають в оціпеніння, відчувають скованість й обмеженість в діях, рухах. Фобічні реакції легко можуть перерости в панічний жах. Люди, що страждають на фобії, старанно уникають ситуацій і речей, які лякають їх чи ще можуть налякати. В результаті цього об’єкти, що лякають, зберігають свою лякливу силу. Таким чином, тривале існування фобії може бути пояснене скоріше недостатнім досвідом реальних зіткнень з жахаючим об’єктом, ніж нездатністю подолати страх.
1.3.1 Види фобій
Вчені виділяють три основні категорії фобій:
1)специфічна фобія;
2)соціальна фобія;
3)агорафобія.
Специфічні фобії (раніше відомі як прості) можуть супроводжуватися боязливістю тварин (частіше змій і павуків) або різних аспектів навколишнього середовища, наприклад води, тунелів чи мостів. Соціальні фобії супроводжуються боязливістю соціальних ситуацій, в яких індивід виставляється на загальний огляд й боїться виступити в принизливій чи ганебній якості. Соціальні фобії можуть бути окресленими (страх виступу перед аудиторією) чи генералізованими (страх перед багатьма різновидами соціальної взаємодії). Традиційно вважалося, що агорафобія почасти парадоксальним чином пов’язана з боязливістю як відкритих, такі замкнених просторів. Однак зараз відомо, що агорафобія частіше за все витікає з зв’язку з можливим розвитком панічної атаки в ситуаціях, коли втеча може бути утруднена чи ганебна.
Нижче наведена більш ширша характеристика даних видів фобій.
Специфічні фобії.Про специфічну фобію говорять тоді, коли людина демонструє сильний і стійкий страх, що запускається присутністю (чи передбаченням) специфічного об’єкту чи ситуації. Крім того, рівень страху повинен бути надмірним чи необґрунтованим у порівнянні з реальною небезпекою, яку представляє об’єкт чи ситуація. Коли індивіди зі специфічними фобіями стикаються з фобічним стимулом, вони майже завжди демонструють миттєву реакція страху, яка часто нагадує панічну атаку. Уникання ситуації, що лякає чи дистрес, що переживається можуть також серйозно порушувати нормальне функціонування. В табл. 1 перераховано деякі поширені специфічні фобії та їх об’єкти, що наочно демонструє різноманітність ситуацій, на яких можуть зосереджуватися специфічні фобії.
Таблиця 1. Поширені специфічні фобії.
| Акрофобія | висоти |
| Алгорофобія | болі |
| Астрофобія | грози, блискавки |
| Гідрофобія | води |
| Клаустофобія | замкнених приміщень |
| Мізофобія | мікробного забруднення |
| Монофобія | залишитися самому |
| Ніктофобія | темряви |
| Охлофобія | натовпу |
| Патофобія | хвороб |
| Пірофобія | вогню |
| Зоофобія | тварин – багатьох чи якого-небудь одного |
Деякі зі специфічних фобій пов’язані з надмірним страхом перед речами, які ми всі певному сенсі боїмося, наприклад, темряви, вогню, хвороб, павуків і змій. Інші, як, наприклад, страх води чи натовпу, мають на увазі ситуації, які у більшості людей не викликають страху. Багатьом притаманні хоча б деякі, маленькі ірраціональні страхи, але при фобічних розладах останні інтенсивні й часто значно утруднюють звичну діяльність. Наприклад, люди з клаустрофобією готові піти на будь що – аби лише уникнути потрапляння в замкнений простір чи ліфт, навіть якщо доведеться підійматися високо по сходинах чи відмовитися від роботи, яка може вимагати поїздок на ліфті. Таке уникання являється кардинальною особливістю особистості; вона розвивається з причини дискомфорту самої по собі фобічної реакції, так як в силу ірраціональної оцінки ймовірності того, що станеться щось жахливе.
Люди з фобіями зазвичай знають, що їх страхи ірраціональні, але говорять, що нічого не можуть з собою вдіяти. Якщо вони намагаються наблизитися до фобічної ситуації, то їх захоплює страх чи тривога, які можуть варіюватися від легкої настороженості й дистресу (зазвичай виникає на деякій відстані від об’єкту) до повної активації реакції «боротьби чи втечі», що дуже схожа на панічну атаку. Незалежно від того, як воно починається, фобічна поведінка тяжіє до підкріплення зниження тривоги, що стається всякий раз, коли вдається уникнути лякаючої ситуації. Крім того, буває, що фобії частково підтримуються вторинною вигодою (перевагами недієздатності) – підвищеною увагою, співчуттям й певним контролем над поведінкою оточуючих. Фобії, таким чином, крім того, що являються в першу чергу маніфестаціями ірраціональних, набутих страхів, іноді можуть слугувати, здавалося б, далеким інтересам, хоча людина, що страждає на них, цього, як правило, не усвідомлює.
Соціальна фобія. Як окрема форма фобій соціальна фобія була ідентифікована лише в кінці 1960-х років. Окремою відмінністю соціальної фобією може вважатися страх негативної оцінки зі сторони оточуючих. Вона основується на невпевненості особистості у власних можливостях й перевагах. Багато людей навіть не підозрюють про існування даного виду страху; одні вважають, що просто трохи сковані чи агресивні, дивлячись по обставинам. Соціальні страхи завжди мають на увазі те, що сторонні ні з того ні з сього можуть відштовхнути, образити чи засудити. В сьогоденному розумінні існує два підтипи соціальної фобії: специфічна й генералізована. Люди зі специфічною соціальною фобією відчувають рушійний страх перед однією чи декількома соціальними ситуаціями, в яких вони бояться бути виставленими на загальний показ й діяти в принизливим чи ганебним чином. Через страхи вони або уникають цих ситуацій, або терплять їх, переживаючи сильний дистрес. Інтенсивний страх перед публічним виступом – сама поширена соціальна фобія. Індивіди з генералізованою соціальною фобією відчувають значний страх в більшості соціальних ситуацій (включаючи як ситуації публічних виступів, так і ситуації, що вимагають соціальної взаємодії) і часто мають особистісні розлади.
Ось далеко не повний список соціальних страхів, що найбільш часто зустрічаються:
- страх байдужості;
- страх бути знехтуваним;
- страх публічно проявити свої почуття, висказати думку, окреслити потреби;
- страх осудження;
- страх приймати рішення.
Широко поширені також:
- страх перед авторитетними особистостями;
- страх конфліктів;
- страх перед щирістю;
- страх висувати вимоги;
- страх публічно критикувати кого-небудь.
Говорити про соціальну фобію можна не лише тоді, коли соціальна ситуація уникається, але й коли її витримують з великим дистресом. На відміну від специфічних фобій, які частіше починаються в дитинстві, соціальні фобії зазвичай починаються в підлітковому чи ранньому зрілому віці. Більше половини людей з соціальною фобією на певному етапі життя страждає одним чи декількома додатковими тривожними розладами (наприклад, панічним розладом, генералізованими тривожним розладом, специфічною фобією). Близько 40% в певний момент переносять й депресивний розлад.
Соціально тривожні люди часто запитуються, чи будуть вони почуті в тій чи іншій ситуації або ж їх суворо відштовхнуть від себе. Більшість з нас мають занижену самооцінку, а інколи й негативну й відчувають вельми неприємні емоції та почуття. Люди бояться, що видадуться кому-небудь слабкими чи безпомічними. Будь-які вимоги сприймаються ними як певна загроза. Мова йде не просто про загрозу фізичного знищення, а й про загрозу їх «Я».
Існує велика кількість в буквальному сенсі слова шкідливих для особистості установок, які породжують й виховують в нас соціальні страхи. Дані установки часто встигли скластися на основі дитячого досвіду, коли людина була ще надто залежна від навколишнього світу. Й перш за все вони відображаються у висловлюванні «зі мною щось не так».
Ядром подібної установки можуть стати оцінка, власна чи значущої людини, зовнішності, росту, фігури, особливостей характеру й в цілому соціальна біографія. Установки такого типу зазвичай приводять до того, що роблять людину залежною від оточуючих її людей, які змушені показувати й вказувати їй, що і як потрібно робити, а також постійно підшукувати слова схвалення. Її переслідує страх перед самотністю, страх відкрито повідомити всіх про свої потреби й мировозріння. Подібна поведінка приводить у результаті до того, чого людина як раз більше за все боїться: оточуючі починають відштовхувати її від себе.