Цінності політичного рівня | Рівень репрезентації цінностей, % | ||||||
| Емоційний | Когнітивний | Дійово-практичний | |||||
| 19-20 років 19-25 років | |||||||
| Політична активність | 3.3 | 6.3 | 1.9 | 4.3 | 2.0 | 1.9 | |
| Політичне лідерство | 0.9 | 3.9 | 1.0 | 2.9 | 1.0 | 0.5 | |
| Політичний мир та стабільність | 34.5 | 41.5 | 32.3 | 39.8 | 2.0 | 2.5 | |
| Політичний інтерес, інформованість | 7.6 | 16.0 | 6.7 | 13,6 | 2.9 | 7.7 | |
Аналіз ступеня актуалізації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості студентської молоді дав змогу зробити висновок про переважання вибору політично забарвлених ціннісних орієнтацій на емоційному рівні ("подобається"), зменшення інтенсивності їхнього прояву на когнітивному рівні ("важливо") та незначну представленість на дійово-практичному рівні ("реалізую, займаюся в даний час"), про що свідчать дані як первинного статистичного аналізу, так і факторного. Причому на перших двох рівнях найбільш значущими цінностями виявились не ті, які стосуються особистої активної участі молоді в політичному житті або свідчать про наявний пізнавальний інтерес до політичних подій, а ті, що торкаються глобальних суспільно-політичних понять - проблем політичного миру, свободи, захисту (табл. 3). Ціннісна орієнтація на політичний мир і стабільність є досить вагомою як на емоційному, так і на когнітивному рівні репрезентації, проте низький відсоток інших політичних ціннісних орієнтацій свідчить скоріше не про важливість політичного миру та спокою у їх глобальному розумінні, а про необхідність особистісної захищеності, безпеки та стабільності, які мають побутово-життєве забарвлення.
ВИСНОВКИ
Результати бакалаврського дослідження феномена політичної культури студентської молоді та її психологічних чинників дають підстави для таких висновків:
1. На основі теоретичного аналізу політичну культуру особистості визначено як сукупність політичних поглядів, переконань, цінностей, настанов особистості, поєднаних в індивідуальні когнітивні схеми сприйняття та відтворення політичної реальності, які визначають характер політичної поведінки, рівень та спрямованість політичної активності особистості. Психологічними особливостями політичної культури студентської молоді визначено, з одного боку, ті, що стосуються сфери її політичної свідомості (ідейно-політичні настанови та політичний ціннісний рівень свідомості), з іншого - особливості політичної поведінки молоді, її практичної залученості до суспільно-політичної діяльності.
2. В результаті емпіричного дослідження виявлено психологічні
особливості політичної культури студентської молоді на сучасному етапі
суспільно-політичного розвитку, які полягають у низькому рівні практично-
дійової реалізації політичної культури молоді, відсутності адекватних
поведінкових моделей реалізації політичної культури при досить високому
ступені політичного інтересу й електоральної активності; у низькому рівні
актуалізації політичного ціннісного рівня у структурі свідомості студентської молоді; у непослідовності і суперечливості актуалізації ідейно-політичних настанов.
Структуру сучасних ідейно-політичних уподобань студентської молоді складають такі ідейні напрямки, як легітимний еколого-соціалізм, ліберальний націоналізм, догматичний консерватизм, поміркований націоналістичний консерватизм та суперечливий анархізм. Існує помітний розрив між актуалізацією політичних ціннісних орієнтацій на емоційному, когнітивному та дійово-практичному рівнях сприйняття, зменшення інтенсивності їхнього прояву на когнітивному рівні та незначну представленість на дійовому рівні. Основними видами політичної залученості серед політично активної студентської молоді є когнітивно-електоральна та дійово-практична залученість, а політичної мотивації -ціннісно орієнтована та інструментальна політична мотивація.
3. Проведено опитування серед студентів, питання якої розкривають політичну тематику сьогодення. Врезультаті опитування спостерігалась студентська недовіра та критика сучасній політиці.
4. Проведено розмежування у статевій диференціації щодо політичного життя України. Результати підтвердили чоловічу зацікавленість сучасним становищем нашої країни. Чоловіки виявились більш активними учасниками політичного процесу.
5. Визначено характер впливу особистісних параметрів (особливостей
мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилю міжособистісної
взаємодії, ціннісно-смислових орієнтацій) на формування та особливості
прояву ідейно-політичних настанов, політичних ціннісних орієнтацій і
політичної поведінки студентської молоді.
Характер конкретного ідейного спрямування психологічно зумовлений поєднанням характеристик когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії та ціннісно-смислових орієнтацій, що дає змогу виділити психологічні типи прихильників існуючих політичних ідеологій серед студентської молоді.
Основними психологічними детермінантами прояву політичного ціннісного рівня свідомості є не особливості мотиваційно- потребової сфери, когнітивного стилю та стилю міжособистісної взаємодії, а загальна структура ціннісних орієнтацій, у якій провідне місце посідають цінності соціального, етичного та пізнавального рівнів.
Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи подальших теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки формування та прояву політичної культури студентської молоді, більш детальний аналіз когнітивно-рефлексивних механізмів її актуалізації, визначення особливостей прояву політичної культури у різних вікових, статевих, регіональних, професійних групах.
Список використаної літератури
1. Андронова І. Культура вітчизняної історіографії гендерного аспекту політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, - 2006. – с. 47 – 49.
2. Андронова І. Тенденції розвитку зарубіжної історіографії політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, 2004. - № 3. – с. 96 – 105.
3. Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал.- Київ, 2004.-№4.- с.96-105.
4. Бебик В. Політологія глобального світу: проблеми теорії і практики // Персонал. – 2005. - № 5. с. 28 – 32.
5. Вовканич С. Політична культура: націоналізм чи регіоналізм // Сучасність, 2004. - № 6 с. 105 – 115.
6. Головуха С. Теоретико методологічні засади вивчення феномену політичної культури // Людина і політика. – Київ, 2003. - № 4. – с. 135 – 141.
7. Дмитренко М. Особливості сучасної політичної культури і проблема визначення // Політичний менеджмент: Український науковий журнал. – Київ, 2005. - № 5. – с. 134 – 138.
8. Коваленко А. Українська політологія: проблеми та крайні періоди встановлення // Сучасність. – 1994. - № 10. – с. 71 – 77.
9. Кокорська О.І. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми // Наукові записи. Т. 20. Політичні науки. – Київ, 2002. – с. 24 – 28.
10. Корнаух А. Формування політичної культури молоді на сучасному етапі: Політична культура // Людина і політика. – 2004. - № 5. – с. 134 – 140.
11. Лепіхова Л. Онтогенетичні соціально-психологічні властивості громадської та політичної культури // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2003. - № 1. - с. 30 – 38.
12. Поліщук І. Концепція політичної культури: структурний аспект // Персонал. – 2005. - № 6. – с. 26 – 30.
13. Поснова Г. Особливості політичної культури молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал. – Київ, 2004. - № 6. – с. 17 – 26.
14. Петрунько О.В. Особливості формування образу сучасного політика в учнівський молоді // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2005.- № 1. – с. 97 – 102.
15. Порфірова О.Л. Органи державної виконавчої влади: Політична культура та імідж // Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства «Знання».- Київ, 2005.- №11/12.- с.34-36.
16. Поліщук В.В. Концепція політичної культури: структурний аспект // Персонал .- 2005.- №6 .- с.94-123.
17. Порфірова О.Л. Взаємозв’язок політики, права та політичної культури у процесі формування демократичних інститутів // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – 2004. - № 2. – с. 45 – 53.
18. Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- Київ, 2005. - № 3. – с. 94 – 123.
19. Чальцева О.М. Прівняльний аналіз політичних культур: особливості, проблеми // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – Київ, 2004. - № 5-6. – с. 29 – 31.
20. Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культури в Україні: досвід застосування соціального тесту. Типи політичної культури // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – Київ, 2006. - № 3. – с. 153 – 161.
21. Бебик В.М., Головатий М.Ф. “Політична культура сучасної молоді”. – Київ, А.Л.Д.. – 1996. – с. 112.
22. Головатий М.Ф. “Політична психологія”. Навчальний посібник для студентів Вищого навчального закладу / МАУП. – Київ, 2001. – с. 134.
23. “Політологія”. Підручник / С. Дзюбко. – Київ, Вища школа. – 2001. – с. 145.
24. Ольшанський Д.В. “Основы политической психологии”. – Москва. – 2001. – с. 365 .
25. Пірен М.І. “Основи політичної психології”. Навчальний посібник. – Київ, “Міленіум”, 2003. – с. 418.
26. Рудакевич В.А. “Ментальність і політична культура української нації”. – Київ, 2001. – с. 317.
27. “Політологія: наука про політику” за ред. проф. Кремень В.Г., М.І. Горлач “Єдінорог”. – Київ, 2002. – с. 348.
28. Матвєєв С.Д. “Політична психологія” Навчальний посібник. – Київ,: ЦУЛ, 2003. – с. 216.
29. Марчук П.П. “Політологія”. – Київ, 2001. – с. 437.
30. Шестопал Є.Б. “Політична психологія”. – Ростов на Дону: “Фенікс”. – 1996.