Юнг пояснює це сновидіння як зв’язане виявлення деякого певного настрою. Зауваження хлопця, що бачив цей сон такі: ”Люрд – це містичний цілительний струмок. Я, звичайно, вчора думав про те, що потребую лікування, і що я буду у Вас лікуватись. В Люрді є таке джерело. Це, мабуть, не приємно – опускатись в цю воду. Колодязь, що був у церкві, був дуже глибоким”[30, с.113].
Про що говорить нам це сновидіння? Воно здається зовсім ясним і можна було задовольнитись поясненням, що це мабуть поетичні вираження попереднього настрою. Але, цим не потрібно ніколи задовольнятись, тому, що як показує досвід, сновидіння завжди набагато глибші і значніші. Напрошується думка про те, що той, котрий бачив сон, прийшов до лікаря, знаходячись у певному настрої, щоб приступити до лікування, ніби святковому дійству богослужіння в містичному сумерку певного таємничого, благодійного місця. Однак, це абсолютно не відповідає фактичній реальності. Пацієнт прийшов до лікаря лишень тому, щоб лікуватись від дуже не приємної речі. Нічого немає менш поетичного. У всякому разі, незрозуміло, чому йому напередодні приснився такий поетичний сон. Наш сновидець з допомогою обряду хрещення (колодязь) хотів із дитячого стану бути переведений у дорослий стан. Але тут виникає деяка неув’язка, адже він бачив у сні ще деяку жінку, що була старшого віку і присвоює собі його кільце; іншими словами, те що було до тепер гомосексуальним відношенням, вона тепер перетягує на себе. Так як кільце знаходиться у жінки, на її руці, то цім самим бутті ніби-то заключений свєрідний шлюб, тобто гомосексуальне відношення перейшло ніби в гетеро сексуальні, однак останнє не було зовсім звичайним, тому що річ іде не про молоду жінку. ”Це, - говорить пацієнт, - знайома моєї матері. Я її дуже люблю; вона мені , як би мати й подружка” [30, с.113-114].
З цих слів ми можемо зрозуміти, що ж відбулось у сновидінні. Завдяки ініціації розпадається гомосексуальний зв'язок і замість нього встановлюється гетеросексуальні відношення, спочатку – це платонічна дружба з жінкою, схожою на маму. Незважаючи на подібність, ця жінка все ж не мати. Відношення до цієї жінки означає, таким чином, крок, що виводить пацієнта за межі впливу матері, і тим самим часткове подолання гомосексуальності перехідного віку.
Страх перед новим зв’язком легко зрозуміти, по-перше, як страх, навіюваний схожістю цієї жінки з матір’ю . – це могло б означати, що через порушення гомосексуального відношення, пацієнт через сон тепер знову повністю повертається до матері, - а по-друге, як страх перед тим новим і невідомим, що включає в себе дорослий гетеросексуальний стан з його можливими обов’язками, такими, наприклад, як одруження. Це мабуть не крок назад, а вперед, підтверджується музикою, що почала звучати, в церкві. Справа в тому, що пацієнт дуже любив музику і його почуття особливо піддаються впливу святкової органної музики. Музика означає тому для нього дуже позитивні почуття.
Зміст цих сновидінь справляє враження, ніби пацієнт відважився на лікування з великою готовністю і радісною надією бувши готовим позбутись комплексів і стати дорослим. В дійсності це було не так. У своїй свідомості він відчував вагання і спротив; також в подальшому ході лікування він постійно противився лікуванню, демонструючи важкий характер і постійну можливість знову внести свою попередню інфантильність. Сновидіння знаходяться тому в прямій протилежності по відношенню до його свідомої поведінки. Вони йдуть по прогресивній лінії і займають сторону вихователя. Вони чітко демонструють свою своєрідну функцію. К.Г.Юнг назвав цю функцію компенсацією. Несвідома прогресивність і свідома реакційність утворюють пару протилежностей, яка як би утримує рівновагу. Вплив вихователя відіграє вирішальну роль.
У цьому випадку щодо молодого хлопця архетипи колективного несвідомого відіграють у вищій мірі позитивну роль, що очевидно, походять від того, що у нього є відсутня небезпечна схильність знову повертатись до створеного фантазією ерзацу дійсності і відгороджуватись ним від життя . Діяння несвідомих образів має в собі дещо від долі.
Можливо – хто знає! - ці вічні образи і є те, що ми називаємо долею [30, с.115].
Архетип, розуміється, завжди і скрізь знаходиться у дії, однак практичне лікування – особливо у молодих людей – не завжди потребує того, щоб разом з пацієнтом яким-небудь чином скрупульозно в них заглиблюватись. В період життєвих труднощів, навпаки, необхідно приділяти увагу образам колективного несвідомого особливу увагу, тому що тут вони виражають собою джерело, із якого можна почерпнути вказівки до вирішення проблем із психічним здоров’ям.
Із свідомого обробітку цих даних отримуємо трансцендентну функцію як формування світосприйняття, за посередництвом архетипів. Архетип, як було вище підкреслено, є динамічний образ, частина об’єктивної психіки, яку розуміють правильно лиш тоді, коли переживають його як рівного партнера.
Загальне опис цього процесу, який протікає довгий час, є не логічним – навіть якщо б такий опис був можливим, оскільки у окремих індивідумів він може приймати найрізноманітніші форми. Єдине, що є загальним – це прояв певних архетипів. Можна згадати зокрема, такі образи, як Тінь, Звір, Старий Мудрець, Анімус, Мати, Дитина, а також невизначена кількість архетипів, що виражають різні ситуації. Особливе місце займають ті архетипи, які виражають ціль чи мету розвитку. Трансцендентна діє лиш частково, а веде до відкритого сутнісного ядра людини. На перший погляд - це природній процес, якій при певних обставинах проходить неусвідомлено для індивідуума і може себе реалізувати проти його волі. Зміст і ціль даного процесу здійснення (першопочаткого закладеній в ембріоні) особистості у всіх її аспектах. Це встановлення потенційної цілісності. Символи, які для цього застосовуються несвідоме, архетипи, як образи які здавна вживало людство для виявлення цілісності, повноти і досконалості ; як правило , це - символи людяності. Цей процес називається індивідуацією.
К. Г. Юнг за допомогою своїх теоретичних знань про архетипи лікував багато пацієнтів впродовж усього свого життя. Тобто застосовував на практиці свої теоретичні досягнення. Багатьом людям він допоміг звільнитись від шизофренії, збочень, ненормальних потягів. Природній процес індивідуації став для нього моделлю і дороговказом у лікування хворих. Несвідома компенсація невротичного стану свідомості утримує в собі всі ті елементи, які могли б стати зцілюючим образом, щоб коректувати односторонність свідомості, якщо б вони були неусвідомлені і як реальності інтегровані в свідомість. Лишень в окремих, рідкісних випадках сновидіння досягає такої інтенсивності, що завдяки шоку свідомість стає ніби викинутою із сідла. Як правило, сновидіння не мають сильної сили і дуже не зрозумілі, щоб впливати ґрунтовно на свідомість, внаслідок цього компенсація в несвідомому не має безпосереднього ефекту. Тим не менш вона впливає, але цей вплив носить дотичний характер, при чому при постійному ігноруванні несвідома опозиція вибудовує симптоми і ситуації, які в підсумку невблаганно перекреслюють інтенції свідомості. Лікар тому намагається найкраще зрозуміти сновидіння та інші маніфестації несвідомого: з одної сторони, щоб спротивитись формуванню небезпечної, з часом, невідомої опозиції, а з іншого - щоб по-можливості використати лікувальний фактор компенсації.
Цей образ дій базується , звичайно, на твердженні, що людина в стані прийти до своєї цілісності, іншими словами, що вона взагалі здатна виздоровіти.
Існують індивіди, які в сутності не в повній мірі прилаштовані жити в суспільстві і скоро гинуть, коли їм приходиться, по якій-небудь причині зіштовхнутись із своєю цілісністю. Якщо ж цього не відбувається, то вони можуть щасливо існувати до глибокої старості, однак лишень в як деякі фрагменти чи частково особистості, підтримувані засобами соціального чи психічного паразитизму.
Такі люди, головним чином на нещастя інших, часто є затятими окозамилювачами, які деякими прикрасними намірами прикривають смертельну пустоту. Їх неможливо лікувати методом, який розглядався вище. Тут допомагає підтримування видимості благополуччя, так як істина була б невиносна або навіть згубна.
Як бачимо, К.Г.Юнг завжди старався допомогти людям, вилікувати хворих, допомогти порадою. Уся його творчість пов’язана з конкретними людськими потребами. Великою потребою на той час було лікування хворих психічно людей, адже багато з них можна було вилікувати і повернути до нормального життя. Тоді ж цих людей вважали приреченими і невиліковними.
І саме на основі сновидінь Юнг констатував, що людина народжується не тільки з біологічною, а й із психологічною спадщиною, яка визначає нашу поведінку і досвід. Більша частина цієї психологічної спадщини закладена в структурі поза свідомістю. Юнг вважав, що колективне підсвідоме містить психологічний матеріал, який не виникає у власному досвіді. Він зберігається у міфах, легендах, казках, релігіях, соціальній енергії, і яка є інтегральним показником організації і взаємодії різноманітних соціальних структур у певному суспільстві. За Юнгом, колективне несвідоме наче повітря, яким дихають усі, але яке нікому не належить. Його зміст (який Юнг назвав архетипами) – це комплекс психічних символів, формування різноманітних способів матеріальної і духовної діяльності в даному соціумі [23, с.76].