Правильна підготовка себе до виконання батьківської ролі включає позитивне бачення батьківства – це не погляд на батьківство крізь «рожеві окуляри», а це нові можливості для мобілізації свого потенціалу.
Перераховані вище складові можуть відображати рівень готовності жінки та чоловіка до батьківства і служити основою для прогнозу якості батьківської позиції й наступної батьківської поведінки.
Щоб у людині формувалась батьківська сфера (материнське чи батьківське почуття) у своєму розвитку майбутні матір і батько повинні пройти певні стадії. Тільки в цьому випадку в них, як майбутніх батьків, з’являється бажання мати дитину й формується здатність належним чином турбуватися про неї й виховувати її. При цьому характер формування основних компонентів батьківства на кожному з етапів має гендерний відтінок. Якщо на початковому (до 3-х років) етапі формування материнської й батьківської сфери особливу значущість для дітей обох статей має тактильний контакт з матір’ю, то вже на наступному етапі (3–10 рр.) у них домінують різні потреби в іграх, у т. ч. у сюжетно-ролевих, на них впливають різні визначальні агенти соціалізації, формуються різні соціально-значущі взірці поведінки. Тим більше відрізняється процес формування установки на материнство-батьківство в період статевого дозрівання, особливо з огляду на асиметрію темпів дозрівання юнаків і дівчат.
Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім’ї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розв’язання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних.
На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір.
Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити п’ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов’язку:
1) бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;
2) знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;
3) пам’ятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;
4) брати обов’язкову участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, й дітей;
5) завжди бути прикладом для своїх дітей.
Підготовка школярів різної статі до виконання материнських і батьківських функцій має носити комплексний характер, який передбачає теоретичну розробку проблеми материнства-батьківства, вивчення психологічних особливостей статей, інтенсифікацію порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду формування усвідомленого батьківства із урахуванням гендерного фактору.
У роботі з формування усвідомленого батьківства-материнства можна практикувати:
1) використання змісту предметів шкільного навчання, передовсім з української та зарубіжної літератури, історії, біології, права, музики, трудового навчання тощо;
2) запровадження факультативу в старших класах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства («Азбука батьківства»);
3) ознайомлення школярів з батьківськими листами відомих людей (наприклад «Листи до сина» і «Листи до дочки» В. О. Сухомлинського);
4) використання у виховних тематичних заходах художніх репродукцій, фотографій і діапозитивів («Жінка-матір», «Хрещення» тощо);
5) виконання школярами різноманітних самостійних завдань: зібрати прислів’я, приказки, уривки з віршів про щасливе материнство й батьківство; написати сценарій урочистого запису дитини в органах РАГСу тощо;
6) проведення в позаурочний час заходів, орієнтованих на підготовку майбутніх батьків – лекцій, етичних бесід, диспутів, лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірів знавців сім’ї тощо;
7) організацію різновікових загонів, шефства старших школярів над молодшими або й над дошкільниками;
8) проведення різноманітних тренінгів;
9) використання виховних можливостей сім’ї, потенціалу батька і матері у формуванні правильного ставлення до майбутнього батьківства.
Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості
Метою дослідження було – вивчення ступеня психологічної готовності до батьківства жінок та чоловіків, оскільки ми думаємо, що готовність до батьківство характеризує «стартовий рівень» змісту батьківської сфери, утворює фундамент, на якому будується реальна поведінка жінки та чоловіка зі своєю дитиною. Другою метою дослідження було – визначення психологічної готовності до майбутнього батівства серед юнаків – учнів випускних класів. Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14 дівчат. Для визначення рівня сформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.
Знання ступеня готовності жінки та чоловіка до батьківства дозволили б вчасно діагностувати порушення батьківської поведінки, спроектувати способи її корекції й профілактики. Останнє особливо важливо в сучасних умовах, коли актуальні проблеми, зв'язані не тільки з батьками, що відмовляються від своїх дітей і проявляють стосовно них відкриту зневагу й насильство, але й проблеми порушення батьківсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційного благополуччя дитини й відхилень у її оптимальному психічному розвитку в дитячому, ранньому й дошкільному віці.
У якості основного дослідницького методу була застосована спеціально розроблена анкета (Див. Додаток 2), що дозволила виявити ступінь цінності дитини для батьків, тип батьківського відношення до дитини, рівень знань батька та матері про виховання, розвиток дітей.
Анкета містила три блоки питань. Аналіз психологічної готовності проводився за критеріями, якими є компоненти, що становлять психологічну готовність до материнства: потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовний компоненти; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства.
Цінність дитини для батьків аналізувалася за наступними критеріями:
1) висока цінність визначалася при наявності самостійної цінності дитини для батьків;
2) знижена цінність дитини обумовлена іншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного й соціального стану; свого майбутнього; сприйняття дитини, як засобу втримання полового партнера, як засобу самореалізації; задоволення потреби в об'єкті емоційного впливу.
При аналізі батьківського відношення до дитини використовувалися наступні критерії:
· емоційно-тепле відношення;
· емоційно-холодне відношення;
· відсторонене відношення.
Емоційно-тепле відношення (відношення до дитини, як до суб'єкта, з орієнтацією на себе й одночасно на стан дитини). Емоційно-холодне відношення (негативне відношення до маленьких дітей). Відсторонене відношення (байдужність стосовно дитини).
Другий блок питань спрямований на виявлення рівня знань батьків про особливості внутрішньоутробного розвитку, розвитку й виховання дітей. З'ясовувалися, наскільки добре респонденти знають функції матері та батька стосовно дитини.
Третій блок включав питання на визначення рівня соціально-особистісної готовності до батьківства. Питання цього блоку дозволяли виявити ступінь сформованість установок на стратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини й свою материнську позицію; готовність переборювати труднощі, пов'язані з народженням і вихованням дитини.
У ході дослідження також застосовувалася проективна методика «Батьківський твір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійних технік, що дозволяють продіагностувати особливості батьківської позиції, виявити особливості сприйняття й переживання матір'ю та батьком характеру відносин і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особистісні особливості самого батька та матері.
Базовою темою батьківського твору була тема відкритого типу «Я і моя дитина». Тема твору задавалася у відкритій формі, без конкретизації того змісту, що повинно бути представлене. Матерям та батькам пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне та важливе. Час написання твору не обмежується.