Дипломна робота
На тему: «ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ»
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичний аналіз по проблемі емоційної сфери
1.1 Загальна характеристика конфліктів. Форми звертання в конфлікті
1.2 Вираження емоцій у не більших групах. Емоційні стани в конфліктних ситуаціях
1.2.1 Страх
1.2.2 Гнів, агресія
1.2.3 Тривожність
1.2.4 Фрустрація
1.3 Депресія
Розділ 2. Особливості агресивності і конфліктності серед курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
2.1 Загальна характеристика груп випробуваних та методів дослідження
2.2 Особливості видів агресивності курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
2.3 Особливості форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
2.4 Особливості способів розв’язання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
Висновки
Література
Вступ
Конфлікти — одне з найважливіших явищ сучасного соціального і політичного життя. Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже усі в них беруть участь, незалежно від статі і віку. Використання повсякденних знань часом недостатньо, щоб вирішити конфлікт який виник з мінімальними втратами для конфліктуючих сторін. Виниклий конфліктний - це процес який важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приведе до відповідної дії або відплати, причому більш сильній, ніж первісна.
В історичній і художній літературі описана величезна кількість відмінних по силі, та наслідкам для людей, формі і змісту конфліктних ситуацій. Фахівцями підраховано, що за останні 5 тисяч років людство брало участь приблизно в 15 тисячах локальних і загальних воєн — однієї з найстрашніших форм вирішення соціальних протиріч. З цього факту, як би ми до нього не відносилися, випливає, що вся історія цивілізації пронизана соціальними конфліктами, рішення яких часто стає неможливим без залучення силових методів і прийомів, що, безумовно, наносить непоправну утрату всім областям життя і діяльності народів. Потрібно відзначити, що найчастіше навіть самі серйозні конфліктні ситуації виникають і «розширюються» із самих дрібних і здавалося б, примітивних ситуацій, приводів, причин, і тому розгляд самої суті конфлікту, розбір усіх його складових, а також способів його вирішення є самим важливим предметом психології як науки.
Відомо, що у всіх конфліктів мається психологічна складова, заснована на специфіці внутрішнього життя людини, а також його соціальних відносинах.
Об'єктом виступає індивідуально психологічні особливості.
Предметом виступає особливості агресивності конфліктності курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.
Мета дослідження – визначити особливості прояву агресивної поведінки та конфліктності серед курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.
Завдання:
1. Провести теоретичний аналіз дослідження проблеми конфліктів, емоційних станів та агресивності.
2. Визначити види агресивності курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.
3. Дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
4. Дослідження стилів вирішення конфліктів.
Методи дослідження:
1.) Психодіагностичні методи:
― методика діагностика особистісної агресивності й конфліктності (Э.П.Ільїн, П.А. Ковальов) ;
― опитувальник Басса-Дарки;
― тест Томаса.
2.) Статистичні методи: метод кутового перетворення Фішера.
У дослідженні брали участь 30 працівників ДАІ віком від 25 до 41 років та 30 курсантів 5-го курсу ННІ №4 ХНУВС, віком 20-24 років.
Структура дипломної роботи містить в собі : вступ, два розділи (теоретичний і практичний ), висновок, та список використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПО ПРОБЛЕМІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ
1.1Загальна характеристика конфліктів. Форми звертання в конфлікті
Жодна сфера життя людини не вільна від конфліктів. Конфлікт - це зіткнення, серйозні розбіжності, під час яких людини обурюють неприємні почуття або переживання. Конфлікти невигубні, смороду з'являються при будь-яких життєвих обставинах і супроводжують нас від народження до самої смерті.
Роль конфліктів і їх регулювання в сучасному суспільстві настільки велика, що в другій половині XX століття виділилася спеціальна область знання - конфліктологія. Великий внесок у ЇЇ розвиток внесли соціологія, філософія, політологія і, звичайно, психологія.
Конфлікти виникають майже у всіх сферах людського життя. Тут ми будемо розглядати тільки ті, які відбуваються в організаціях.
Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, що приймає форму розбіжностей, якщо мова йде про взаємодію людей, конфлікти можуть бути схованими або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами.
Відсутність згоди обумовлена наявністю різноманітних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору й т.д. Однак воно, як ми вже відзначали, не завжди виражається у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли існуючі протиріччя, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставлених цілей. У цьому випадку люди просто бувають змушені яким-небудь способом перебороти розбіжності і вступають у відкриту конфліктну взаємодію. У процесі конфліктної взаємодії його учасники одержують можливість виражати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення, і саме в цьому полягає важливий позитивний зміст конфлікту. Сказане, звичайно, не означає, що конфлікт завжди носить позитивний характер.
Між групові її між особистісні конфлікти являють собою зіткнення індивідів із групою або груп між собою.
Розподіл конфліктів на види досить умовно, твердої границі між різними видами не існує і на практиці виникають конфлікти: організаційні, вертикальні міжособистісні; горизонтальні відкриті між групові і т.д.
Розглянуті конфлікти можуть виконувати самі різні функції, як позитивні, так і негативні. Основні функції конфліктів представлені в таблиці
Функції конфліктів
| Позитивні | Негативні |
| розрядження напруженості між конфліктуючими сторонами | більш емоційні, матеріальні витрати на участь \ конфлікті |
| одержання нової інформації про опонента | звільнення співробітників, зниження дисципліни, погіршення соціально-психологічного клімату в колективі |
| Об"єднання колективу організації при протиборстві із зовнішнім ворогом | відношення до переможених груп, як до ворогів |
| стимулювання до змін і розвитку | надмірне захоплення процесом конфліктної взаємодії на шкоду роботі |
| зняття синдром) покірності у підлеглих | після завершення конфлікту - зменшення ступеня співробітництва між частиною співробітників |
| діагностика можливостей опонентів | складне відновлення ділових відносин ("шлейф конфлікту"). |
Причини, що викликають конфлікти, так само різноманітні, як і самі конфлікти. Варто розрізняти об'єктивні причини і їхнє сприйняття індивідами.
Об'єктивні причини в достатньому ступені умовно можна представити у вигляді декількох укріплених груп:
• обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу;
• розходження з метою, цінностями, методах поводження, рівні кваліфікації;
• взаємозалежність завдань неправильний розподіл відповідальності;
• погані комунікації.
Разом з тим об'єктивні причини тільки тоді стають причинами конфлікту, коли унеможливлять особистості або групі реалізувати свої потреби, зачеплять особисті і/або групові інтереси. Реакція індивіда багато в чому визначається соціальною зрілістю особистості, припустимими для неї формами поведінки, прийнятими в колективі соціальними нормами й правилами. Крім того, участь індивіда в конфлікті визначається значимістю для нього поставлених цілей і тим, наскільки перешкода заважає їх реалізувати. Чим більш важлива мета стоїть перед суб'єктом, тим більше зусиль він додає, щоб її досягти, тим сильніше буде опір і жорсткіше конфліктна взаємодія з тими, хто цьому заважає.
Вибір способу подолання перешкод буде, у свою чергу, залежати від емоційної стійкості особистості, засобів захисту своїх інтересів, обсягу розташовуваної влади і багатьох інших факторів.
Психологічний захист особистості відбувається несвідомо як система стабілізації особистості для збереження сфери свідомості індивіда від негативних психологічних впливів. У результаті конфлікту дана система спрацьовує мимоволі і бажання людини. Необхідність у такому захисті виникає з появою думок і почуттів, що представляють загрозу самоповазі, що сформувалася, "я - образу" індивіда, системі ціннісних орієнтацій, що знижують самооцінку індивіда.
У деяких випадках сприйняття ситуації індивідом може бути далеким від реального положення справ, але реакція людини на ситуацію буде формуватися виходячи з його сприйняття, з того, що йому здається і ця обставина істотна ускладнює вирішення конфлікту. Виниклі в результаті конфлікту негативні емоції досить швидко можуть бути перенесені із проблеми на особистість опонента, що доповнить конфлікт особистісною протидією. Чим більше підсилюється конфлікт, тим негативніше виглядає образ опонента, що додатково ускладнює його рішення. З'являється порочне коло, що украй складно розірвати. Доцільно це зробити на початковій стадії розгортання події, поки ситуація не вийшла з-під контролю.
Багато фахівців, що займаються питаннями вирішенням конфліктів професійно, стверджують що процес керування конфліктами залежить від безлічі факторів, значна частина яких погано піддається керуючому впливу. Наприклад, погляди особистості, мотиви і потреби індивідів, груп, забобони, упередження, можуть іноді звести нанівець зусилля тих, хто виробляє рішення. Залежно від виду конфлікту пошуком рішень можуть займатися різні служби: керівництво організації, служба по роботі з персоналом, ЦПП.