Психологічну природу помилки потерпілої можливо пояснити тим, що при максимальній деталізації свідчень можлива цілковита неможливість відповісти на поставлені запитання, оскільки, виходячи із загальних особливостей запам’ятовування, людина здатна пригадати приблизно 56-60% інформації, а в даній автомобільній пригоді потерпіла у нас літня жінка, яка можливо страждала і раніше на забудькуватість, склероз та після отриманих травм під час ДТП потерпіла перебувала в стані шоку, тому при її допиті потрібно враховувати властивості її особистості чи її стану, що утруднюють сприймання ситуації та її відтворення. А тому я вважаю, що відповідно до вищевказаного потерпіла при допиті допустила психологічну помилку.
Література
1. Антонян Ю.М. Преступное поведение лиц с психическими аномалиями. – М., 1998.
2. Васильев В.Л. Юридическая психология. – С.-Пб., 1997.
3. Виденеев И.А. Психология девиантного поведения. – Харьков, 1997.
4. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. – М.,1996.
5. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М., 1998.
6. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К., 1996.
7. Пирожков В. Криминальная психология: Кн. I, II. – М., 1998.
8. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М., 1998.
9. За ред. Кондратьєва. Юридична психологія. – К., 2000.