Стратегії переговорів в ситуації конфлікту (стр. 5 из 7)

Для статистичної обробки і аналізу емпіричних даних використовувався метод первинної математичної обробки; кореляційний аналіз r-Пірсона.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Опишемо результати, отримані нами в ході діагностичного дослідження. Кількісні дані по методиках представлені в звідній таблиці в Додатку 3.

За результатами методики вивчення властивостей темпераменту ми отримали такі дані: Домінуючий тип темпераменту респондентів – сангвінічний (46%). Також зустрічаються студенти з холеричним (27%) і меланхолічним (17%) типом темпераменту. Найменше у вибірці представлений флегматичний тип темпераменту (10%). Можна визначити, що у вибірці представлені всі типи темпераменту (Малюнок № 1).

Мал. № 1: Тип темпераменту студентів ( у %)

Особливий інтерес в нашому дослідженні приділявся вивченню стилів поведінки студентів в конфлікті, на базі яких визначалась домінуюча стратегія переговорів. З існуючих 5 стилів поведінки в конфлікті в респондентів виявлено всі п’ять: компроміс, уникнення, пристосування і співпраця та суперництво (Малюнок 2).

Мал. № 2: Стилі поведінки студентів в конфлікті ( у %)

Як видно з малюнка, популярними стилями поведінки в конфлікті в респондентів є суперництво (60%). Компроміс (17%), пристосування (13%), уникнення (7%) та співпраця (3%) . Відзначимо, що даний факт свідчить про те, що студенти частіше відстоюють власні інтереси ніж жертвують ними повністю, або задовольняють їх частково. Співпраця серед студентів зустрічається найрідше.

Таким чином, стратегія переговорів у конфлікті, як позиційний торг є найбільш популярною серед студентів, так як такий стиль поведінки в конфліктній ситуації, як суперництво є складовою даної стратегії.

Ми виходимо з припущення, що стратегія переговорів (позиційний торг) в конфлікті пов'язана з індивідуально-поведінковими особливостями студентів, а саме з холеричним темпераментом. Для перевірки даного припущення був використаний коефіцієнт кореляції r- Пірсона.

Спершу ми перевірили наявність зв’язку між змінними «Екстраверсія» та «Суперництво» у студентів холеричного типу темпераменту. Отриманий нами рівень значущості рівень = 0,012. Такий результат говорить, що зв’язок між змінними не носить випадковий характер. Показником зв’язку виступає абсолютна величина R – Пірсона (0,451), даний показник свідчить про достатню силу зв’язку між змінними «Екстраверсія» та «Суперництво» (Малюнок 3).

Корреляции
Екстраверсія	Суперництво
Екстраверсія	Корреляция Пирсона	1	,451*
	Знч.(2-сторон)	,012
	N	8	8
Суперництво	Корреляция Пирсона	,451*	1
	Знч.(2-сторон)	,012
	N	8	8
*. Корреляция значима на уровне 0.05 (2-сторон.).Мал. № 3: Показник кореляції (r-Пірсона) між змінними «Екстраверсія» та «Суперництво»

Другим шагом ми перевірили наявність зв’язку між змінними «Нейротизм» та «Суперництво» також у студентів холеричного типу темпераменту. Отриманий нами рівень значущості рівень = 0,326. Такий результат говорить, що зв’язок між змінними не існує. Показником зв’язку виступає абсолютна величина R-Пірсона (- 0,186), даний показник свідчить відсутність сили зв’язку між змінними «Нейротизм» та «Суперництво» (Малюнок 4).

Корреляции
Суперництво	Нейротизм
Суперництво	Корреляция Пирсона	1	-,186
	Знч.(2-сторон)	,326
	N	8	30
Нейротизм	Корреляция Пирсона	-,186	1
	Знч.(2-сторон)	,326
	N	8	8

Мал. № 4: Показник кореляції (r-Пірсона) між змінними «Нейротизм» та «Суперництво»

Такі результати дозволяють визначити, що змінна «Екстраверсія» виявляється визначальною при виборі студентами стратегії переговорів в конфліктній ситуації, а змінна «Нейротизм», навпаки, не впливає на вибір тієї чи іншої стратегії.

Якщо змінна «Екстраверсія» виступає складовою темпераменту, можна говорити, що зв’язок між типом темпераменту та стратегією переговорів, а саме між холеричним типом темпераменту та позиційним торгом, як стратегією переговорів в конфлікті існує.

Висновок

Всім зрозуміло, що конфлікти існували і існуватимуть, вони невід'ємна частина людських взаємин, і не можна говорити про те, що конфлікти даремні або патологічні. Вони нормальне явище в нашому житті. Виникають вони із-за відмінностей між людьми, через те, що вчинки, відчуття в кожного з нас не одні і ті ж і деколи приходять в зіткнення один з одним.

У першій главі нами була зроблена спроба відобразити сучасний стан проблеми конфлікту і її дослідження вітчизняними і зарубіжними вченими. Підводячи підсумок всьому вищевикладеному, можна зробити наступні висновки: не дивлячись на накопичений досвід в області дослідження конфліктів, на сьогоднішній день немає єдиної і закінченої теорії конфлікту, що відображає його природу і вплив на розвиток суспільства.

Конфлікт не слід розуміти як суто негативне явище, суспільство, як і окрема людина, знаходиться в постійному розвитку. Одним із способів цього розвитку є конфлікт.

Всякий конфлікт виникає лише за наявності його об'єкту. Та цінність, з приводу якої виникає зіткнення інтересів протиборчих сторін, називається об'єктом конфлікту. Слід розрізняти поняття "об'єкт" і "предмет" конфлікту. Предметом конфлікту є ті протиріччя, які виникають між взаємодіючими сторонами і які вони намагаються вирішити за допомогою протиборства.

У будь-якому конфлікті обов'язково присутні його учасники, яких прийнято називати опонентами конфлікту Опоненти, переслідуючи, протилежні цілі в конфліктній взаємодії володіють певним рангом, використовуючи який, прагнуть досягти своїх цілей, які не співпадають з цілями противника.

Опинившись в конфліктній ситуації, необхідно вибрати певний стиль поведінки, з урахуванням власних інтересів і інтересів інших, залучених в конфлікт людей. Вибір стилю поведінки в конфліктній ситуації пов'язаний з тією мірою готовності, в якій ви готові задовольнити власні інтереси і інтереси іншої сторони.

Існує п'ять стилів поведінки в конфліктній ситуації суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування, на основі яких базуються такі стратегії переговорів як позиційний торг та стратегії на основі інтересів, але не один з них не може бути виділений як найкращий. Все залежить від конкретної конфліктної ситуації і "ціни конфлікту".

У другій главі нами була зроблена спроба експериментального вивчення вибору стратегії переговорів в конфліктній ситуації на прикладі колективу студентів. Ми виходили з припущення про те, що вибирана студентами стратегія переговорів в конфліктних ситуаціях пов'язана з їх індивідуально - поведінковими особливостями, такими як темперамент.

Підводячи підсумки результатів емпіричного дослідження, можна визначити, що студенти з холеричним типом темпераменту найчастіше використовують стратегію переговорів – позиційний торг, який базується на виборі суперницького стилю поведінки в конфліктній ситуації.

Таким чином, сформульована нами на початку дослідження гіпотеза, підтвердилась.

Але треба зазначити, що під час первинної обробки результатів за допомогою математичних методів, зв’язок між змінною «Нейротизм», яка являється складовою темпераменту та суперницьким стилем поведінки в конфліктній ситуації не підтвердився. Тобто для визначення певної стратегії головну роль відіграє змінна темпераменту «Екстраверсія».

Список використаних джерел

1. Анцупов А.Я.,Шипилов А. И. Конфликтология. — М.: ЮНИТИ, 1999. - Гл. 37; 38.

2. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб.: Питер, 2000

3. Гришина Н. В. Навчання психологічному посередництву у вирішенні конфліктів.Стаття. – Соціальна психологія в трудах вітчизняних психологів. — СПб, 2000. – 2 с.

4. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены и механизмы защиты. — М.: Че Ро, 1997.

5. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию. — М.:Владос, 1999. — С. 144-146.

6. Конфликтология / Под ред. А. С. Кармина. — СПб.: Лань, 1999. — Гл. 13-15

7. Конфликты и современной России / Пол ред. Е. И. Степанова.— М.: Эдиториал УРСС. 1999. – С. 311.

8. Лебедева М. М. Вам предстоят переговоры.— М.: Экономика. 1993. — С. 37 - 38.

9. Ординський B. C. Конфліктологія. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.

10. Павлов Е. А. Полн. Собр. Соч. Т. З. Кн. 2. М. – Л., 1951

11. Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник. — К.: МАУП, 2003. — 360 с.

12. Плотинский Ю. М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов.— М.: Логос. 1998. — С. 270 – 271.

13. Примуш М. В. Конфліктологія. Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2006. — 288 с.

14. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982.. С. 153-159.

15. Теплов Б. М. Современное состояние вопроса о типах висшей нервной системы и их определение // Психология индивидуальных различий – М., 1982 – с. 25

16. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. - М.: Наука, 1990.

Додатки

Додаток 1. Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса. Адаптація Н. В. Грішиної

Опитувальник

1.

А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

Б. Чим обговорювати те в чому наші погляди розходяться я стараюся звернути увагу на те з чим ми обидва не погоджуємося

2.

А. Я прагну знайти компромісне рішення.

Б. Я намагаюся налагодити справу з урахуванням інтересів іншого і моїх власних.