Зміст
| Вступ | 2 |
| Розділ 1. Класифікація господарських засобів. | 3 |
| Розділ 2. Баланс підприємства. | 9 |
| Розділ 3. Основна бухгалтерська процедура. | 13 |
| Розділ 4. Облік процесу заготівлі і придбання матеріалів. | 20 |
| Розділ 5. Облік процесу виробництва. | 25 |
| Розділ 6. Облік процесу реалізації продукції. | 31 |
| Розділ 7. Інвентаризація майна і стану розрахунків. | 36 |
| Список використаних джерел. | 42 |
Вступ
Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.
У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
16 липня 1999 року після другого читання Парламент України прийняв Закон “ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. П’ятнадцять статей Закону у затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік – це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота – спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об’єктів та суб’єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб’єкта (господарства) ринку в часі та просторі.
Бухгалтерський облік є обов’язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.
І. Класифікація господарських засобів
Будь-яке господарство – виробниче або комерційне як складова суспільного виробництва в умовах ринку позначене тією самою двоїстістю, що й саме суспільство, тобто має два боки. Один характеризує господарство як сукупність матеріально-речових елементів (майна) процесу суспільного виробництва у вартості (актив), інший – як сукупність виробничих відносин, тобто показує, кому належить те майно за правом власності (пасив). Отже, з одного боку, господарство – це сукупність продуктивних елементів носіїв вартості, а з іншого – це сукупність правових відносин, характеристик суб’єктів права власності на об’єкти (активи).
Процес господарювання характеризується динамічністю. Засоби як сукупність майна та правові відносини перебувають у постійному русі і безперервно змінюються, через що можна констатувати різні господарські факти. З одного боку, ці процеси мають виробничий (постачання, виготовлення продукту, надання послуг, реалізація), а з іншого – правовий (купівля, залучення до процесу робочої сили, продаж) характер. Сукупність цих процесів позначена тією самою двоїстістю (подвійністю), що й стан господарства, тобто має продуктивний характер.
Об’єктом бухгалтерського обліку є лише такий господарський факт явище або факт-процес господарювання, який:
- здійснився, відбувся;
- змістовна характеристика якого задовольняє або продуктивний, або правовий аспект господарювання, або одночасно обидва;
- дістав вартісне (грошове) вираження.
Активи господарства поділяються на нематеріальні та матеріальні. Матеріальні активи, у свою чергу, поділяються на дві групи – засоби праці та засоби обігу (обороту).
Під нематеріальними активами розуміють умовну вартість об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також певні права, які називають об’єктом права власності конкретного підприємства.
Залежно від функціональної ролі майно в ланках сфери підприємницької діяльності відіграє роль засобів виробництва й обігу.
Усе майно підприємства є його матеріально-технічною базою. Обсяг майна визначається масштабами і характером діяльності підприємства.
Засоби виробництва в будь-якому процесі виробництва, за яких би суспільних умов він не відбувся, завжди поділяються на засоби праці та виробництва.
Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких працівників впливає на предмети праці. Засоби праці відрізняються від решти засобів такими двома ознаками:
- вони використовуються у процесі діяльності як предмети, за допомогою яких людина впливає на предмет праці, або як матеріальні умови, необхідні для вдосконалення процесу праці;
- свою вартість вони частинами (у міру зношування) переносять на новостворений продукт, у виробництві якого ці засоби праці брали участь.
Предмети праці – це сировина, напівфабрикати, допоміжні матеріали, незавершене виробництво.
Усі засоби залежно від їх функціональної ролі у процесі відтворення поділяються на три групи: предмети обігу, кошти в розрахунках, кошти (гроші готівкою).
Предмети обігу функціонують лише в ланках сфери виробництва та обігу у вигляді готової продукції і товарів.
В умовах ринкових відносин господарюючі суб’єкти вступають між собою в господарські розрахункові відносини. Кошти в розрахунках є в усіх ланках сфери виробництва, обігу, невиробничого споживання.
Гроші готівкою зберігаються в касі або банку на розрахунковому рахунку, що сприяє безперебійності процесу відтворення.
У системі правових відносин (пасив) бухгалтерський облік групує все майно за такими ознаками:
- за правом власності – джерелами формування (тобто звідки, скільки і з якою метою одержано майно);
- за конкретними формами, внесення та строками.
Власник у момент організації підприємства вносить частину засобів у розмірі потреби. За рахунок цих джерел підприємство придбаває необхідні предмети для здійснення своєї діяльності. Засоби, які потрібні на покриття витрат понад власні кошти, вони можуть у порядку кредиту взяти в банку та в порядку взаємних розрахунків – в інших підприємств, а також отримати за рахунок додаткового продукту, виробленого господарством.
За строками на підприємствах джерела поділяються на такі групи:
- власні;
- тимчасово залучені засоби.
Власні засоби – це статутний капітал, резервний капітал, пайовий капітал, спеціальний капітал, нерозподілений прибуток.
Тимчасово залучені засоби – засоби, залучені на певний порівняно невеликий період. Основне джерело для покриття додаткових потреб господарства є короткострокові та довгострокові позички банку. Друге джерело – кредиторська заборгованість, а третє – розрахунки з розподілу національного доходу.
2. Баланс підприємства
Подвійна характеристика господарських фактів – явищ і процесів – за ознаками продуктивних сил і виробничих відносин в економіці має назву балансового методу.
Бухгалтерський баланс – це спосіб економічного групування і узагальненого відображення стану господарських засобів підприємства за складом і розміщенням, та за джерелами утворення і цільовим призначенням в грошовій оцінці на певну дату у формі звітної таблиці.
Характерна риса балансового узагальнення – подвійний аспект описування реальних об’єктів, синтетичний характер здобутої інформації.
Сутність подвійного відображення даних полягає в тому, що реальні об’єкти, які описуються з допомогою балансу, обов’язково виражаються залежно від конкретного балансу та призначення узагальнених даних.
Балансове узагальнення економіки є об’єктивно необхідним для управління ними. Порівнювати витрати і результати господарювання можна лише з допомогою балансового методу.
У бухгалтерському балансі порівнюються дві величини: з одного боку, сукупність засобів господарювання, згрупованих за їхньою функціональною роллю у господарстві, а з іншого – сукупність джерел цих засобів, згрупованих за ознаками їхньої належності (власності). Перша величина (актив) показує, якими засобами господарство володіє (виробничий, фінансовий потенціал), а друга (пасив) – з яких джерел ці засоби утворилися (рівень господарської самостійності.
Актив і пасив – це економічні характеристики. Актив балансу – конкретна форма існування продуктивних сил (матеріали, основні засоби, кошти, продукція тощо) у вартісному вираженні. Пасив – сума власних і позичених (від банку, господарських формувань, держави) коштів для господарювання, що виражає виробничі відносини.
Актив балансу в юридичному розумінні характеризує суму засобів за функціональною ознакою, якими господарство керується, розпоряджається і володіє, а також є власником у тій частині, яка відповідає сумі його власних внесків, вкладених в діяльність та показаних в пасиві.
Пасив балансу в юридичному розумінні характеризує виробничі правові відносини та відносини власності, які виникли між господарством та іншими суб’єктами господарювання – підприємствами, банками, кредиторами у результаті господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс відображає фінансовий стан господарства, містить дані про стан господарських засобів, джерела їх утворення, фінансові результати, систему взаємовідносин, систему боргових (розрахункових) відносин.
Баланс є синтетичним узагальненням показників для аналізу господарської діяльності.
3. Основна бухгалтерська процедура
Основна бухгалтерська процедура визначає послідовність відображення інформації в бухгалтерському обліку. Відповідно до цієї процедури інформація в обліку відображається за такими етапами: