У добу науково-технічного прогресу особливу увагу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології.
Взагалі розуміння предмета психології протягом історії розвитку людства зазнавало змін. Різні мислителі, представники окремих шкіл та прибічники різноманітних вчень викладали своє розуміння предмета психологія.
Давньогрецький мислитель, основоположник психологічної науки Аристотель вважав, що психологія – це наука про душу. У стародавні часи психологія була частиною системи філософських знань.
Піфагор, а пізніше мислителі Нового часу (Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Юм) вважали, що психологія – наука про свідомість.
У пострадянській психології, у зв’язку з введенням у психологію пояснювального принципу діяльності, психологія визначається як «наука про закони походження і функціонування психічного відображення індивідом об’єктивної реальності в процесі діяльності людини і поводженні тварин» (Леонтьев А. Н. та Ярошевський М. Г..Стаття « Психологія». Велика радянська енциклопедія, т. 21, стор. 93).
З цього визначення випливає, що предметом психології є психологічно керована діяльність. Методологією наукового дослідження тут виступає великий набір експериментальних, математичних та інших прийомів та засобів.
У трансперсональній психології предметом дослідження є різні прояви несвідомого і позасвідомого, зв'язок психічних структур людини з Космосом.