Залишаються невирішеними багато запитань. Наприклад, чи формується орієнтація в тварин лишень при наявності того, у чому йому слід орієнтуватися (простір і час)? Поза останніми не може бути і „зовнішньої середи ” тварини. Чи можуть виявляти „латераліцацію вищої нервової діяльності” індукція або дедукція – „основні методи роздумів (виводів)”? Чи тому півкулі мозку стали асиметричними, бо оброблюють інформацію індуктивно або дедуктивно, чи тому вони оброблюють інформацію окремо, що в ході еволюції стали асиметричними?
Література про асиметрію мозку в тварин продовжує зростати. Доведено явище „однопівкулевого сну ” в дельфінів. Воно базується на вивченні електроенцефалограм. Повільні хвилі виникають то в одній, то в іншій півкулі при одночасному розвитку в протилежній півкулі електричної активності, яка характерна для бадьорості. За допомогою вживлених електродів виявлені три стадії циклу сну – бадьорості: поверхній повільно хвильовий сон, глибокий повільно хвильовий , чи дельта – сон; на відміну від інших ссавців у дельфінів характер електричної активності двох півкуль мозку виявилися асиметричними.
Існуюча різноманітність уявлень про періодизацію розвитку психіки може бути об‘єднано на базі фізіологічного підходу. [49] Етапність розвитку функціональної асиметрії півкуль в онтогенезі є ведучим фактором, який поєднує закономірності вікової динаміки психічного розвитку. Дозрівання функціональної асиметрії півкуль є одним з головних моментів зміни на різних етапах онтогенезу міжцентральних відносин, які виступають в ролі ведучого механізму вікового розвитку психіки. Формування функціональної асиметрії півкуль має безперечний зв‘язок із віковими особливостями сприйняття й мислення, що лежать в основі формування типологічних особливостей особистості, в тому числі з розвитком індивідуально – типового когнітивного стилю, з розвитком інтелектуального стилю, а також з формуванням індивідуального стилю діяльності. Тому ведуча діяльність, яка виявляє розвиток психіки дитини на кожному віковому періоді, в аспекті формування функціональної асиметрії півкуль можна розглядати ведучу в розвитку на даний період півкулю.
Вивчаючи 14 дорослих (18 – 30 років), 11 підлітків (13 – 14 років) і 10 молодших школярів (8 – 9 років); які мали натискати кнопку на кожен 17 - й стимул (незалежно від сторони з якої пред‘являли і виду цифри) і на 7 – у появу цифри „5”; вчені дійшли висновку, що „півкулева спеціалізація не притаманна людському мозку від народження, а являє собою розвиваючий процес, який проходить через весь онтогенез. Таким чином, можна говорити про спеціалізації півкуль лише у зв‘язку певною функцією, з певним віком і з певними умовами тестування”. [2]
Нетривалістю праворукості у дітей 7 – 8 років Б. Г. Ананьєв і Є. Ф. Рибалко пояснюють типові помилки просторового розрізнення, які спостерігаються при розташуванні учбового інвентарю на партах (вперед, назад, вліво, вправо), звуженні роздільного простору строчок при читанні, дзеркальності письма (недиференційованого правого і лівого напрямів спостерігається частіше, ніж верхнього і нижнього), труднощі в опануванні пропорцією в малюнку, здійсненні рухів правими кінцівками замість лівих (при гімнастичних вправах). Вдосконалення сприйняття простору й часу забезпечує збільшення різних асиметрій та їх взаємодій: „немає жодного виду діяльності дітей в процесі навчання, в якому просторово – часова орієнтація не була б важливою умовою засвоєння знань, навиків та вмінь, у розвитку мислення дітей”.
Асиметрія функцій півкуль мозку в забезпеченні мовних процесів у дитячому віці проявляється „навіть більш виразно, ніж у зрілому”. В поясненнях можливих механізмів наростання асиметрії мозку в початковому онтогенезі з подальшим розвитком в більш зрілому досі неоднозначні. В літературі обговорюється здебільшого динаміка асиметрії функцій півкуль мозку в дітей. Менше публікацій, в яких мова йде про стан функціональної асиметрії мозку в осіб похилого віку, або ж воно порівнювалось би з становленням цієї асиметрії на початку онтогенезу. [28]
Гіпотеза М. Газанігі основана на даних вивчення хворих після розщеплення мозку. Він вважав, що мозок дитини до 2 – річного віку наче функціонально розщеплений через незрілість мозольного тіла. [55]
У віці до 2 років при маніпулюванні предметами формування енграм у дитини проходить незалежно в обох півкулях. Потім за рахунок переважного використання правої руки домінуюча роль переходить до лівої півкулі. Після 2 років починає функціонувати мозольне тіло, домінування лівої півкулі збільшується, і функція просторового аналізу, витісняється до правої півкулі. „До 4 – річного віку, в цих межах, права півкуля „володіє” мовою так само добре, як і ліва... У маленької дитини обидві півкулі розвинуті однаково добре у відношенні до функцій мови... Припустимо, що розподіл півкуль у дуже ранньому віці призвело б до того, що кожна півкуля окремо і незалежно від іншої могла б розвивати психічні функції високого порядку, подібні до тих, якими зазвичай у людини володіє тільки ліва півкуля”.
Висловлювання з приводу змін функціональної асиметрії в пізньому онтогенезі основані на врахуванні особливостей психіки людини похилого віку: швидке забування, неможливість утримати в свідомості наміри й дії, які слід реалізувати, при все більш виразному „відході в минуле” . Найкращі результати по 10 вимірам пам‘яті й навчання показали здорові люди віком до 62 років по відношенню з такими ж здоровими тільки віком від 67 – 85 років.
А. М. Полюховим сформована „онтогенетична гіпотеза міжпівкульної асиметрії мозку”. Згідно цієї гіпотези, „виникнення асиметрії та її особливостей і проявів у процесі онтогенезу зобов‘язане наступним п‘яти факторам”:
1. Латералізуючий фактор негенетичної природи, під впливом якого ліва половина тіла, а значить і ліва півкуля мозку має деяку перевагу в швидкості ембріонального розвитку, що було зазначено вище. Проте, сила дії даного фактору не дуже велика. Це підтверджується тим, що для більшості білатеральних ознак, структурних та функціональних, співвідношення фенотипів з лівою та правою направленістю дорівнює приблизно 1 : 3 і 2 : 3.
2. Генетичні механізми, які формують білатеральний ознак, через які реалізується вплив латералізуючого фактору. Прояв (або ж непрояв) генетичної дисперсії асиметрії залежить від особливостей феногенеза кожної ознаки.
3. Пренатальні впливи середи (стрес, інсульт і т. і.), що спричиняють виникнення атипічної (паталогічної) міжпівкульової організації, зокрема, ліворукості.
4. Систематичні (культуральні) впливи середи, які сприяють формуванню церебральної організації й функціональної спеціалізації півкуль. Цей фактор істотно збільшує частоту праворукості.
5. Стохастичні впливи середи, які збільшуються з віком і при віковій церебральній патології й проявляються дестабілізацією міжпівкульних відношень. Спрямованість асиметрії суттєво не змінюється, але стає більш проблемно – вивчаємою; абсолютна величина асиметрії збільшується.
В цілому специфіка міжпівкульної асиметрії дуже пов‘язана зі складністю церебральної організації та структурно – функціональними особливостями, що спричиняються її нейрофізіологічними механізмами. Кожна церебральна функція характеризується особливими проявами асиметрії, тому можна говорити про „більшість асиметрії”, хоча в дійсності мова йде про асиметрії більшості функцій. Однак існує тільки одна причина (латералізуючий фактор), яка сприяє пріоритету лівої півкулі у відношенні до найважливішої для людини функції мови, праксиса та абстрактного мислення. Ця обставина, як і низка інших фактів, дозволяє знову звернутися до забутої вже концепції „домінування півкуль”, віддаючи їй перевагу перед поширеною останнім часом концепцією „півкульної спеціалізації”. Спеціалізація півкуль, безумовно, має місце, але при цьому виступає лише вторинним механізмом (результатом) з одного боку – конкурентних внутрішніх між кульових взаємодій між мовними та немовними функціями, з іншого – постійних культурних впливів. [31]
Більш адекватною може бути гіпотеза, яка пояснювала би всю динаміку функціональної асиметрії мозку в онтогенезі людини, зокрема, її зростання на початку та її спад - у пізньому онтогенезі і, нарешті, максимально яскравий прояв цієї асиметрії в психічно здорової дорослої людини. Ця гіпотеза обов‘язково має враховувати те, що тільки цілісним мозком (парною працею обох півкуль) забезпечується нервово – психічна діяльність людини.
У літературі описані моторні, сенсорні та психічні асиметрії. Найбільше даних з цих видів асиметрій належить до моторних. Говориться про дуже ранній їх прояв.
Вже в перші дні у немовляти, якого підтримують вертикально зі стуленими ніжками, перший кроковий рефлекс (рух вперед) здійснюється частіше правою ніжкою. В перші тижні після народження здебільшого спостерігаються повороти голівкою вправо. У 65% немовлят голова, що фіксується в прямому положенні, повертається вправо, і в цих дітей потім спостерігається праворукість; у 15% спостерігають повороти голови вліво, в інших домінування не виявлено. У 89 немовлят віком у 2 – 4 дні вивчали спонтанні повороти голови, реагування рухами ніг на одночасне тактильне подразнення дорсальної поверхні ступнів, кроковий рефлекс, тонічний шийний рефлекс; домінували праві асиметрії, особливо у малюків, які народились в сім‘ях де не було лівшей. Починаючи з 2 до 26 тижнів зростає частота одночасних рухів ногами і руками. [60]