Латинське «темпераментум» означає «пропорція, належне співвідношення частин». Цей термін запропонували римські лікарі. Зокрема, ним користувався римський анатом і лікар Гален, що жив в ІІ столітті до н.е., який вперше дав розгорнену класифікацію темпераментів, що включала 13 типів. Сам Гален опирався на думку давньогрецького вченого Гіпократа (V ст. до н.е.), який вважав, що співвідношення рідини в організмі (крові, жовчі, слизі) визначає індивідуальну своєрідність людського організму. На основі цієї теорії поступово формувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічного (переважання крові – по латинськи «сангвіс»), холеричного (переважання жовтої жовчі – «холе»), меланхолічного (переважання чорної жовчі «меланхоле»), флегматичного (переважання слизі або лімфи – «флегми»). Ця термінологія стала широко застосовуватись. Найбільш яскраві представники гуморальної точки зору на органічну основу темпераменту Кант, Гален. Арістотель, в цілому приймаючи цю теорію, вважав, що типологічні особливості людини в більшій мірі визначаються якостями його крові: різною густиною і теплотою. Ця точка зору панувала в науці до середини ХVІІІ століття. Німецький філософ І.Кант розширив психологічні характеристики окремих типів темпераменту. Він писав, що у сангвініка основним прагненням є поривання до насолоди, поєднане з легкою збудливістю почуттів і з їх малою тривалістю. Сангвінік захоплюється всім, що йому приємно. Нахили його не постійні і не можна надто на них розраховувати. Довірливий і легковірний, він любить будувати проекти, але швидко про них забуває.
У меланхоліка домінуючим, панівним є нахил до смутку. Бездіяльність його гнітить, йому постійно здається, що ним нехтують. Його бажання мають відтінок смутку, а страждання здаються йому нестерпними і понад усі муки.
Холеричний темперамент виявляє надзвичайну силу в діяльності, енергію і наполегливість, коли знаходиться під впливом якої-небудь пристрасті. Його пристрасті швидко загострюються від найменшої перешкоди, а його гордість, мстивість, честолюбство, сила його почуттів не знають меж, коли його душа перебуває під впливом пристрасті. Він роздумує мало і діє швидко, тому, що така його воля.
На думку філософа, флегматиком почуття не оволодівають швидко. Йому не треба робити великих зусиль, щоб зберегти свій спокій. Для нього легше, ніж для інших утримуватися від швидкого рішення, щоб обдумати його наперед. Він важко роздратовується, рідко скаржиться, переносить свої страждання терпляче і не переймається муками іншого.
Поділяв гуморальну теорію темпераменту і російський лікар, і педагог П.Ф.Лесгафт, який пояснював відмінності в темпераменті особливостями кровообігу, що в свою чергу залежать від діаметру кров’яних судин, товщини і гнучкості їх стінок.
Не слід вважати, що подібні погляди – просто данина історії. Так, до сьогодні в науці існує гуморальний напрямок, що пояснює індивідуальні відмінності особливостями функціонування ендокринної системи організму, яка, в свою чергу, впливає на склад крові чи будову кровоносної системи. Отримані переконливі данні, які свідчать про те, що деякі ознаки, визначаючі той чи інший тип темпераменту (реактивність, емоціональна врівноваженість, чутливість), дійсно залежать від функціонування гормональної системи. Деякі психологи (наприклад, японський вчений Т.Фуракава) пропонували навіть діагностувати тип темпераменту по хімічному складу крові, відшукуючи кореляційні залежності між психічними особливостями людини і групою його крові.
З середини ХVІІІ століття інтенсивно розвиваються напрямки, згідно яким основні типологічні відмінності людини залежать від його соматичних ознак (будови тіла) – конституційна теорія, і від особливостей його нервової системи.
Активно розвиваються типології, що зв’язують психологічні особливості людини з будовою його тіла. В якості прикладу можна привести типологію Ежена Лєдо. В своєму «Трактаті про людську фізіономію» він виказав думку, що будова тіла людини відповідає в основному п’яти геометричним фігурам: чотирикутнику, кругу, овалу, трикутнику і конусу.
Кожен тип включає в себе скриті здібності. інстинкти і пристрасті, які приводяться в дію або залишаються нереалізованими в залежності від розвитку особистості, її життєвого шляху. Неузгодженість між темпераментом, що задається типом тіла, і тими психологічними особливостями, що сформувалися у людини в процесі життя, служать джерелом виникнення внутрішніх конфліктів – протиріч в почуттях, бажаннях, вчинках; внаслідок цього виникають певні відмінності характеру.
Лєдо дав психологічні характеристики кожному типу будови тіла:
Чотирикутний тип – показник енергійної натури і твердості характеру. Люди такого типу відрізняються рішучими думками і діями, у них особливо розвинений практичний зміст. Свої наміри вони доводять до кінця завдяки терпінню, наполегливості і старанності. Вони здібні до точних наук, філософії і математики, володіють солідною ерудицією, але відсутність уяви і нездатність до ідеального робить їх непридатними для мистецтва. З них виходять хороші винахідники, механіки, будівельники, працівники сільського господарства, в цілому сфери матеріального виробництва. Переважаючі риси характеру: любов до власності, розрахунок, честолюбство, сімейність.
Трикутний тип вказує на енергію, однак вона звичайно проявляється поштовхами і спалахами, без послідовної наполегливості. Представники цього типу звичайно спішать приводити до виконання свої плани, не даючи їм досягнути повної зрілості. Вони обережні, хитрі, можуть збрехати, винахідливі і дотепні. Одночасно вони схильні до меланхолії: пориви енергії і ентузіазму змінюються швидким упадом сил. Їх розумові здібності дуже різноманітні, а нерідко і суперечні. Вони можуть бути і мрійниками, і мислителями, ідеалістами і реалістами. Оскільки по натурі вони непокірні, то з трудом переносять дисципліну.
Круглий тип відрізняється великою ініціативою і енергією. Основа індивідуальності таких людей – постійно діяти і щось виробляти. Вони толкові і розумні, але роздуми часто йдуть услід за діями. Їх звичайні якості – непередбачливість і нерозсудливість – часто причиняють їм багато турбот і викликають значні труднощі. В професійній діяльності схильні до торгівлі, так як товариські і експансивні. Прихильники комфорту, гурмани, оскільки в них дуже розвинена чутливість. Володіють достатньою долею честолюбства і пихатості.
Овальний тип характеризується великою рухомістю і розвиненою вразливістю. Люди даного типу живуть в постійній нестійкості, безустанну змінюючи ідеї, бажання, смаки. Володіють живим розумом, талановиті, але ліниві для фізичних дій. Мають звичку починати тисячі справ не закінчуючи жодного. Недостатньо хоробрі, піддаються страху. Серед них зустрічається багато поетів і художників, а також засновників і перетворювачів різних вчень і релігій. Їх склад розуму такий, що вони швидше відгадують, ніж пізнають що-небудь. Мають добре розвинену інтуїцію.
Конусоподібний тип має найбільш розвинену рису – практичний зміст. Його представники – невиправні реалісти, які однаково володіють деякою витонченістю розуму і великим тактом. По натурі вони консервативні, прихильники авторитету, люди розрахунку, надають перевагу експлуатації інших, ніж робити щось самим. Честолюбці, тому люблять показуватися на публіці, головувати на різних зборах. Володіють веселою вдачею, люблять спілкуватися, але боязливі. Схильні до порядку і правильному, впорядкованому способу життя. З їх числа виходять хороші адміністратори.
На перший погляд, така класифікація виглядає дещо надуманою. Однак певні тези даної концепції знайшли сьогодні відображення в так званих психогеометричних тестах, які базуються на виборі фігур (наприклад, для вибору пропонується квадрат, прямокутник, круг, зигзаг), Характер вибору дозволяє судити про характерологічні особливості людини, її психічний стан на момент дослідження.
В 20-ті роки ХХ століття французький лікар К.Сіго виділив чотири основних типи будови тіла: дихальний, травний, мускульний і мозковий. Більш інтенсивний розвиток однієї з цих систем, вважав він, приводить до збільшення долі відповідних реакцій в характері реагування індивіда на зміну оточуючого середовища, тому кожному типу будови тіла відповідають певні типологічні особливості реагування і поведінки (тобто темпераменту).
Ідеї конституційних основ темпераменту розвинув далі німецький психіатр Е. Кречмер. Він запропонував струнку, що знаходить і зараз прихильників, теорію залежності психічного складу індивіду від його тіло будови, загальної тілесної конституції, яка, в свою чергу, залежить від хімічного складу крові і гормонів, що виділяються органами внутрішньої секреції. При цьому люди з певним типом будови тіла не тільки мають певний темперамент, але і проявляють стійку схильність до специфічних для кожного типу психічних захворювань.
Е. Кречмер виділив чотири конституційних типи:
1. Лептосоматик (від грецького leptos – слабкий, soma – тіло). Зовнішні ознаки цього типу: делікатна будова тіла, високий зріст, довгі верхні і нижні кінцівки, худорлявість, продовгувате лице, довгий ніс. Астенічні жінки звичайно худорляві і низькорослі, схильні до передчасного старіння.
Цей тип назвали ще астенічним (astenos- слабкий).
2. Пікнік (pyknos – товстий, повний). Зовнішні ознаки: велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова, коротка шия, широке лице.
3. Атлетик (athlon боротьба). Зовнішні ознаки: добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, широкі плечі, вузькі стегна, випуклі лицьові кістки.
4. Диспластик (dys – погано, platos – сформовані). Зовнішні ознаки: будова тіла безформна, неправильна, спостерігаються різні деформації тіла (наприклад, надміру маленький або високий зріст).