3. М'язова напруга (наприклад, в області обличчя, шиї).
4. Дратівливість.
5. Порушення сну.
Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно проявляється в його поведінці [17].
Опитувальник Г.П. Лаврентьєвій і Т.М. Титаренко застосовується з метою виявлення тривожної дитини в групі однолітків [17].
1. Не може довго працювати, невтомно.
2. Йому важко зосередитися на чомусь.
3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
4. Під час виконання завдань дуже напружений, скований.
5. Бентежиться частіше інших.
6. Часто говорить про напружені ситуації.
7. Як правило, червоніє в незнайомій ситуації.
8. Скаржиться, що йому сняться страшні сни.
9. Руки в нього звичайно холодні й вологі.
10. У нього нерідко буває розлад травлення.
11. Сильно потіє, коли хвилюється.
12. Має поганий апетит.
13. Спить неспокійно, важко засинає .
14. Полохливий, багато чого викликає в нього страх.
15. Звичайно неспокійний, легко збуджується.
16. Часто не може стримати сліз.
17. Погано переносить очікування.
18. Не любить братися за нове діло.
19. Не впевнений у собі, у своїх силах.
20. Боїться зіткнення із труднощами.
Підсумувати кількість «плюсів», щоб одержати загальний бал тривожності. Висока тривожність - 15 - 20 балів; середня -7 - 14 балів; низька - 1-6 балів.
У дитячому садочку діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Необхідно пам'ятати, що у віці двох-трьох років наявність цієї риси припустима і пояснювана. Але якщо дитина і у підготовчій групі постійно плаче при розставанні, не зводить очей з вікна, очікуючи щосекунди появи батьків, на це варто звернути особливу увагу.
Наявність страху розлуки можна визначити за наступними критеріями, відповідно до психологів П.Бейкер і М. Алворд:
1. Повторюване надмірне засмучування, смуток при розставанні.
2. Постійне надмірне занепокоєння про втрату, про те, що дорослому може бути погано.
3. Постійне надмірне занепокоєння, що яка-небудь подія приведе його до розлуки із сім'єю.
4. Постійна відмова йти в дитячий садок.
5. Постійний страх залишитися одному.
6. Постійний страх засипати одному.
7. Постійні нічні кошмари, у яких дитина з кимось розлучається.
8. Постійні скарги на нездужання: головний біль, біль у животі й ін. (діти, що страждають страхом розставання, і справді можуть занедужати, якщо багато думають про те, що їх тривожить).
Якщо хоча б три риси проявлялися в поводженні дитини протягом чотирьох тижнів, то можна припустити, що в дитини дійсно спостерігається цей вид страху [17].
Щоб, зрозуміти дитину, довідатися, чого ж він боїться, які відчуває страхи, необхідно попросити батьків, вихователів, педагогів заповнити бланк опитувальника. Відповіді дорослих прояснять ситуацію, допоможуть простежити сімейну історію. А спостереження за поведінкою дитини підтвердять або спростують припущення. Однак перш ніж робити остаточні висновки, необхідно поспостерігати за дитиною, що викликає побоювання, у різні дні тижня, під час навчання й вільної діяльності (у грі, на вулиці), у спілкуванні з іншими дітьми.
Висновок
Емоційний розвиток дитини - це багатство його почуттів, їхня розмаїтість. Діти радіють, плачуть, відчувають страх, сум, тривогу. Однак у різних дітей різна глибина та інтенсивність емоцій. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних факторів. У кожному віці спостерігаються так названі нормативні страхи, які з'являються як результат розвитку інтелектуальної сфери та уяви. При сприятливих обставинах життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи як сніжний ком, заважають особистому розвитку дитини й створюють для нього адаптаційні, невротичні й інші проблеми.
Не випадково говорять: людина народжується двічі - перший раз фізично й другий - духовно. Людині необхідно розширювати свої можливості. Для дитини головною перешкодою розвитку можливостей і відповідно джерелом тривоги стає несхвалення його поводження дорослим. У результаті виростає психопатична асоціальна людина, що погано інтегрується в суспільство, ворожа йому.
Нестабільність нашого життя, численні соціальні проблеми, помилки в вихованні дітей в сім'ї та дитячому садочку а також цілий ряд інших факторів – ось причини появи в сучасних дошкільників невротичних відхилень. Попередити їхнє формування можна, використовуючи комплекс продуманих соціальних, психолого-педагогічних і медичних заходів, що мають психопрофілактичну спрямованість і розширюють діапазон впливу вихователя на емоційний розвиток дитини. Але, насамперед, необхідно вчасно діагностувати відхилення в поводженні дитини, його схильність до занепокоєння й страхів, відсутність адекватного психологічного захисту, що несприятливо позначаються на самопочутті дитини, що створюють певні труднощі в його житті. На практиці буває нелегко чітко, однозначно зрозуміти: страждає дитина невротичними відхиленнями або ж поведінковими проблемами які пояснюються недоліками виховання й особливостями характеру. У тих дитячих садках, де є психолог, проводиться певна психолого-діагностична й психотерапевтична робота, що допомагає батькам і вихователям не «наламати дров», не погіршувати стан дитини, що потребує допомоги.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
1. Страх відіграє немаловажну роль у житті дитини, з одного боку, він може вберегти від необдуманих і ризикованих вчинків. З іншого боку - позитивні й стійкі страхи перешкоджають розвитку особистості дитини, сковують творчу енергію, сприяють формуванню непевності й підвищеної тривожності.
2. Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини й поява різних емоційних порушень, психологічних проблем пов'язане з рядом несприятливих подій, що відбулися в дитинстві.
3. Профілактика страхів складається, насамперед, у вихованні таких якостей, як оптимізм, впевненість у собі, самостійність. Дитина повинна знати те, що їй потрібно знати за віком, про реальні небезпеки й погрози, і ставитися до цьому адекватно. Існуючі способи зниження й контролю страху ґрунтуються, насамперед, на теорії научіння.
4. Корекція страхів здійснюється за допомогою ігротерапії, сказкотерапії, арт-терапії, індивідуально-групових занять, поліпшення дитячо-батьківських відносин.
5. Малювання використають у корекційних цілях. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням і мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно зустрічається з деякими страхами, неприємними образами, що травмують.
6. Важливість активної корекційної роботи з дитячими страхами обумовлена тим, що сам по собі страх здатний впливати на розвиток різних сфер особистості дитини.
Література:
1. Аллан Фромм «Азбука для родителей или как помочь ребенку в трудной ситуации»,
2. Астапов В. М. Тревожность в детей. 2-е издание. - Спб.: Питер, 2004.- 224 с.
3. Блонский П.П. «Психология младшего школьника» НПО «МОДЭК» 1997 г.
4. Вайзман Н. Реабилитационная педагогика. - Г.: ИНФРА-М, 2002.
5. Жигарькова О. Время тревожных детей // Психологическая газета.- 2001.- №11.- с.6-7.
6. Захаров А.И. «Дневные и ночные страхи в детей» - Изд-во «Союз», Спб., 2000г.
7. Захаров А.И. «Как предупредить отклонения в поведении ребенка» - М., «Просвещение», 1993г.
8. Изард К. «Эмоции человека» - М., 1980г.
9. Китринская У. «Детские страхи и их возникновение»
10. Кузьмина М. «Детский невроз страха»
11. Лебедєва Л. Силуэт человека // Школьный психолог.- 2002.-№47.- с.8-9.
12. Левис Ш., «Ребенок и стресс» -С-П., 1996г.
13. Левы В.Л. Приручение страха. - Г.: Метафора, 2006.- 192с.
14. Литвак М. Если хочешь быть счастливым. Ростова-на^-Дона : Феникс, 1995
15. Лосєва В.К. Рисуем семью: диагностика семейных отношений.- Г.: АПО, 1995
16. Люблинская А.А. «Детская психология» издательство «Просвещение» 1971 г.
17. Лютова Э.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых. Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми.- Г.: Генезис, 2000.- 202с.
18. Макарова Э.Г. «Преодолеть страх или искусство - терапия» - М., «Школа^-Пресс», 1996г
19. Овчарова Р.В. «Практическая психология» - М.,Т.Ц. «Сфера», 1996г.
20. Панфилова М.А. Страхи в домиках. Диагностика страхов у детей и подростков // Школьный психолог.- 1999.- №8.- с.10-12.
21. Пособие из использование восьмицветового теста Люшера / Сост. О.Ф. Дубровская.- Г.: «Когито-Центр», 2001.- 63с.
22. Прихожан А.М. «Тревожность в детей и подростков: Психологическая природа и возрастная динамика» - Москва-Воронеж, 2000г.
23. Тиллих П. Теория культуры. Пер. с англ. - М., 1995.
24. Томас Гордон «Р.Э.Т. Повышение родительской эффективности». - Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД.,1997г.
25. Фрейд А. Теория и практика детского психоанализа. - Г., 1999,- Т. 1.
26. Щербатых Ю. Психология страха: популярная энциклопедия. Г.: Экмо, 2004.-512 с
27. Эмоции, страх, стресс. // Вопросы психологии.- 1989г, -N 4.