Розглянемо особливості дотику, як одного з видів сенсорної асиметрії. Дотик охоплює всі види шкіряної чутливості – відчуття давлення, дотики, вібрації. Воно тісно пов‘язане з іншими (відмінними в шкірі й пов‘язаними з нею структурах) формами чутливості: пропріоцепцією, терморецепцією, чутливістю до болі.
Пропріоцепція – здатність людини усвідомлювати положення кінцівок відносно одна одної, рухів суглобів і виявляти опір кожному своєму рухові. Її називають ще глибокою чутливістю, так як велика кількість пропріорецепторів розташована не на поверхні, а у м‘язах, сухожиллях, суглобах.
Температурна чутливість володіє двома об‘єктивно та суб‘єктивно виявленими ознаками – відчуттям холоду та тепла. В шкірі є спеціальні холодові та теплові точки і рецептори – не тільки сенсори для відчуття температури, але й приймаючі участь в терморегуляції організму.
Розділяють соматичну та вісцеральну біль. Соматична біль, що виникає в шкірі, називається поверховою. Якщо вона знаходиться у м‘язах, то це називається глибокою біллю. До останньої відноситься й головна біль – сама найчастіша форма болю, яку тільки відчуває людина. [54]
Глибока чутливість, дотик і в якійсь мірі шкіряна терморецепція, за
Р. Шмідтом, дозволяє людині збудувати трьохмірний світ дотику, головним джерелом інформації про який служить рука, коли вона ворушиться, торкаючись до предметів і мацаючи їх. Наші просторові уявлення формуються головним чином зоровими сприйняттями, але багато властивостей зовнішнього світу доступні переважно або цілком тактильному вивченню. Автор говорить про такі якості, як рідкий, клейкий, твердий, еластичний, м‘який, жорсткий, гладкий, шорсткий, бархатний та ін. Ці якості погано або зовсім не розрізнюються при пасивному торканні до них: якщо покласти предмет на нерухому руку або руку на предмет. Перевага активного торкання рукою до предмету над нерухомою частково пояснюється активацією значно більшої кількості шкіряних рецепторів, які переважно або повністю уникають адаптації. При рухах руки в упізнаванні форми і поверхні предметів вносить свою часткову долю пропріоцепція.
Дотик є бігантичним. На противагу бінокулярному зоровому та бінаурального слухового образу створення єдиного дворучного образу утруднено. Досліджувані говорять про боротьбу двох одноразово створюваних образах від право ї та лівої фігури, що щупаються , начебто роздвоюванні фігури з розпадом на дві частини. Права рука характеризується більш високою розподільною чутливістю в пізнанні предметів і просторово – часових властивостей торканих предметів. Але розподільну властивість правої руки збільшує статистичне напруження лівої руки чи її часткове динамічне напруження. [10]
При мацанні двома руками 80 % досліджуваних відмічають суб‘єктивну важкість у сприйнятті лівою рукою, наче права рука подавляла своєю діяльністю діяльність лівої. Неправильне уявлення складається частіше за рахунок лівої руки. Досліджувані казали, що ліва рука гірше запам‘ятовувала, як тільки переставала торкатись фігури. Таким чином, неправильне уявлення про предмет за рахунок правої руки склалось у 20 % досліджених.
Рука як орган дотикового сприйняття ближче до ока, ніж до шкіри в цілому. Існують дані про відмінності правої та лівої руки в гостроті, швидкості дотикового розпізнавання різних предметів. Однак ці дані не однозначні. Час розпізнавання об‘єктів на дотик лівою рукою являється коротшим, ніж правою, сприйняття фігур лівою рукою більш точне. У дорослих і підлітків ліва рука володіє більш високими властивостями у тактильному сприйнятті форми; при локальному ураженні лівої півкулі мозку просторовий поріг тактильної здатності до розрізнювання зростає в обох руках, тактильне сприйняття порушується тільки на правій руці, при уражені правого – просторовий поріг зростає на обох руках, тактильне сприйняття також форми порушується також на обох руках. [9]
Є свідчення про різну ефективність дотику, точності тактильного сприйняття предметів, відтворювання поз, рухів пальців будь – якої з рук в залежності від того, в якому – правому чи лівому – просторі вони здійснюються. Такі дані були отримані в експериментах за участю дітей – правшей 3 – 5 і 8 років.
Чутливість не рівномірна: больова, вібраційна, температурна на лівій руці вона вище, ніж на правій. Різною є й електродермальна активність, що регіструється одночасно з обох рук в момент виконання суб‘єктом різних завдань, однак інтерпретація цих даних складна. Слова і букви при читанні за системою Байля краще сприймаються вказівним пальцем лівої руки сліпих від народження або з дитинства. Здорові діти 10 – 11 років правою рукою краще розпізнають букви, лівою – фігури, а глухі діти того ж віку, точніше розпізнають лівою – букви, а правою – фігури.
Кінестетична чутливість переважає в дотиковому комплексі правої, тактильна – лівої руки. Найбільша кількість „моментів руху” при ощупуванні припадає на вказівні пальці обох рук. При першому ощупуванні правою рукою „моментів руху” вказівного пальця більше в 4 рази, ніж мізинця, і в 3 рази більше, ніж безіменного. Менша кількість „моментів руху” припадає на середній палець. Вказівний і середній пальці завжди діють разом, їм належить ведуча роль в дворучному мацанні плоских предметів. Мізинець багато рухів робить в повітрі, навколо контуру. Пальці правої руки в ощупування більш активні. При одночасному мацанні пари беззмістовних фігур обома руками вони краще впізнаються лівою рукою вже дітьми 6 років. [48]
Привертає увагу вчених і сенсорна асиметрія нюху. Нюх у людини являється одним із засобів просторового орієнтування в навколишньому середовищі. За Б. Г. Ананьєвим (1955), просторова локалізація запаху з алежить від взаємодії нервових процесів в обох півкулях; для кращої просторової орієнтації необхідна помірна різниця сигналів, що збуджують різні частини мозкового кінця аналізатора і тому асиметрія нюху може розглядатись як необхідна умова просторово – нюхової відмінності.
Дириничні відчуття характеризуються більшою точністю і швидкістю, ніж монориничні. Права і ліва половини носу відрізняються за гостротою нюху. Більша чутливість лівої сторони носу до запахів встановлена у 71 % дорослих, правої – у 13 % і однакова чутливість – у 16 % ; у дітей такі ж цифрові показники дорівнюють відповідно 35, 30 і 35 % ; асиметрія нюху в дорослих у порівнянні з дітьми зростає, як видно, вдвоє. Таким чином, встановлений С. Ф. Гамаюновим (1928) факт домінування лівої сторони носу в гостроті нюху пояснюється частим скривленням носової перегородки: пряма перегородка зустрічається у 90 % дітей і не виявляється зовсім у людей віком після 30 – 40 років. Але автор не ставить питання про те, яка природа подібного „нормального” масового скривлення носової перегородки і чому більша гострота нюху на лівій половині носу має місце не тільки при скривленні перегородки, а й при прямій. [54]
Роботи в області вивчення сенсорних асиметрій смаку, дозволили говорити про наступні дані. Розрізнюють кислі, солодкі, солоні, гіркі смакові відчуття. Смакова чутливість може бути різною в здорових людей в залежності від віку, статі, психофізіологічного стану. В патології можливі кількісні порушення смаку (підвищення – гіпергеузія, пониження – гіпогеузія, відсутність - агеузія) і якісні відмінності – спотворення смаку, неприємні смакові відчуття, порушення впізнання смакових якостей і смакові галюцинації. Смакові галюцинації, поєднані з нюховими обманами, нерідко зустрічаються і хворих з ураженням скроневих відділів правої півкулі мозку. [22]
Різні ділянки язика мають неоднакову чутливість не тільки до різних, але й тих самих смакових подразників. Рецептори для солодкого і солоного розташовані головним чином на кінчику язика, рецептори для кислого – в основному на бокових поверхнях, рецептори для гіркого – в області основи язика і м‘якого піднебіння.
Так, поступово, ми дійшли до питання психічної асиметрії. Виявлення цієї асиметрії більш складне ніж моторної та сенсорної. Психічна асиметрія мається на увазі в двох планах. В першому вона являє собою нерівність функцій півкуль мозку в формуванні цілісності нервово – психічної діяльності. Моторні й сенсорні асиметрії невід‘ємно взаємодіють з психічними, прикладам того можуть бути слова В. Д. Глезера (1985, монографія „Зір і мислення”): „любий, навіть самий елементарний акт зору, слід розглядати як акт мислення”.
Психічні процеси, які залежать від правої півкулі, по суті включають в себе сенсорні асиметрії. В цілому вони можуть називатись як психосенсорні процеси. Вони складають основу для одного з головних видів пізнання людини – пізнання за допомогою органів чуття з формуванням чуттєвих образів зовнішнього світу і самого себе. Таке пізнання можливе лише при безпосередньому контакті об‘єкта пізнання з органами чуття. Такому пізнанню досяжне тільки те, що є зараз (в даний момент) і тут (в реальному даному просторі). Образи, які постійно формуються усвідомлюються, зіставляються з образами минулого сприйняття й таким чином ідентифікуються об‘єкти зовнішнього світу і особистого „Я” суб‘єкту.
Психічні процеси, що залежать від лівої півкулі, тісно співвідносяться з руховими асиметріями. Тут вже диференціюються психомоторні процеси. [24]
Найбільше високоорганізованим видом психомоторної діяльності є процес формування мови, особистої активної мови суб‘єкта. Тільки на основі мови стало можливим формування принципово нового – абстрактного пізнання. Це означає, що людина отримує здатність пізнавати те, чого немає тут і зараз, чого вона в минулому ніколи не бачила, не чула і не торкалась: вона отримує здатність прилучитися до загальнолюдського досвіду, який був зібраний всіма минулими поколіннями людства.