До науково-прикладної психології належать:
ЗА ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ – психологія праці, інженерна психологія, психологія управління та менеджменту, військова психологія, психологія спорту, психологія творчості, авіаційна психологія, космічна психологія, економічна психологія, психологія торгівлі, та т. ін.;
ЗА КРИТЕРІЄМ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ – вікова психологія, екологічна психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку або спеціальна психологія: патопсихологія, олігофренопсихологія, сурдопсихологія, тифлопсихологія і т.ін.
ЗА КРИТЕРІЄМ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я – патопсихологія, нейропсихологія, психофармакологія, психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.
ЗА КРИТЕРІЄМ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН – юридична психологія: психологія юридичної діяльності (розслідування злочину), психологія скоєння злочину (психологія злочинця), психологія покарання (пенітенціарна психологія), реституційне правосуддя (відновлювальна психологія).
Практична психологіяфункціонує як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем.
До практичної психології належать:психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення, психологічна служба системи освіти, психологічна служба системи охорони здоров’я, практична юридична та пенітенціарна психологія, практична педагогічна психологія, практична психологія праці та профорієнтації, соціально-психологічна служба в армії, практична психологія економіки та бізнесу, практична психологія та педагогіка спорту і т. ін.
Галузі сучасної психології також виникають як міждисциплінарні, на стику психології та інших наук і науково-практичних комплексів:
- на стику психології та суспільних наук виникли такі галузі психології: соціальна психологія, економічна психологія, політична психологія, етнічна психологія, юридична психологія, психолінгвістика, психологія мистецтва;
- на стику психології і природничих наук виникли: психофізіологія, психофізика, зоопсихологія, порівняльна психологія, психобіохімія;
- на стику психології і медицини виникли: патопсихологія, медична психологія, нейропсихологія, психотерапія, психофармакологія;
- на стику психології і педагогіки виникли: вікова психологія, педагогічна психологія;
- на стику психології і технічних наук виникли: інженерна психологія, ергономіка.
Отже, ПСИХОЛОГІЯ, грунтуючись на сучасних досягненнях філософії, біології, анатомії, фізіології, соціології та ін. наук, є наукою, що вивчає ФАКТИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ Й МЕХАНІЗМИ становлення, розвитку та функціонування ПСИХІКИ людини та інших живих істот.
Завдання психології:
| - якісне дослідження психічних явищ; |
| - визначення інформативних методів діагностики та психокорекції; |
| - вивчення впливу соціальної дійсності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини; |
| - виявлення індивідуальних особливостей, закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах; |
| - дослідження психологічних умов професійної діяльності, встановлення закономірностей динаміки працездатності; |
| - визначення заходів та засобів психологічного забезпечення професійної діяльності; |
| - визначення психологічних засобів впливу на особистість, колектив; |
| - підвищення ефективності управління в різних сферах суспільства, розкриття впливу особистості керівника та його стилю керівництва на підлеглих та колектив; |
| - розробка та впровадження психологічних методів саморегулювання людиною психічних станів, які виникають у небезпечних та інших (стресових) ситуаціях, запобігання психічним станам, які знижують ефективність діяльності людини та їхнє подолання; |
| - підвищення ролі психології в підтриманні правопорядку, організованості, психічного здоров’я та добробуту громадян; |
| - сприяння планомірному впровадженню психологічних знань в практику життєдіяльності людей. |
Фундаментальні проблеми психології
В сучасній вітчизняній психології проблематика наукового вивчення психіки зводиться до 4 основних загальнотеоретичних проблем:
- психофізіологічна проблема, що розкриває питання про те, яким чином співвідносяться між собою психіка та нервова система;
- психопраксична проблема, що досліджує формування психіки люди-
ни в процесі діяльності та залежність цієї діяльності від психіки;
- психогностичнапроблема, що стосується відповідності психічного
відображення дійсності самій цій дійсності;
- психосоціальна проблема, що розлядає характер залежності психіки
людини від суспільства, в якому вона знаходиться.
- Відображення: здатність кори головного мозку відтворювати предмети і явища оточуючого (незалежно від нас існуючого, тобто об’єктивного) світу у вигляді образів цих явищ і предметів. Психічні процеси, які виникають при цьому в корі головного мозку – відчуття, сприймання, уявлення, мислення, переживання – це різні форми відображення.
- Свідомість: вищий рівеньвідображення, зміст якого полягає в узагальненому відображенні внутрішнього світу у вигляді понять, які мають прояв у мові, та харктеризує усвідомлене ставлення людини до оточуючого світу. Притаманне лише людині та виникає за умов спільної діяльності людей та розвитку мови (спілкуванню).
- Діяльність: це динамічна система взаємодії людини, як суб’єкта, з оточуючим світом, в процесі якої людина відображує навколишній світ у формі психічних образів, реалізуються та розвиваються її потреби, цінності та відносини, відбувається цілеспрямоване перетворення предметного світу. В більш вузькому сенсі діяльність – це спрямована на певні аспекти оточуючого світу (предмети чи відносини), спеціально організована та соціально-детермінована активність окремого або сукупного суб’єкта (групи), яка передбачає створення соціально значущого (матеріального або ідеального) продукту.
- Спілкування: система спільних дій (взаємодія) двох або декількох людей, спрямованих на узгодження та поєднаня спільних зусиль, що призводить до розвитку, узгодження та підтримки взаємних відносин та досягнення спільного результату. А також спілкування – це складний, багаторівневий процес встановлення та розвитку контактів між людьми, які обумовлені потребою у спільній діяльності.
- Особистість: суспільний суб’єкт діяльності і спілкування - це багатогранна психологічна структура, яка характеризує, перш за все, її соціальну сутність, що формується та набувається в процесі життя в предметній діяльності та спілкуванні шляхом засвоєння суспільних форм свідомості та поведінки. Людина як особистість є носієм свідомості, суспільних форм життя та відносин.
Принцип психології – це коротко сформульована теоріяпсихології, що відбиває її законосірність, підсумовує її минулий досвід і стає вихідною вимогою для подальших досліджень і побудови нової теорії.
Наука – це, перш за все, дослідження тих явищ, які є її предметом. МЕТОДИ наукового дослідження – це прийоми і засоби, за допомогою яких отримуються факти та доводиться існування явищ, які складають емпіричну основу тієї чи іншої науки.
Ананьєв Б.Г. запропонував таку класифікацію методів психологічного дослідження:
I. ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ:
1) порівняльний метод (співставлення психічних явищ між різними групами носіїв психіки – за віком, статтю, походженням і т.ін.);
2) лонгітюдний метод (багаторазове обстеження одних і тих же осіб протягом тривалого періоду);
3) комплексний метод (одночасно використовуються методи різних наук – соціології, етнографії, педагогіки і т.ін.).
II. ЕМПІРИЧНІ МЕТОДИ:
1) обсерваційні: спостереження і самоспостереження;
2) експериментальні методи: природний, лабораторний, формуючий;
3) психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, інтерв’ю, бесіда),
4) метод аналізу процесу та продуктів діяльності;
5) біографічний метод;
6) близнюковий метод;
7) моделювання.
III. МЕТОДИ ОБРОБКИ ДАНИХ:
1) кількісні (статистичні) методи;
2) якісні методи (аналіз, диференціація даних за групами).
IV. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МЕТОДИ:
1) генетичний метод (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням фаз, стадій, критичних моментів і т.ін.);
2) структурний метод (встановлення структурних зв’язків між різними сторонами психічного явища).
Емпіричні методи психологічного дослідження поділяють на основні:
| Спостереженняметод тривалого, планомірного, цілеспрямованого спеціально організованого дослідження та опису психічних явищ, які виявляються в діяльності та поведінці людей на основі їх безпосереднього сприймання | Експериментспосіб чуттєво-предметної діяльності, метод пізнання психічної діяльності, при якому психічні явища вивчаються в спеціально створених або контрольованих дослідником умовах | |
| Види | Види | |
| Життєве - неорганізоване, випадкове сприймання фактів і явищ оточуючого світу. | Наукове – цілеспрямована, систематична, планомірна регістрація фактів і явищ, яка має чітку програму, характеризується аналітичністю та оперує системою певних, однозначних наукових понять, а також науковим поясненням причин та природи досліджуваних явищ. | лабораторний (проводяться в спеціально організованому середовищі) - природній;констатуючий експеримент (виявляються певні особливості розвитку психічних явищ) - формуючий експеримент (передбачає цілеспрямований вплив на психічне явище з метою формування в ньому певних якостей);пошуковий експеримент – спрямований на отримання принципово нової інформації у малодосліджених наукових сферах;уточнюючий – визначення меж в яких виявляється та розповсюджується дія певних явищ, теорій та законів;критикуючий – здійснюється з метоюспростування існуючих законів або теорій новими фактами;відтворюючий – передбачає точне повторення експериментів попередніх дослідників для перевірки достовірності, надійності і об’єктивності отриманих ними результатів. |
| Об’єктивне (зовнішнє) - самоспостереження (внутрішнє - інтроспекція);польове (природнє) – лабораторне;індивідуальне – колективне;випадкове – заплановане;систематичне – несистематичне;повне – неповне;суцільне – вибіркове;констатуюче – оцінююче;стандартизоване - нестандартизоване;відкрите – приховане;включене – стороннє;пряме (безпосереднє) – непряме (опосередковане);спровоковане – неспровоковане. | ||
Допоміжні: