Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.
Отже, на останньому (третьому) етапі аудитор повинен:
o завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;
o підготувати письмову інформацію керівництву перевіреного економічного суб’єкта за результатами аудиту;
o сформулювати за результатами аудиту свою думку про достовірність фінансової звітності перевіреного економічного суб’єкта;
o підготувати за встановленою формою аудиторський висновок.
Така схема (як і будь-яка інша) лише приблизно відображає процес реальної роботи аудитора. Наприклад, не всі етапи аудиту виконуються послідовно, деякі йдуть одночасно. Так, вивчення й оцінка системи внутрішнього контролю перевіряємої організації може проводитися в тому числі і на стадії збору аудиторських доказів, планування аудиту може проходити не лише на початку, але й в процесі аудиту, а документування аудиту — на всіх його етапах, але лише на заключному етапі аудиторський файл приймає закінчений вигляд.
В ході аудиторської перевірки статутного капталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:
1. В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб’єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.
2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1.1).
3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.
4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина — протягом року з моменту його реєстрації.
5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).
6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів — рішенням про їх розміщення.
7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб’єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.
Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.
У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.
Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.
РОЗДІЛ 2. Аудит статутного капіталу на підготовчому етапі
перевірки
2.1. Застосування процедури схвалення клієнта. Порядок
укладання договору на проведення аудиту
За попередньої усної узгодженості між ВАТ “Житомирпиво” і аудиторською фірмою “Аудит-Консалтинг”, ВАТ “Житомирпиво” виступив ініціатором проведення аудиту статутного капіталу.
Аудитор при вивченні клієнта враховує і вивчає:
· загальний стан економіки, особливості галузі;
· основні показники господарсько-фінансової діяльності в галузі;
· вплив фактору сезонності на виробництво і реалізацію продукції;
· умови праці в галузі;
· структуру цін галузі;
· стан технології в галузі;
· конкурентоспроможність галузі;
· оцінює власну спроможність щодо проведення аудиту.
Так в процесі аналізу цих факторів було встановлено, що :
1) за останні роки спостерігається зростання обсягів виробництва і реалізації продукції на 10 – 20% щороку;
2) виробництво і реалізація продукції має сезонний характер: підйом виробництва спостерігається з червня, досягає піку в липні-серпні, а з вересня спостерігається зпад виробництва, який триває до травня;
3) середня заробітна плата працюючих становить 1000 грн, режим роботи 2-змінний;
4) ціни визначаються за схемою витрати + прибуток, ціни продукції ВАТ “Житомирпиво” на 5 % нижчі ніж середні по галузі, тому рентабельність виробництва невисока: в залежності від виду пива і його упакування становить 5- 10%;
Для проведення попереднього дослідження аудитор отримує інформацію про організаційну структуру підприємства, особливості його господарської діяльності, постачальників та покупців, курс акцій підприємства. Джерелами інформації при цьому виступають: установчі документи підприємства, бухгалтерська і статистична звітність. (табл.2.1. і табл.2.2.) .
Таблиця 2.1.
Характеристика ВАТ „Житомирпиво”
| № з | Показник | Характеристика |
| 1. | Форма власності | Колективна |
| 2. | Галузь | Харчова промисловість |
| 3. | Вид економічної діяльності | виробництво |
Таблиця 2.2.
Аналіз фінансово-господарської діяльності
ВАТ „Житомирпиво” за 2007 рік
| Чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, тис.грн.. | Чисельність працюючих на підприємстві | Залишок, тис.грн. | |||||
| необоротних активів | оборотних активів | ||||||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року |
| 93,7 | 240,4 | 110 | 114 | 1937,8 | 2016,5 | 2084,5 | 3074,5 |
Чистий прибуток в 2007 р. зріс в порівнянні з 2006 р. на 146,7 тис. грн., або на 156%. Підйом господарської діяльності у 2007 році пояснюється, перш за все, зміною організаційної структури та прибутковою господарською діяльністю підприємства. Крім того, зростаюча платоспроможність населення дала змогу підвищити обсяги господарської діяльності.
Після вивчення цієї інформації укладається договір на проведення аудиту (Додаток 1). Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ВАТ “Житомирпиво” і АФ “Аудит-Консалтинг” про проведення аудиту статутного капіталу, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки статутного капіталу підприємства. Для аудитора доцільним було включення до договору пункту, що зобов’язує керівництво підприємства надавати допомогу аудитору в процесі аудиту статутного капіталу.
2.2. Визначення системи внутрішнього контролю та системи
обліку. Встановлення ступеня ризику контролю
Тести систем контролю — це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.
Процедури перевірки на суттєвість — це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторські докази є більш переконуючими, якщо вони отримані з різних джерел або мають різноманітний характер та взаємно підтверджуються.
Основна мета вивчення і оцінки аудитором системи внутрішнього контролю підприємства - підготувати основу для планування аудиту та встановлення термінів проведення і обсягу аудиторських процедур, а також визначення рівня ризику контролю.
Ризик контролю - це ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю підприємства за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає в невиявленні помилок системою внутрішнього контролю підприємства і повністю залежить від діяльності адміністрації підприємства. Чим вище рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижче ризик аудитора. Тому остаточна впевненість щодо величини ризику внутрішнього контролю досягається його тестуванням.