Курсова робота
Діяльність Карла Густава Юнга та її наукове значення. Значення вчення К. Г. Юнга про архетипи у різних галузях науки
ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. ДІЯЛЬНІСТЬ КАРЛА ГУСТАВА ЮНГА
ТА ЇЇ НАУКОВЕ ЗНАЧЕННЯ ................................................ 6
РОЗДІЛ ІІ. ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ К. Г. ЮНГА ПРО
АРХЕТИПИ У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ НАУКИ ..................... 17
І. 1. Поняття про психологічні типи та їх бачення Юнгом ... 17
1.2. Архетипи соціального життя................................................. 27
І.3. Архетипи як основа розуміння психологічної діяльності
людини у Всесвіті ........................................................................... 37
ВИСНОВКИ .............................................................................. 51
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................53
ВСТУП
Актуальність теми. Постать Карла Густава Юнга – одна із великих постатей ХХ століття. Оглядаючи все століття і підводячи підсумки столітніх пошуків науковців у галузі психології, можна з впевненістю сказати, що серед найбільш видатних мислителів минулого можна назвати швецарського психолога і психіатра, культуролога та археолога Карла Юнга. Адже саме він змусив переоцінити багато наукових тверджень своїми глибинними науковими підходами до минулого людства.
Але постать Карла Юнга досить довгий час була майже невідома широколу загалу української інтелігекнції і про неї знали невелика частина радянських та українських вчених психологів та філософів [34;35; 16; 17]. Знання про психологію Юнга зводились до того, що він опрацював ідеї З. Фройда і зобразив їх у певному своєму баченні. Радянська історія психології не вивчала всі погляди Юнга через те, що він досить близько підійшов до психологічного вивчення підсвідомого, тобто того, чого радянська наука тоді уникала. Крім того, доктор Юнг в своєму вченні про архетипи виділив такі архетипи як архетип Мудреця, Бога, Душі, Аніма, Анімус тощо, чого радянська психологічна наука теж уникала через атеїстичність політики тодішньої держави. Так і залишився Юнг відомий усьому світові, а зовсім невідомий українській психологічній науці. Саме з цієї причини є актуальною ця постать для вивчення теологами, психологами, релігієзнавцями.
Ступінь дослідження даної проблеми. Постать Карла Густава Юнга та його психологічні праці у радянській історії психології не вивчалися зовсім або вивчалася частково [36; 37]. Більш об’єктивно до творчості К. Г. Юнга підійшли радянські філософи, котрі готували статтю про Юнга у “Філософській енциклопедії” (зокрема С. Аверинцев) [16, с.600-602].
Щоб оцінити дану проблему варто лишень з’ясувати чи є твори Карла Густава Юнга в українському перекладі, бо власне цей факт є доказом того наскільки глибоко українські науковці-психологи добре знають його праці. На жаль, творів Карла Густава Юнга в українському перекладі ще немає. А звідси можна говорити лишень про часткове вивчення творів великого дослідника українськими вченими. Першим серед сучасних українських філософів, хто почав вивчати творчість заборонених українських та зарубіжних вчених був наш івано-франківський дослідник, кандидат філологічних наук, доцент, почесний доктор Івано-Франківської теологічної академії отець Іван Козовик у своїй праці “Історія філософії”, яка вийшла у видавництві “Нова Зоря”. Серед них він виділив погляди К. Г. Юнга, в першу чергу як філософа, що мав свої особливі погляди.
Серед інших видань слід відзначити досить фундаментальну працю з історії психології доктора психологічних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Андрійовича Роменця (1926-1998) та кандидата психологічних наук, доцента цього ж університету Ірини Петрівни Манохи “Історія психології ХХ століття” [14]. Порівняння даної праці з працею американських дослідників Д. Шульц та С. Шульц “Історія сучасної психології” [20, с.437-445] показує, що хоч українські дослідники ширше і глибше підійшли до вивчення наукової спадщини Юнга [14, с.390-407], але й американські вчені тільки згадують про те, що Юнг займався вивченням архетипу Бога, українські вчені відмічають його ставлення до релігії взагалі. Американські автори солідної монограіфії Л. Х’єлл та Д. Зіглер “Теорія особистості” тільки згадують одним рядком про ряд архетипів в тому числі й про архетип Бога [19, с.200-201], тобто такій важливій ділянці творчості К. Г. Юнга як вивчення ним психології релігії та історії культури фактично серйозна увага вчених - українських і зарубіжних – не приділялась. Але ж саме ця ділянка творчості К. Юнга найбільше цікавить теологів та філософів. А тому вважаємо, що цей напрям ще буде мати дослідників у майбутньому.
Сучасними психологами більш досліджені досягнення Юнга щодо його вивчення інтровертизму та екстравертизму [20, с. 443]., його вивчення особисгості [19, с. 204-206], архетипи соціального життя [3].
Мета дослідження. З’ясувати вклад швейцарського вченого Карла Густава Юнга його вченням про архетипи у розвиток психології релігії та інші газузі науки.
1) Вивчити діяльність К. Г. Юнга, визначивши причини його розходжень в психоаналітичній теорії з З. Фрейдом.
2) Проаналізувати основні психологічні праці К. Г. Юнга і визначити напрями його дослідницької діяльності.
3) Виділити ті напрями його досліджень, які найбільш потрібними для священнослужителів (тобто для теологів).
4) Визначити наукове значення діяльності вченого для різних галузей науки.
Предмет дослідження: вчення Карла Юнга про анхетипи.
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів та висновків, спику використаних джерел.
РОЗДІЛ І. ДІЯЛЬНІСТЬ КАРЛА ГУСТАВА ЮНГА ТА ЇЇ НАУКОВЕ ЗНАЧЕННЯ
Вже давно відомо всім, хто займається історією психології, хто вивчає теорії особистості, що Карл Густав Юнг став основоположником аналітичної психології, яка довгий час в колишньому СРСР була фактично під забороною, а тому більшість підручників з психології навіть не згадують про Юнга, або згадуючи, критикують його погляди, навіть не згадавши про те, хто він такий [13, c.30, 65, 244)]. Те ж саме стосується й “Філософського словника” 1986 року. Звідси випливає ряд питань: 1) Чому замовчували Юнга в СРСР? 2) Чим були небезпечні його дослідження тоталітарному більшовицькому режиму? Саме через це ми й вирішили з’ясувати:
1) Які фактори вплинули на формування світогляду Карла Юнга?
2) Що сприяло його відкриттям в галузі психології?
3) На основі яких дослідів та експериментів К. Юнг робив свої відкриття і чи мають вони наукову основу?
Всі дослідники його біографії наголошують, що Карл Густав Юнг народився 26 липня 1875 р. в маленькому селі Кесевілі в кантоні Тургау, на березі мальовничого озера Констану в сім’ї пастора Швейцарської Реформаторської Церкви; дід і прадід зі сторони батька були лікарями. Він був єдиною дитиною в родині. Американські дослідники Д. Шульц і С. Шульц підкреслюють, що в дитинстві маленькому Карлу прийшлось відчути на собі певні негативні впливи від емоційної неврівноваженості батьків через те, що “батько в кінці кінців втратив віру, а мати страждала від емоційних розладів і відрізнялась вкрай нестійкою поведінкою. З раннього дитинства він навчився не довіряти нікому із батьків, а потім не довіряти зовнішньому світу взагалі. Замість цього він звернувся до світу внутрішнього, світу снів, видінь і фантазій, світу несвідомого” [20, с.437]. Тому автори роблять висновок, що Юнг у найкритичніші моменти свого життя прислухався не до голосу розуму, а до голосу інтуїції [20, с.438].
Карл Густав прекрасно навчався в Базельській гімназії, а улюбленими предметами гімназійних років були біологія, зоологія, археологія та історія. У 1895р. поступив в Базельський університет, де вивчав медицину. Окрім цих дисциплін глибоко цікавився культурою, історією, окультизмом, філософією, теологією [22]. Після закінчення медичного факультету Юнг написав дисертацію “Про психологію і патологію так званих окультних явищ”[16, с.601], що стало початком його наукової діяльності, яка тривала майже 60 років. Він здобув медичний науковий ступінь за спеціальністю психіатрія та психологія [19, с. 198; 20, с. 198]. Його перша наукова робота ґрунтувалася на детально підготовлених спіритичних сеансах зі своєю надзвичайно обдарованою кузиною Хелен Прейсверк, дисертація Юнга є описом її свідчень, отриманих в стані психологічного трансу. Важливо підкреслити, що з самого початку своєї професійної кар’єри К. Юнг цікавився несвідомими продуктами психічного і їх значенням для суб’єкта. Вже в цьому дослідженні легко можна помітити логічну основу всіх його наступних праць в їх розвитку – від теорії комплексів до архетипів [24; 27; 32; 33].
В 1900р. Юнг переїхав в Цюрих і став працював асистентом у відомого на той час лікаря-психіатра Євгена (Юджина) Блейєра в лікарні для душевно- хворих. Він поселився на території лікарні, і з цього моменту життя молодого лікаря стало проходити в атмосфері психіатричного монастиря. Скоро він почав публікувати свої перші клінічні праці, а також статті. Юнг прийшов до висновку, що за допомогою словесних зв’язків можна встановити взаємозв'язок з думками, уявленнями людини і тим самим, дати виявитись хворобливим симптомам. Тест працював, оцінюючи реакцію пацієнта по тимчасовій затримці між стимулом і відповіддю. В результаті виявилось взаємовідношення між словом – реакцією і самою поведінкою пацієнта. Значне відхилення від норми відмічало присутність ефективно-нав’язливих несвідомих ідей, і Юнг ввів поняття ”комплекс”, щоб описати їх цілісну комбінацію [31, с.40].