Продовжуючи висвітлення даної теми ІНДЗ (теми стресу), варто зазначити, що стрес викликається стресором.
Стресор — це фактор зовнішнього або внутрішнього середовища, що викликає стрес. Г. Сельє пише: «Стрес є частиною нашого повсякденного життя (і досвіду), проте він пов’язаний з великою кількістю причинних факторів (стресорів), таких як хірургічна травма, опіки, емоційне збудження, розумове чи фізичне напруження, втома, біль, страх, приниження, розчарування, втрата крові, інтоксикація або навіть несподіваний успіх». Оскільки сила впливу стресорів на організм різна та, відповідно, різний ступінь викликаних ними змін, Сельє запропонував розрізняти еустрес і дистрес.
Еустрес — це стан напруження адаптаційних (пристосувальних) резервів організму («адаптаційної енергії» за Сельє), викликаних стресорами помірної сили, яке по суті є фізіологічним станом, оскільки людина безперервно піддається впливам природного та соціального середовища, що змінюється. Більше того, еустрес тренує та зміцнює адаптаційні системи організму, тобто він є необхідним для підтримки високого рівня здоров’я.
Сильні й тривалі стресогенні впливи викликають стан дистресу, виходом з якого може бути одужання, виникнення хронічних захворювань або смерть. Саме дистрес має безпосереднє відношення до медичних аспектів вчення про стрес. Приходимо до висновку, що еустрес корисний і потрібний для людини, а дистресу необхідно уникати, бо саме він часто викликає виникнення хронічних захворювань.
1. Еустрес - це корисний стрес, бо підвищується захисні сили організму. Людина добре адаптується у природному серидовищі, в суспільстві. Такий стрес є необхідною умовою розвитку організму. "Без стресу життя вмирає", - казав Ганс Сельє – засновник теорії стресу. 2.Дистрес – цешкідливий стрес, бо виснажуються захисні сили організму, руйнуються механізми адаптації. Людина втрачає здатність долати труднощі та небезпеку. Надмірно триваий стрес спричиняє навіть захворювання. Наприклад, учень готувався до екзамену, але перед ним так розхвилювався, що забув геть усе, що знав.
Отже, виходячи з вищесказаного будь-який стрес може закінчитисяеустресом або дистресом.
Ознайомившись коротко з поняттям стресу, пропоную далі дізнатися про те, яку ж роль відіграють стреси в житті людини…Саме про це спробую розповісти у наступному розділі…
Розділ ІІ
Стреси в житті людини
1. Стрес та його вплив на здоров’я людини
Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться підвпливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо,посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністюзасвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникаєпроблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруженняфізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.
У сучасному житті стреси відіграють дуже велику роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я,взаємовідносини з оточуючими і у родині.
Сучасні психологи стверджують, що дві третини населенняпромислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні тапсихологічні навантаження, які перевищують норми, призводять допорушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі«хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба таінші є кінцевим результатомпіслястресових порушень у нервовійдіяльності.
Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресовихімпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.
Саме слово “стрес” у перекладі з англійської означає “напруга”.Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чивнутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина якихпереходить певну межу.
Стрес – це психічна та емоційна реакція людини наситуацію, причомубудь-яку ситуацію, як фізичну, так іемоційну. Це ваша індивідуальнареакція, що можевідрізнятись від реакції іншої людини. В її основілежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Цедушевний стан, який ви самі формуєтесвоїми власними думками.
Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже,адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійнеджерело змін. Засвоєю природою життя і є головним джерелом стресів,тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті.Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життятак, щоб отримувати тількиприємні стреси та позбутися від неприємних.Так, бувають, виявляється, і приємні стреси.
Важко перелічити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості; 3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха; 8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням; 9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі.
Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їхможна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні,без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку іт.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвийдосвід,мудрість. До третьої групи входять стреси, які руйнують психікулюдини іпризводять до стану депресії.
У ході розвитку стресу спостерігають три стадії: 1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, щовикликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічнихзмін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищуєтьсяпульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увагаконцентрується на подразнику, виявляється підвищений особистіснийконтроль ситуації. 2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес-фактор, що викликав стрес,продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи„резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системиорганізму. 3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбуваєтьсязменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуютьсярезерви людини. Знижується загальна опірність організму.Стрес може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальніситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом. Зараз,особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження,є причиноюхронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характерепідемії.Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та йвзагалі,життя саме по собі – це великий стрес, що складається згігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які не тікають відсвоїх проблем, а вирішують їх,внаслідок цього вчаться лавірувати у великомуоб’ємі всіляких стресових ситуацій. Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе нам уникнутибагатьох захворювань, продовжить життя і допоможе уникнути проблем із психікою унаступних поколіннях. Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища —Г.Сельє (1982). Стрес є природнимпобічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальнупотребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Цезавжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму,що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань. Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли в істотній мірі визначається індивідуальна значущість життєвих подій і формуються стереотипи реагування. Вірогідність виникнення пов'язаних із стресом психічних розладів залежить від співвідношення стресорів, які впливали на людину в дитинстві і зрілому віці. За отриманими даними для осіб, у яких в зрілому віці під впливом різних життєвих подій виникали такі розлади, в дитинстві були характерні стресові ситуації, зумовлені неадекватною поведінкою матері: її упертість, завищена вибагливість, владність, надмірні вимоги до дитини, або, навпаки, образливість, понижений фон настрою, песимізм, невпевненість в собі.До інших стресових ситуацій дитинства слід віднести конфліктність і нестабільність сім'ї і почування «обійденої» дитини (перевага над нею братів або сестер). Описані стресогенні дії можуть безпосередньо приводити до клінічно виражених розладів вже в дитинстві, але вони роблять вплив і на виникнення стресу в зрілому віці, це породжує відсутність відчуття базисної безпеки (що розширює круг індивідуально значущих стресорів і знижує стійкість до них) і формування неадекватних моделей поведінки (що сприяє створенню стресогенних ситуацій і перешкоджає їх ефективному подоланню).Короткочасний стрес зміцнює імунітетСтрес впливає на стан імунної системи, інколи зміцнюючи, інколи ослаблюючи її: тривалий, «хронічний» стрес – пригнічує її, а короткочасний має позитивний ефект. Це припущення вкотре підтверджує експеримент, проведений в Університеті штату Огайо (США). Дослідники вважають, що короткочасний стрес стимулює активність так званих Т-клітин пам’яті, носіїв клітинної імунної пам’яті. Після вакцинації вони зберігають образ хімічних компонентів чужорідного тіла. Їхня підвищена діяльність у момент вакцинації дозволяє краще вибудувати захист при повторній зустрічі з ворогом. Втім, багато вчених вважають, що для людського організму короткочасний стрес шкідливий не менше, ніж тривалий.Стрес як засіб від раку Стрес звичайно вважають неприємною річчю, що аж ніяк не на користь здоров'ю. Тим часом недавно вчені повідомили, що у жінок, які щодня переживають сильний стрес, нижчий ризик захворіти раком грудей. До таких висновків учені прийшли в результаті дослідження, яке проводилося в Копенгагені протягом 18 років. В дослідженні взяли участь понад 6500 жінок. На самому початку дослідження цим жінкам було поставлене питання, який рівень стресу вони відчувають щодня. Були названі такі симптоми стресу, як напруження, нервозність, дратівливість, неспокій або безсоння. Через 18 років у 251 жінок розвинувся рак грудей. Наджа Рід Нільсен з Національного інституту охорони здоров'я в Копенгагені з колегами, які проводили дослідження, повідомили про те, що у жінок, які заявили про високий рівень стресу в своєму житті, вірогідність виникнення раку грудей виявилася на 40% меншою, ніж у тих, хто сказав про низький рівень стресу. Чим більший стрес відчувала жінка в своєму житті, тим менше у неї була вірогідність захворіти раком, повідомили вчені. Дослідники так пояснюють своє відкриття: тривалий стрес впливає нарівень вмісту в крові гормону естрогену, і це може впливати на розвиток ракових захворювань в організмі. Високий рівень естрогену асоціюється з більш високим ризиком захворювання раком грудей. Але вчені попереджають, що ця теорія ще не була належним чином перевірена на практиці. Не був виміряний точний рівень стресу у жінок, які брали участь в дослідженні. Голова організації "Прорив в лікуванні раку грудей" Сара Ролінгс говорить про те, що виміряти вплив стресу на розвиток захворювання раком грудей дуже складно, так само як і відрізнити при цьому чинник стресу від інших чинників нашого життя.Стреси можуть зруйнувати шкіру Вчені дійшли до висновку, що стрес спричиняє порушення структуришкіри і її функціонування. Група медиків з університету Сан Франциско під керівництвом професора медицини Кеннета Фейнголда вивчила механізми впливу психологічного стресу на стан шкіри. У результаті проведеного експерименту медики також дослідили і знайшли, що під дією стресу в корі наднирників відбувається збільшення синтезу стероїдних гормонів – глюкокортикоїдів (Glucocorticoids), у результаті чого підвищується їхній загальний рівень в організмі й у шкірі. Численні дослідження проводилися також над мишами. В експерименті з особливою породою мишей, позбавлених волосяного покриву, тварин піддали жорсткому стресу: протягом 48 годин вони були освітлені яскравим світлом, і в приміщенні постійно працювало радіо. Частина мишей одержувала препарати, які або блокували дію глюкокортикоїдів, або пригнічували їх синтез в організмі. Порівняння стану шкірного покриву тварин після закінчення експерименту показало, що в мишей, які одержували лікарські препарати, стан шкіри був кращим, ніж у тварин з підвищеним рівнем глюкокортикоїдів. Стрес згубний для ВІЛ-інфікованихСтрес робить украй негативний вплив на стан ВІЛ-інфікованих. Він прискорює розвиток хвороби і знижує дієвість антивірусних препаратів. Американські медики з'ясували, що при стресі відбувається підвищення рівня гормону норадреналіну в крові, а цей гормон значно збільшує активність вірусу і приводить до прискореного його розмноження. У результаті сильного стресу викиди можуть бути настільки великі, що темпи розмноження вірусу в організмі хворого збільшуються в десятки разів.2. Стреси «хороші» і «погані», та їх дія на людинуПротягом усього життя Сельє намагався навести лад у «стресовій термінології», запроваджуючи нові терміни й уточнюючи їхню суть. Спочатку він увів поняття «стресор» для позначення (зовнішнього) впливу, який викликає стрес. Потім придивився уважніше до власне стресу й з’ясував, що той приносить не тільки шкоду. Зокрема зі збільшенням стресу зростає продуктивність — до певної межі, після якої різко падає разом із погіршенням самопочуття й здоров’я. Тут доречна аналогія зі скрипковою струною: не досить натягнута струна звучить хрипко й тихо, перетягнена — різко й дратуюче, й тільки ідеальний натяг дає чистий, «правильний» звук.Кожний із нас може знайти «норму стресу», яка дозволить «грати музику нашого життя», уникаючи розхлябаності «недовантажу» й стомлення «перевантажу». Критична величина стресу, після якої він стає руйнівним, для кожної людини своя. Дуже важливо не пропустити характерні ознаки, які подають сигнал, що ми наближаємося до такого піку. Нерідко навколишні бачать їх раніше, ніж ми самі, тому не слід ігнорувати, коли нам натякають на це, а то й кажуть прямо.