Курсова робота на тему: «Характеристика окремих форм неврозів, напрямки психотерапевтичної і корекційної роботи»
План
Введення
I. Історична довідка
II. Характеристика окремих форм неврозів, напрямку психотерапевтичної й корекційної роботи
2.1 Неврастенія
2.2 Невроз страху й тривожного очікування
III. Профілактика, психотерапія й психокорекція неврозів
IV. Психодіагностичне дослідження «Дитячий тест неврозів»
Висновок
Додаток
Список літератури
Введення
Ціль роботи
1) зрозуміти причини й особливості порушень у стані й поводженні дітей і підлітків
2) виявити головні психотравмуючи ситуації в дітей і підлітків
3) професійно визначати необхідні методи психотерапії
Робота складається із двох частин - теоретичної й практичної.
У теоретичній частині розглянутий досвід різних психотерапевтів і психологічних шкіл по напрямках психотерапевтичної й корекційної роботи. У практичній проведене психодіагностичне дослідження з виявлення підлітків із проявами різних неврозів. Використано методику «Дитячий тест неврозів». Текст методики викладений у додатку.
І. Історична довідка
Термін невроз був уведений у другій половині XVIII століття для позначення ряду захворювань нервової системи. Відтоді мінялися точки зору на сутність неврозу. Із другої половини XIX століття закріпилася точка зору, що невроз - це психогенне захворювання, що не супроводжується органічними ушкодженнями мозку. Це захворювання прикордонне між нормою й патологією. Воно характеризується не різко вираженими порушеннями психічної діяльності.
В XX столітті, особливо наприкінці його, спостерігається збільшення неврозів у зв'язку із прискоренням темпу й ритму життя, інформаційними й емоційними перевантаженнями, шквалом соціальних змін і ін. факторами. Не кожна людина може вчасно адаптуватися, перешикуватися, виникають порушення типу психогений.
Наукові досягнення в області неврозів належать багатьом українським та російським ученим. І.П. Павлов і його школа вивчали психофізичні механізми неврозів. Великий внесок у розробку проблеми неврозів у дорослих внесли В. Мясищев, В. Карвасарський і їхньої школи. Дослідженням неврозів у дітей присвячені роботи А.І. Захарова (1988, 1998), Д. Ісаєва, А.Е. Личко, А.І. Селецького, Д.Д. Еникєєвої (1997, 1998 і ін.).
Зупинимося на більше повному визначенні неврозу.
Невроз - це психогенне захворювання, причиною якого є дія подразників і ситуацій, психічних травм.
Невроз проявляється у формі оборотних порушень нервової діяльності з домінуванням емоційних і сомато-вегетативних розладів. Ці порушення звичайно усвідомлюються особистістю й переживаються нею як хворобливі явища.
У якості самостійної, хворобливої форми невроз частіше виникає в дітей 6-7 років, коли вони проявляють усвідомлене відношення до себе й навколишньої, розуміють соціальні мотиви поводження, моральні оцінки, значимість конфліктних ситуацій. У дітей більше молодшого віку розвиваються реакції невротичного типу у відповідь на емоційно неприємні впливи намагнітити середовища.
Захворюваність неврозами в підлітковому віці створюється за рахунок тих підлітків, які страждають із дитинства. У період вісімдесятих років у психоневрологічних диспансерах по даним Личко А.Е. на обліку складалося близько 15% підлітків. В 90-х роках цей відсоток збільшився. Період полового дозрівання, «пубертатної кризи» не дає різкого зростання захворювання неврозами. Деякі автори (А.Е. Личко, 1985) уважають, що ймовірно в цьому віці невротичні симптоми «заміняються» порушеннями поводження. Ті ж психогенні фактори, які в дітей і дорослих викликають невроз, у підлітків у період становлення характеру ведуть до доброчесність поводженню.
До виникнення неврозів привертають індивідуальні особливості особистості: особливості характеру й темпераменту, тип вищої нервової діяльності (ВНД) і ін. Велике значення мають відхилення у вихованні дитини, що приводять до формування «невротичної диспозиції» - підвищеної чутливості до певних психогенних подразників. Мають значення й багато інших факторів: церебрально-органічна недостатність, як наслідок патологічних пологів або перенесених черепно-мозкових травм. Соматичне ослаблення також привертає до неврозу.
Патофізіологічною сутністю неврозів є зривши ВНД у результаті перенапруги основних нервових процесів, наявність конкуруючих вогнищ порушення й гальмування.
Наші спостереження підтверджують, що напружена робота в школі, вузі, на виробництві, пофарбована позитивними емоціями й стимулами не приводить до неврозів. Але більші перевантаження без позитивного емоційного тла можуть привести до неврозів.
Існують різні форми неврозів: неврастенія, невроз страху й нав'язливих станів, істеричний, депресивний невроз, моносимптомні (моно симптоматичні) неврози.
ІІ. Характеристика окремих форм неврозів, напрямку психотерапевтичної й корекційної роботи
2.1 Неврастенія
Неврастенія найпоширеніша форма неврозів у дітей, дорослих і підлітків. Як уважає Личко, вона частіше розвивається в представників астеноневротичного й лабільного типів акцентуацій характеру. Виникає при надмірних інтелектуальних і емоційних перевантаженнях.
Основні симптоми: підвищена стомлюваність, дратівливість, порушення сну, головні болі, зниження настрою.
А.Е. Личко виділяє два типи неврастенії - гиперстеничний і астеноіпохондричний.
Гиперстеничний тип:
Провідний симптом - крайня дратівливість, що підсилюється при стомленні й у напруженій обстановці. Спалаху подразнення виникають по незначних приводах.
Проявляються також нестерпність шуму, рідше яскравого світла й різких заходів. Виражено вегетативну лабільність і різноманітні вегетосимптоми: зміни з боку ССС, шкірних покривів, потовиділення, кишкові спазми, запаморочення й т.д.
Порушення сну характеризується труднощами засипання, іноді неспокійним сном з тяжкими сновидіннями й повторними пробудженнями. Головний біль характеризується почуттям стягування, стиску, хворобливістю колії голови. Головні болі сильніше по ранках (недільні ранкові болі). У підлітків спостерігаються труднощі зосередження під час занять.
Астеноіпохондричний тип:
Характеризується підвищеною стомлюваністю, млявістю, зниженим настроєм, схильністю к. бажанню постійно лежати й відпочивати. Спостерігається слізливість у жінок і апатія в чоловіків. Поганий сон, відсутність свіжості після сну, млявість, сонливість протягом дня. Маса соматичних скарг: серцебиття, перебої, неприємні відчуття в області серця; перейми в животі й ін.
У хлопчиків-підлітків провідним соматичним симптомом є неприємні відчуття в області серця, а в дівчинок-зміни з боку ЖКТ.
Плин неврастенії звичайно тривале, місяцями, роками. Спостерігається погіршення стану при нових психогенних травмах.
Диференціальний діагноз: виключити хронічні соматичні захворювання, церебрастенію після черепно-мозкових травм.
Ціль психотерапії - дозволити психогенну ситуацію раціональним шляхом (психологічну терапію студенти вивчають у курсі: "Основи психотерапії").
Психотерапія в підлітків завжди починається із установлення контакту, аналізу типу акцентуацій характеру (Личко, і інші). Потім з'ясовується сутність внутріособистісного конфлікту (використовуються методи психодіагностики).
Вибір типу психотерапії (індивідуальна, групова, сімейна) здійснюється індивідуально.
Напрямку психотерапевтичної й психокорекційної роботи:
1. Головний засіб лікування неврозів - психотерапія.
2. Виключення перевантажень.
3. Відпочинок, відпустка, напрямок у санаторії неврологічного профілю, напрямок до психоневролога.
Медикаментозне лікування здійснює тільки лікар.
Психолог медикаментозно не лікує, у нього свої професійні функції:
1) Психодіагностика психічного стану в цей момент;
2) Психотерапія: раціональна терапія, аутогена терапія, музикотерапія, трансактний аналіз, психосинтез і ін.;
3) Психореабілітація після лікування в клініці;
4) Психоосвіта (бесіди, лекції) і психопрофілактика;
5) Психокорекція зі членами родини.
2.2 Невроз страху й тривожного очікування
Невроз страху й тривожного очікування є одним з найпоширеніших проявів неврозу в дітей. Страх (фобію) можна визначити як негативний емоційний стан, що з'являється перед певними подіями і як би передвіщає наступаючу психогению. Отже, людина відчуває страх не просто в небезпечній ситуації, а тоді, коли він не вериг в успіх своєї спроби уникнути небезпеки. Таким чином, страх - почуття, зв'язане із прагненням уникнути небезпека, обумовлене інстинктом самозбереження в його оборонній формі.
Визначальним симптомом неврозу страху є наявність вільного страху - загальна невизначена боязкість. Крім цього до невротичного страху також ставляться наступні форми:
- Різноманітні фобії, коли страх зв'язується з певними змістами подань.
- Спонтанні напади страху, що проявляються при істерії й інших формах важких неврозів, а також у будь-яких умовах порушення, у вигляді афекту або нападу вільного страху.
Високий ступінь загальної невизначеної боязкості, готова на час прив'язатися до будь-якої можливості, що з'явилася, і, що виражається в стані «страху очікування» або «боязкого очікування» завжди має відношення до захворювання неврозом страху або тривожного очікування. При неврозі страху внутрішній конфлікт полягає в нездатності захистити себе, зберегти своє «Я» від внутрішніх і зовнішніх погроз. Це конфлікт самовизначення: упевненості в собі, міцності свого «Я» при зустрічах з уявлюваною або реальною небезпекою.
Фактори, що беруть участь у виникненні страхів, можна згрупувати в такий спосіб:
- наявність страхів у батьків, головним чином у матері. У більшості випадків страхи, випробовувані дітьми, минулого властиві матерям у дитинстві або проявляються зараз. Хоча мова не йде про генетичну передачу страхів, певна схильність до почуття занепокоєння все-таки може мати місце. Потрібно пам'ятати, що мати, що перебуває в стані тривоги, мимоволі намагається оберігати психіку дитини від подій, так чи інакше нагадують про її страхи. Тим самим дитина попадає в штучне середовище, не виробляючи в собі навичок психологічного захисту й уникаючи всього, що викликає страх, замість того, щоб активно переборювати його. Підвищене занепокоєння із приводу уявлюваних і реальних небезпек батьків також приводить до мимовільної передачі страху дитині;