Необхідно також підкреслити, що застосування в бухгалтерському обліку для потреб податкового обліку податку на додану вартість спеціального рахунку 67 «Податкові розрахунки» з методологічної точки зору було не раціональним. Про недоцільність поєднання бухгалтерського і податкового обліку було вже сказано. Обов’язкове застосування згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07.97 р. № 141 рахунку 67 «Податкові розрахунки» викликало значне ускладнення без потреби бухгалтерського обліку ПДВ, не покращивши виділеного окремо податкового обліку. Правила звірки даних бухгалтерського і податкового обліку податку на додану вартість до цього часу не встановлені. Облік податку на додану вартість настільки ускладнено, що розібратись в ньому в стані лише найбільш кваліфіковані головні бухгалтери.
Давно настала пора піти по шляху раціонального спрощення бухгалтерського обліку, а не продовжувати ускладнювати його, в тому числі елементами несистемного податкового обліку.
Замість висновків
Як видно із викладених в цій та попередніх статтях проблем бухгалтерського й податкового обліку витрат і доходів та податку на додану вартість, бухгалтерський облік в останній час без потреби так ускладнено, що розібратись в нормативних і інструктивних документах та їх застосуванні в практиці організації і ведення бухгалтерського обліку навіть висококваліфікованим бухгалтерам вельми трудно. Бухгалтерська служба України не була готова до введення таких змін в обліку, які сталися в другому півріччі 1997 р., а відповідна підготовка бухгалтерів до принципово нових підходів в організації і веденні бухгалтерського і податкового обліку також не була проведена. До речі, належної методологічної допомоги працівники бухгалтерської служби, нажаль, і зараз не мають.
У зв’язку з цим виникає запитання: скільки головних бухгалтерів підприємств може самостійно розібратись в створеній методологічно-обліковій плутанині до рівня правильного застосування нормативних документів і інструкцій з бухгалтерського обліку на практиці, включаючи раціональну перебудову відповідно до нових вимог облікових регістрів ? Практика підтверджує, що не багато. Якщо це була перебудова народногосподарського обліку в незалежній Україні, то кому і для чого така перебудова потрібна ?
Який же вихід з цього становища ?
Вважаємо, що необхідіне негайне, як можна швидше, повернення до комплексного бухгалтерського обліку та категорична відмова від надуманого, непотрібного й економічно неефетивного податкового обліку, який на практиці нічого не дав, не дасть і дати не може ні для звітності і контролю, ні для поповнення державного бюджету України. Єдиний результат, який ми маємо в наслідок введення податкового обліку – це неймовірна плутанина в обліку й звітності, суттєве збільшення трудомісткості обліку, значне зростання навантаження на бухгалтерів і, накінець, значні економічні втрати.
Замість належної організації бухгалтерського обліку і на цій основі посилення бухгалтерського контролю за ефективністю господарсько-фінансової діяльності, що можуть дати реальне підвищення прибутків, рентабельності господарської діяльності та збільшення платежів податків до бюджету України, бухгалтерська служба зайнята виписуванням додаткових податкових документів та їх реєєстрацією в порядку 3 - 4 разового дублювання облікових записів, пов’язаних з обліком податків: в товарних і платіжних документах, в бухгалтерському обліку, в податкових накладних, в книгах обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту. Хіба введення додаткового податкового обліку дало збільшення податкових надходжень до державного бюджету України в 1997 – 1998 роках ? Економічно не обгрунтована, практично попередньо не відпрацьована облікова паперотворчість ще ніколи не давала та й дати не може позитивних результатів. Деяке збільшення за даними ДПАУ збору податків в 1998 році – це результат відомих організаційних заходів, а не нових Законів і введеного податкового обліку.
Введення окремого податкового обліку ПДВ, не давши економічного ефекту, повернулось значними додатковими грошовими та матеріальними витратами, мільйонними втратами для підприємств та державного бюджету. І, крім того, викликало значні додаткові трудові затрати на ведення податкового обліку, що вплинуло на погіршення загального стану обліку на підприємствах, на послаблення бухгалтерського контролю за окремими господарськими операціями та їх результатами.
За період більше року практичного застосування бухгалтери уже могли переконатись в недоцільності ведення окремого, паралельного з бухглтерським податкового обліку.
В статті «Про бідного бухгалтера замовте слово» в газеті «Урядовий кур’єр» від 2.12.97 р. один із провідних спеціалістів України з бухгалтерського обліку і контролю доктор економічних наук, професор З. Гуцайлюк не без підстав стверджував: «Найбільшою шкодою, завданою підприємцям, є розробка «теоретичних основ» та практичне впровадження податкового обліку. Як кажуть світ такого не бачив… Просто податківці полегшили собі завдання, спростивши трудомісткість перевірки» …І далі: «У всьому світі облік насамперед обслуговує управління виробничо-господарськими процесами, є його інформаційним забезпеченням. А в Україні обслуговує насамперед податкову адміністрацію». Правильно написали, нічого не додаси.
Що стосується обліку податків та контролю за своєчасним і повним надходженням їх до державного бюджету, то тільки бухгалтерський облік може забезпечити такий контроль. Податковий облік з ряду причин, в основному із-за відсутності в ньому системного контролю за правильністю записів, не може забезпечити такого контролю. Думаємо, що ця проста істина повинна бути зрозумілою всім. А не розуміють цього хіба тільки ті, хто не має належної економічної підготовки.
Адже суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість контролюються об’єктивним обліковим показником обороту з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, в роздрібній торгівлі суми сплаченого покупцями ПДВ визначаються об’єктивно за даними касових апартатів, тобто там, де це дійсно необхідно, здійснюється додатковий контроль. Якщо ж реалізуються цінності, обороти з продажу яких не є об’єктом оподаткування ПДВ, то такі обороти обліковуються за даними первинних бухгалтерських документів окремо. Щодо податкового кредиту, то суми його підтверджуються товарними і платіжними документами та відповідними системними обліковими записами.
Введення податкового обліку спрощення перевірок своєчасності і повноти сплати податків також не дало. Крім того, не всі господарські операції, пов’язані з обліком податків, можуть бути охоплені податковим обліком (закупка цінностей за касовими чеками, нестачі, списання цінностей і ін.), що в податковому обліку не рагламентується й бухгалтери вимушені вирішувати ці питання самостійно, а потім доказувати податківцям правильність свого рішення. В цьому разі правий завжди той, в кого більше прав. Крім того, податківці вимушені при перевірках підприємств перевіряти також бухгалтерські документи та записи, тобто не можуть обмежитись податковим обліком, що за задумом мав би спростити та ускорити перевірку правильності сплати податків. А якщо це так, то для чого потрібний такий додатковий податковий облік ?
Що стосується податку з прибутку, то більш об’єктивних даних для його обчислення й перевірки як бухгалтерські документи і бухгалтерський облік нема й бути не може. Введений податковий облік цього податку та його регламентування не витримують жодної критики. Прибуток і обчислений з нього податок за даними податкового обліку та складеної на його підставі декларації про прибуток не відображають реальної дійсності і є ілюзорними, умовними, не враховують фактичних доходів і витрат підприємства. В умовах економічної кризи таке оподаткування є особливо шкідливим для підприємництва. Не потрібно високої економічної грамотності, щоб це зрозуміти: визначатись мусить реальний прибуток з врахуванням фактичної собівартості цінностей, а податок повинен сплачуватись підприємством з дійсного прибутку. Це ж незаперечна економічна істина.
Відпрацьована десятиліттями система бухгалтерського обліку собівартості продукції (робіт, послуг) та об’єктивного визначення фінансових результатів від їх реалізації (прибутку) практично розрушена. В результаті в бухгалтерському обліку маємо таке становище, коли непродумано, нераціонально розмежовано, але водночас частково поєднано бухгалтерський і податковій облік. У зв’язку з цим навіть кваліфікованому бухгалтеру трудно встановити, де кінчається бухгалтерський облік, а починається податковий. А найгірше, що відсутні, бо вони практично не можливі, критерії системної перевірки і звірки правильності підсумкових показників податкового обліку.
Отже, створено ідеальні умови для того, щоб бухгалтери допускали як можна більше помилок, а податкові інспектори, знаходячи ці помилки, накладали штрафи та стягували пеню за неповну та несвоєчасну сплату податків. Ми маємо підстави стверджуватти, що переважну більшість штрафних санкцій підприємства сплачують не через скриття доходів і навмисну несплату податків, а через допущені помилки в бухгалтерському і податковому обліку із-за протирічивості й неоднозначності законоположень та неймовірної складності роботи бухгалтерів за чинними нормативними і інструктивними документами; із-за неоправдано частих змін податкового законодавства, за якими вгнатися та прослідкувати практично не можливо.
Уже пора зрозуміти, що розроблена система оподаткування та контролю за сплатою податків згубна, що необхідно рішуче від неї відмовитись, Хіба зміни, здійснені в оподаткуванні в 1997 році дали позитивні результати, сприяли розвитку виробництва й збільшили надходження податків до державного бюджету ? Не дали й дати не могли, бо розроблена без врахування конкретних умов, що склалися в Україні, система оподаткування, обліку, звітності і контролю за сплатою податків в своїй основі помилкові, належно не відпрацьовані, прийняті в пожарному порядку, і експериментально не перевірені. Тому й маємо те, що маємо, але мати не повинні.