Зрозуміти, що оволодіння жінкою не робить чоловіка Чоловіком, у підлітковому віці та у підлітковому середовищі удається не зразу. Іноді надто пізно.
З одного боку юнакам властиво мати інфантильну психологічну настанову, тому що юнацька мрія про кохання та ідеальну кохану часто позбавлені секуального змісту. Ще у більшої мірі це властиво дівчатам. Коли підлітки називають стосунки та народжуючуюся прив´язаність “дружбою”, то вони цілком щірі: вони насамперед відчувають потребу у комунікації, емоційному теплі. Подобою першої козаної для хлопчика несвідомо є образ матері, та саме мама, думка про статеву близкість із якою неподобна. З іншого боку, підліток знаходиться під впливом могутнього діфузного еротизма, а образ, на який проєцюються його сексуальні фантазії, не рідко уявляє собою тільки сексуальний об’єкт, позбавлений усіх інших характеристик. Іноді (у 13 – 14 років) цей образ може бути колективним для цілої компанії хлопчиків. Він може бути як дійсним, так і існуючим тільки в уяві.
Підлітковий цинізм відштовхує дорослих. Але, треба ураховувати, що обговорювання заборонених питань (до яких відноситься не тільки секс, але й багать інших телесних відчуттів) із сверстниками допомогає зняти викликану цими питаннями напругу та частково розрядити ії жартом. У “сміхової культури” дорослих з тих же мотивів має місце багато сексуальніх тем.
Неможливість виказати у словах свої еротичні почуття за відсутністю спільноти ровесників або унаслідок великої соромливості може негативно вплинути на розвиток особистості.
Юнацька сексуальність та її окремі вияви тісно пов´язані із комунікативними рисами особистості та із спеціфічними нормами соціального оточення, субкультури та ін. Як спеціфічні очікування, так і нормативні приписання, що регулюють взаємини юнаків та юівчат неоднозначні та суперечливі. ([3], с. 228.)
Потреба у саморозкритті та інтимної людської близкості і почуттєво-еротичні бажання, дуже часто не збігаються та можуть бути спрямовані до різних об´єктів.
Помічене З.Фрейдом роз´єднання почуттєво-еротичного та ніжного нахилів (тяги), особливо властиве хлопчикам. У багатьох з них бурхливий період та, враховуючи випереджуючи темпи статевого дозрівання, відносно розвитку тонких комунікативних якостей, включаючи здібність до співчуття. Окрім того, виявляється вплив традиційних стереотипів щодо москулинністі та згодно із яким чоловік підходе до жінки із “позиції сили”. Старшокласник цієї сили у себе не відчуває, а намір симулювати ії, щоб бути “на рівні” стереотипа, тільки збільшують труднощі.
Бажання бути коханним та кохати, нерідко зіштовхує юнака із страхом “втратити себе”, “пидкоритися” та ин.
Дівчата, яким “сила” не приписана, вільні від цієї турботи, але вони примушені зкривати власну тягу до юнака, зберегаючи свою гідність та репутацію.
Вирішення таких внутрішніх конфликтів, багото у чому, залежить від того як складаються взаємини юнаків та дівчат у більш широкому колі спілкування.
Обособлювання хлопчиків та дівчат у той чи іншій формі – універсальне явище у історії культури. У сучасному суспільстві з´являється неменьш явна сегрігація за статевою ознакою, що здійснюється стихійно, власно дітьми. Ця тенденція створює означну психологічну дистанцію між юнаками та дівчатами, подолати яку не так легко. Психологічна близкість між юнаком та дівчиною, за таку дистанцію, досягається тим складніше, чим більше обмежень та перешкод створює оточення, соціальне середовище та тим легше, чим ширше коло спілкування, спільних важливих для обох почуттів, включаючи еротичні.
Відповіді ленінградських старшокласників на питання: “У спілкуванні з ким ви почуваєтесь найбільш впевнено та природньо?” – показали, що спілкування із ровесниками протилежної статі є значно напруженішим за усе інше спілкування, виключаючи вчителів та вихователей. При цьому напруженність у хлопчиків зростає від 13 до 14 років, а у дівчат від 14 до 15 років (І.С. Кон та В.А. Лосенков, 1974).
Враховуючи суперечну спрямованність у спілкуванні, за спільної як для хлопчиків так и для дівчат, відокремленості почуттєво-еротичної та ніжної тяги, слід розставити відповідні акценти у процесі виховання старшокласників та формування в них поглядів та ставлення до власної статевої ролі.
Проблема вибору та приорітетів у виборі бажаних якостей майбутньої коханої людини.
Важливу роль у коханні та становленні відносин відіграває уява про те, яким має бути обранець. Така уява стає як би еталоном для вибіра та критерієм його оцінки. У зв´язку із такою тенденцією, у соціальній психології їснують три гіпотези ([3], с. 232).
Згідно із першою – ідеальний образ коханого випереджає вибір реального об’єкта, примушуючи особистість до пошуку того, хто би максимально відповідав цьому образу. Крім цього можливе існування цього образу як еталона або як ідеалу. Еталон – це постійна одиниця виміру, зразок повсякчасності, який тільки що чекає щоб його застосували. Ідеал же – це живий образ, що знаходиться у розвитку.
Юнаки та дівчата, що є прихильниками еталонів, часть опиняються безталанними у коханні, тому що вони не бачать реальні якості своїх обраників.
Друга гіпотеза виводить “романтичні цінності” з безсвідомої ідеалізації предмета кохання, якому надають в уяві бажані риси, незалежно від його реальних якостей.
За думкою З. Фрейда, напруженність почуттів під час закоханності пояснюється, насамперед, занадто високою оцінкою об´єкта захоплення, обумовленою його недосяжністю. Зокрема, ця “сліпота” надає закоханим здібність оволодіння особливим внутрішнім зіром, яким можливо побачити скриті, потенційні якості коханого.
Третя гіпотеза, у протилежність першої, зтверджує, що не ідеальні образи визначають вибір коханого, а навпаки, якості реального, вже обраного, об´єкта, обумовлюють зміст ідеала.
Цілком імовірно, що усі три гіпотези виправдовують своє існування та співвідношення цих тенденцій у різних людей – різне. Задачею же психолога може бути робота, спрямована на те, щоб змінити стереотипи підлітків та юнацтва, щодо власної системи цінностей та критеріїв, зробити їх більш визначеними та реалістичними, допомогти усвідомити найважливіші, суттєві якості партнера у своїх власних очах. Важливо, щоб підлітки та юнаки і дівчата зрозуміли, що марно шукати єдиний для всіх вірний вариант відповіді, проте краще усвідомити власні індивідуальні потреби та мотиви щодо статевих відносин.
3 Експериментальне дослідження статево-рольової поведінки старшокласників
3.1 Організація дослідження. Загальна характеристика вибірки
Експериментальне дослідження складалось з декількох етапів. На першому етапі було проведено психодіагностичне обстеження особистісних особливостей та особливостей міжособистісних відносин учнів 10-б класу НВК № 116 Дзержинського району м. Харкова.
В ході дослідження були використані такі методики:методики вивчення симптомо-комплексу маскулінністі ACL-шкала статево-рольових якостей A.B. Heilbrun, методика “Соціометрія”, методика діагностування структури самосвідомості В.В.Століна,методика діагностування рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, методика діагностування мотивації афіліації А. Меграбян.
За результатами дослідження було з’ясовано, які саме статеворольові якості та стереотипи поведінки притаманні учням даного класу окремим.
На другому етапі,відповідно цим результатам, була складена тренінгові програма , щодо психологічної допомоги з питань статево-рольової поведінки та вміння будувати відносини з однолітками.
На третьому етапі було проведено цикл корекційно-розвиваючих занять корекції статево-рольової поведінки старшокласників,програма якого була розроблена на підставі відомих програм комунікативних та поведінкових тренінгів та “Сінтон”-програми з циклу “Родинознавство та сексологія” з урахуванням визначених особистісних особливостей старшокласників.
На четвертому етапі, після завершення циклу корекційно-розвиваючих занять, з метою виявлення його ефективності було проведено повторне психодіагностичне обстеження його учасників, що склало зміст третього етапу дослідження.
Результати першого та четвертого етапів експериментального дослідження було оброблено також за допомогою методів математичної статистики, зокрема кореляційного та факторного аналізу.
В дослідженні брали участь учні 10-б класу НВК № 116 Дзержинського району м. Харкова.
Всього 26 учнів, з них 9 хлопчиків та 17 дівчат. Всі учні без виражених психосоматичних відхилень. Вік –16 років.
3.2 Методи та методики дослідження
3.2.1 Дослідження статево-рольових якостей за допомогою ACL- шкали Heilbrun A. B.
Дана методика була запропонована Heilbrun А.В. з метою дослідження самосвідомість особистості, яке дає уявлення про особливості її “Я”-концепці,показує рівень макулінності та фемінності особистісті у цієї концепціїї. Також ця методика дозволяє касифікувати респондентів за рівнем макулінності та фемінності на умовні типи фемінний або маскулінний, коли один з двох, відповіний рівень, значно перебільшує інший, недефірінцований - коли обидва показника макулінності та фемінності не досягають вираженого рівня та андрогенний - коли обидва показника, макулінності та фемінності, знаходяться на дуже вмсокому рівні.
Методика являє собою перелік прикметників-23, що характерізують типовоі фемінні та -23, що характерізують типовоі маскулінні риси. Респонденту треба оцінити себе “наявного” та себе “ідеального”, (тобто-бажані риси) та своїх батька та матір за рівне наявності цих якостей, від “1”-зовсім немає,”2”-не виразне, “3”- не дуже виразне, “4”- є, “5”- яскраво виражено.
3.2.2 Дослідження особистісної структури самосвідомісті. Методика особистісний опитувальник В.В.Століна
Дана методика була запропонована В.В.Століна та С.Р.Пантілеєвим з метою всебічного дослідження самосвідомісті особистості, які дають уявлення про особистість та її характерологічні особливості.