Методика «Малюнок неіснуючої тварини».Аспекти аналізу малюнку розділяються на формальні й змістовні. До формального аспекту відносяться:
а) семантика розташування в просторі;
б) графологічні ознаки.
Семантика простору проективного малюнку. Простір малюнка семантично неоднорідний. Він пов'язаний з емоційним фарбуванням переживань і тимчасовим періодом – теперішнім, минулим та майбутнім, а також з діючим й ідеальним.
На аркуші ліва сторона й низ малюнка пов'язані з негативно пофарбованими емоціями, депресією, непевністю, пасивністю. Права сторона (відповідно домінантою правій руці) і верх – з позитивно пофарбованими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.
У нормі малюнок розташований по середній лінії (або трохи лівіше) і ледве вище середини аркуша паперу. Положення аркуша ближче до верхнього краю аркуша (чим більше, тим краще виражена) трактується як висока самооцінка й незадоволеність власним положенням у суспільстві й недостатнім визнанні навколишніх, претензії на просування, тенденція до самоствердження, потреба у визнанні. Підвищення положення малюнка на аркуші паперу говорить про прагнення відповідати високому соціальному стандарту, прагненням до емоційного прийняття з боку оточуючих. Підвищення малюнка також пов'язане зі зменшенням фіксації на перешкодах до досягнення ситуативних потреб.
Положення в нижній частині аркуша – зворотній показник: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, немає зацікавленості у своєму соціальному стані, відсутність прагнення бути прийнятим оточенням, схильність до фіксації на перешкодах додосягнення ситуативних потреб.
Права й ліва напівплощина аркуша мають протилежну конотацію по опозиціях "пасивність–діяльність", „внутрішнє–зовнішнє”, "минуле–майбутнє". Відповідно розцінюється місце розташування малюнка вправо й уліво від середньої лінії аркуша, а також орієнтація голови й тіла тварини вправо, вліво, у фас. Місце розташування скоріше символізує готові до реалізації стану й реакції на момент малювання, в той час як орієнтація голови й тіла символізує загальну спрямованість вбік досягнення тих або інших станів у рамках зазначених позицій.
Необхідно обережно підходити до інтерпретації малюнків, що займають більше 2/3 площі аркуша паперу. Особливу категорію становлять маленькі малюнки, розташовані в лівому верхньому куті аркуша. Цей тип локалізації часто свідчить про високу тривожність, схильність до регресивного поводження й эскапизму (бажання вийти із ситуації, відхід у минуле, або у фантазію), запобіганню нових переживань. Можлива виражена дисгармонія між самооцінкою й рівнем домагань.
До ряду интерпретаційних прийомів роботи із простором ставиться уваги на відчуття, викликані малюнком (наприклад, хиткість–стійкість, що ставиться до орієнтації в соціумі, самооцінці та ін.). Можна спробувати представити, куди рушить тварина, якщо «відкріпити» її від площини (вправо, уліво, нагору, униз), або вона залишиться на місці.
Графологічні аспекти інтерпретації.До першого аспекту належить аналіз лінії. Коливна, переривчаста лінія, «острівці», лінії, які перекривають друг друга, нез’єднані вузли, «забруднені» малюнки говорять про легку напруженість, підвищений рівень тривожності, що властиво невротикам. Контури малюнка тут можуть бути розмитими, «волохатими», у всьому виконанні може почуватися непевність, незручність.
У другому аспекті аналізується напрямок лінії й характер контуру. «Падаючі лінії» та переважний напрямок зверху вниз уліво свідчить про зусилля, що виснажує швидко, низький тонус, можливу депресію.
«Лінії, що підіймаються», перевага руху знизу нагору праворуч – гарне енергетичне забезпечення руху, схильність до витрати енергії, агресивності.
Ступінь агресивності, виражений кількістю, розташуванням і характером гострих кутів у малюнку, незалежно від їхнього зв'язку з тією або іншою деталлю. Особливо вагомі щодо цього прямі символи агресії – пазурі, дзьоби, зуби.
Методика дослідження міжособистісних відносин у групі дітей старшого дошкільного вік.
Соціометричний експеримент:«У кого більше» (розроблений Я.Л. Коломинським).
Хід дослідження:
Було попередньо приготовлено по три картинки на кожну дитину групи. На звороті кожної картинки поставили номер, привласнений кожній дитині в даному експерименті (номер зі списку). Дітей виводять, за винятком одного, в інше приміщення. Діти по одному входять в групу, а після експерименту виходять у третє приміщення. Ми стежили, щоб діти, що брали участь в експерименті, не зустрічалися з тими, хто ще не брав участь. Потім дитині пропонували три картинки й пояснювали: «Можеш покласти їх по одній будь-яким трьох дітям групи. У кого виявиться більш за всіх картинок – той виграє. Ніхто не буде знати, кому ти поклав картинку. Навіть мені можеш не говорити, якщо не хочеш». Фіксуються всі дії, які виконує дитина.
Обробка результатів соціометричного вивчення дитячої групи здійснюємо в такий спосіб: в заготовленій соціометричній таблиці (матриці) ми фіксуємо вибори дітей. Потім здійснюємо підрахунок виборів, отриманих кожною дитиною й знаходимо взаємні вибори, які підраховуємо й записуємо.
Потім результати експериментів оформляємо графічно у вигляді соціограми (карти групової диференціації). Спочатку креслимо чотири концентричні окружності, ділимо їх діаметром навпіл. Праворуч розташовуємо хлопчиків, ліворуч – дівчаток. Хлопчиків зобразимо у вигляді трикутників, дівчаток у вигляді кружків. Розміщення дітей на соціограмі буде відповідати числу отриманих ними виборів. Так, у центральній окружності будуть перебувати діти, що одержали 5 і більше виборів – 1 група, друге коло – 2 група – 3-4 вибори; третє коло – 1-2 вибори; четверте коло – жодного вибору.
Потім, з'єднавши лініями вибору дітей, ми побачимо характер зв'язків, особливості статевих диференційовок, взаємних симпатій, явища «нерозділеної любові».
Наступний етап роботи – визначення діагностичних показників соціометричного дослідження і їхня інтерпретація. У якості таких виступають:
а) соціометричний статус дитини в системі міжособистісних відносин.
Статус дитини визначається числом отриманих їм виборів. Діти можуть бути віднесені залежно від цього до однієї з 4-х статусних категорій:
1 – «зірки»: 5 і більше виборів,
2 – «предпочитаємі» – 3-4 вибори,
3 – «прийняті» – 1-2 вибори,
4 – «не прийняті» – 0 виборів.
1 й 2 статусна групи є сприятливими. Виходячи із цього, ми можемо знати наскільки сприятливий статус кожної дитини в групі. Іншими словами, наскільки дитина бажана в системі міжособистісних відносин, чи випробовують до неї діти симпатію чи ні. Залежно від цього можна говорити про емоційний клімат групи для кожного вихованця: теплий, сприятливий, холодний, відчужений.
б) рівень благополуччя взаємин (РБВ).
Якщо більшість дітей групи виявляється в сприятливих (1 й 2) статусних категоріях, РБВ визначається як високий, при однаковому співвідношенні – як середній, при перевазі в групі дітей з несприятливим статусом – як низький, що означає неблагополуччя більшості дітей у системі міжособистісних відносин, їхню незадоволеність у спілкуванні, визнанні однолітками.
в) коефіцієнт взаємності (КВ) виражає характер відносин, що існує в групі.
Він може бути показником дійсної згуртованості, прихильності, дружби дітей, але може свідчити про фактичну роз'єднаність групи на окремі угрупування. За величиною показника КВ можна віднести групу до одного з 4-х рівнів взаємності: 1 – КВ = 15-20% (низький), 2 – КВ = 21-30% (середній), 3 – КВ = 31-40% (високий), 4 – КВ = 40% і вище (надвисокий).
г) коефіцієнт задоволеності взаєминами (КЗ).
На підставі даних показників можна судити, наскільки діти задоволені своїми відносинами в конкретній групі, що здійснюється на основі порівняння з нормативними показниками: 1 – КЗ = 33% і нижче, 2 – КЗ = 34-49%, 3 – КЗ = 50-65%, 4 – КЗ = 66% і вище.
КЗ кожної окремої дитини показує, наскільки вдоволена своїми відносинами кожна дитина групи, для цього можна віднести дитину в одну з 4-х груп: 1 – вища: входять діти, КЗ яких дорівнює 45-100%, 2 – 50-75%, 3 – 25-50%, 4 – 0-25%.
д) індекс ізольованості (ІІ).
Групу можна вважати благополучної, якщо в ній немає ізольованих, або їхнє число досягає 5-6%, менш благополучною, якщо ІІ – 15-25%.
е) мотивація соціометричних виборів: з'ясовується, які мотиви лежать в основі речень кожної дитини, у якому ступені діти різної статі, віку усвідомлюють мотив свого виборчого відношення до однолітків.
ж) полова диференціація взаємин.
Аутосоціометричний експеримент:
Хід дослідження:
Після проведення вище описаного соціометричного експерименту дитині ставимо запитання: „А як ти думаєш (називаємо ім'я дитини), хто тобі вже поклав або покладе листівку?” Передбачувані вибори фіксуємо, потім зіставляємо з результатами соціометричного експерименту.
Фіксуємо в таблиці число очікуваних виборів, число виборів, що виправдалися.
3.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів дослідження
В результаті проведеного дослідження й кількісної оцінки тесту „Будинок–Дерево–Людина” ми одержали дані за симптомокомплексами, які представили у вигляді таблиці: