Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно впливають на розвиток організаторських здібностей.
5. Ігрова терапія
Ігрова терапія являється досить молодою галуззю сучасної психології, яка орієнтується переважно на роботу з дітьми. З'явившись у першій половині XX ст. в надрах психоаналізу, ігрова терапія поступово розповсюдилася по широкому спектру напрямків сучасної психології, знаходячи теоретичне обґрунтування різноманітністю своїх методів.
Щоб зрозуміти дітей, знайти до них підхід, ми повинні подивитися на дитину з емоційної точки зору, не потрібно розглядати їх як маленьких дорослих. Їх світ реально існує і вони розказують про нього в грі.
Першим, хто запропонував вивчати гру дітей з метою «їх розуміння і виховання, був Ж.Ж. Руссо. Ще в XVIII ст. він писав, що для того щоб знати і зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за її грою.
Гра вперше була використана в терапії З. Фрейдом. Це був новий поворот у дитячій психології, оскільки на початку XX ст. спеціалісти вважали, що порушення у дітей виникають як результат недоліків у навчанні і вихованні.
Слідом за З. Фрейдом Г.Хаг-Хельмуг стала, «очевидно, одним з перших терапевтів, яка стверджувала, що гра є найбільш відповідальним моментом у психоаналізі дитини. Вона запропонувала дітям, з якими проводилась терапія, іграшки, щоб вони могли виразити себе».
У наступні 30 років дитячий психоаналіз розвивався в спеціалізованому напрямку. Труднощі в роботі з дітьми за допомогою методів традиційного психоаналізу були пов'язані з нездатністю дітей виражати свої переживання на словах і відсутністю у них інтересу до дослідження свого минулого життя. В результаті робота психоаналітиків з дітьми стала зосереджувати на спостереженні та інтерпретації.
До 1919 р. особлива увага приділялась використанню ігрової техніки як засобу психоаналізу при роботі з дітьми у віці до 6 років. Розвиток психоаналітичної ігрової техніки прослідковує на матеріалі конкретних випадків на особистій практиці. Важливою характеристикою техніки був метод інтерпретації. В ході роботи М.Клейн прийшла до висновку, що психоаналіз краще проводити поза домівкою дитини. Вона також вперше виділила необхідний ігровий матеріал, до складу якого входили прості іграшки: маленькі дерев'яні чоловіки та жінки, машини, возики на колесах, гойдалки, поїзди, літаки, тварини, дерева, кубики, папір, ножиці, олівці, клей, м'ячі, пластилін і мотузок. Невеликий розмір таких іграшок, їх значна кількість і різноманіття дозволяє дитині виразити широкий спектр її фантазії і досвіду. Важливо, що дитина може за допомогою цих іграшок відтворити різноманітні ситуації із свого досвіду. Також підкреслювали, що простоті іграшок повинна відповідати простота ігрової кімнати. В ній повинно знаходитись тільки те, що необхідно для психоаналізу.
В той же самий час А. Фрейд стала використовувати гру для встановлення контакту з дитинною. Вона підкреслювала, що дуже важливо налагодити емоційний контакт між дитиною і терапевтом.
І М. Клен і А. Фрейд, стверджували, що дуже важливо розкрити минуле і посилити Еґо дитини. Обидві вважали, що гра є тим засобом, який робить самовираження дитини вільним. Таким чином, ігрова терапія дозволила безпосередньо проникнути в дитяче підсвідоме.
Робота в ігровій ситуації, де дитині пропонується декілька спеціальних зібраних іграшок і терапевт бере участь у програванні дитиною певних травматичних епізодів, була названа активною ігровою терапією. В активній ігровій терапії підкреслювалось значення спостереження за емоційними взаємовідносинами між дитиною і терапевтом, які вважались діагностично значущими для розуміння відносин дитини з іншими людьми.
Паралельно розвивався пасивний тип ігрової терапії, коли терапевт не обмежує дитячу гру, а замість цього просто присутній на ній, знаходячись в одній кімнаті з дитиною. В пасивній ігровій терапії прийнято вважати, що важливе значення в подоланні емоційних порушень має «прийняття способів самовираження дитини з розумінням. Дитина отримує можливість пережити свою тривогу, ворожість або відчуття незахищеності в ігровій формі і в своєму особистому темпі».
Наступний напрямок в ігровій терапії виник в 1930 р. З появою праці
Д. Леві, в якій розвивалась ідея терапії від реагування — структурованої ігрової терапії для роботи з дітьми, які пережили травмуючі події.
6. Висновок
Гра – явище соціальне за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням зумовлена розвитком суспільства, його культури. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, у яких діти в ігрових умовах виконують роль дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки. Характеризуючи гру дошкільнят звернуло увагу на її роль і характер.
Якщо в ранньому дитинстві центральним моментом гри був предмет та способи дії з ним, то тепер виходить а перший план людина. Мотиви гри закладені в самому її змісті. Дитину цікавить не стільки результат, скільки сам процес. Також є і прагнення до певної мети, розмови, стосунки з іншими людьми. Усе це зумовлює результативність гри, яке виражається не в матеріальних, а у пізнавальних, емоційних надбаннях, що накопичується дитиною в ході ігрової діяльності. Гра є засобом відображення навколишньої дійсності, способом освіти діяльність та взаємини дорослих у доступній для дитини формі. Зміст ігрових дій визначається тими практичними завданнями, що їх розв’язують дорослі для досягнення певної мети. При цьому прашки та інші різноманітні предмети зміняють об’єкти.
Гра завжди будується згідно з певними правилами. Гра на цьому етапі смисловобічна за своєю суттю, що істотно впливає на розвиток дитячої психіки. Досвід використання символів, заміна одних об’єктів іншими допомагає в майбутньому оволодівати соціальними знаками. Розвиток символічної функції формує класифікаційне сприймання, суттєво розвиває змістовну сторону інтелекту та інші суто людські якості. Гра сприяє розвитку довільної уваги та пам’яті дитини. В умовах гри діти краще зосереджуються та більше запам’ятовують. Вона позитивно сприяє на розвиток інтелекту; у грі дитина вчиться узагальнювати предмети та дії, добирають потрібні слова. Цікаво, що діти цього віку цілком запалюються грою водночас не ототожнюючи її з дійсністю. Гра поступово змінюється й наприкінці дошкільного періоду сягає високого рівня розвитку. Існує 2 фази розвитку гри. Для 1 (3-5 років) характерне відтворення логіки реальних дій людей, і змістом гри є предметні дії. На 2 (5-7 р.) моделюються взаємини між людьми. Суттєву роль у психічному розвитку дошкільнят відіграють також різні види продуктивної діяльності
Зміст
1. Вступ
2. Що таке гра
3. Види ігор дошкільного віку і їх вплив на розвиток дитини
4. Ігрова терапія
5. Висновок
Література:
http://www.diplomz.co.ua
3. Стаття: Ігрова діяльність як засіб психічного розвитку у дошкільному віці.
http://ua.textreferat.com
4. Стаття: Ігрова терапія в корекційній роботі. Ковальчук В.В .
http://www.glavnyk.com.ua
5. Стаття: Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку.
http://www.repetitor.ua
6. Стаття: Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри.
http://ua.textreferat.com
Міністерство освіти і науки України
Київський національний лінгвістичний університет
Реферат
з психології на тему:
«Значення гри для психічного розвитку дошкільника»
студентки 206 групи
факультету французької мови
Шульжевської Мирослави
Київ - 2007