Чистяковою М.І. описана робота з Пашей, що випробовує страх темряви. При спробі підвести його до дверей у темну кімнату він давав яскраву вегетативну реакцію: з'являлася блідість, тремтіння, затримка подиху. Для Паші була намічена п’яти ступінчата програма по подоланню страху перед темрявою. Спочатку він у присутності дітей у дитячому садку в яскраво освітленому залі уявляв себе самотньо сидячим у темній кімнаті. На наступному занятті він брав участь у сюжетно-рольовій грі "У темній норі", по ходу якої двоє друзів, Каченя й Зайча попаслися в лабети до хитрої Лисиці, що заманила їх у свою нору. Хлопчик відігравав роль боязкого Каченяти. При повторенні гри Паша був призначений на роль сміливого Зайчати, що не плакав, як Каченя, а шукав вихід із ситуації. На третім занятті хлопчик виконував роль страхаючі в етюді "Нічні звуки". Паша незвично розгальмувався, став дуже голосно кричати (як сова) і енергійно розгойдуватися (як дерево в буру). Коли він повністю перевтілився в ігровий образ, його відправили за двері в темний коридорчик перед залом, де він повинен був чекати музичного сигналу, а діти в залі жваве домовлялися, як вони його будуть лякати, коли він увійде. Хлопчик настільки був поглинений тим, що діється у залі, що не усвідомив той, що йому довелося кілька хвилин стояти в повній темряві за дверима. У ході подальшої роботи Паша призначався на цю роль кілька разів і час його перебування в темному коридорі щораз збільшувалося.
ІІІ. Профілактика, психотерапія й психокорекція неврозів
Профілактика психогенних захворювань полягає в створенні умов середовища, що знижують можливість травматизації психіки. Поліпшення умов середовища, трудове виховання, загартовування, нагляд за здоров'ям учнів у навчально-виховних установах, психологічну освіту, що озброює батьків розумінням особливостей психічного розвитку дітей, правильний режим, чергування навчальної, навантаження й відпочинку, а також прищеплювання ініціативи й самостійності - все це заходу, що перешкоджають розвитку психогенних захворювань. В абсолютній більшості випадків неврози виліковні завдяки лікувально-психологічними й психолого-педагогічним заходами й потенційними можливостями дитячого організму.
Корекція психогенного захворювання передбачає, у першу чергу, усунення факторів, що травмують хворого. Такі хворі звичайно бідують із початку в лікуванні в спеціальній психоневрологічній установі, а потім у тривалій психологічній реабілітації.
Лікування неврозів представляє значні труднощі, тому що поряд із психічною травматизацією (іноді не зовсім вираженої), яку необхідно виявити, спостерігається соматичне виснаження, при якому показане загальзміцнювальне лікування. Профілактика неврозів полягає в спеціальної тренингової роботі.
З фізіологічної точки зору процес навчання й виховання є насамперед процесом утворення умовних зв'язків, стереотипів і навичок. Він забезпечує тренування нервових процесів. Необхідне формування цілеспрямованої активності, витримки й самовладання, що забезпечують стійкість і опірність організму впливу психогенних факторів.
Сполучення занять по загальноосвітніх предметах з виробничим навчанням, виховання працьовитості, почуття боргу, боротьба з тепличною обстановкою, егоїзмом, тенденцією до переваги над іншими є факторами, що тонізують кору більших півкуль головного мозку, що перешкоджають розвитку неврозів. Надмірна увага, постійна тривога про дитину, виконання всіх його бажань і примхливих спонукань позбавляють дитини самостійності, знижують витримку й культивують у ньому риси егоцентризму. Шкідливо, зрозуміло, і недооцінювати інтереси дитини, що має свій власний внутрішній мир, ігнорування якого може привести до відчуття занедбаності, самітності. Приділяючи дитині увага, батьки, вихователі не повинні йти на приводу всіх його бажань.
При лікуванні неврозів необхідно з'ясувати їхню причину й спробувати неї усунути. Даючи захворілої рекомендації, не слід фіксувати його увага на психопатологічних проявах, що спостерігаються в нього. Застосовуються методи психотерапії, спрямовані на відновлення сили коркових процесів, вироблення нових і гальмування старих зв'язків, усунення вогнища інертного застійного порушення й ін. Велике значення в лікуванні мають спокій, тривалий сон, перебування в психоневрологічному стаціонарі, школі санаторного типу або санаторії. Підхід до хворим неврозом повинен бути строго індивідуальним. Якщо, наприклад, при неврастенії основними в лікуванні є відпочинок, спокій, то при деяких інших формах неврозу він застосовується як допоміжний метод лікування й у ряді випадків стає навіть небажаним, тоді дітей, підлітків включають в активну групову діяльність.
При моносимптоматичном неврозі насамперед з'ясовується чи була причина хвороби.
Оскільки мононевроз досить часто виникає в результаті порушення педагогічного такту або неправильного виховання, те одними з ефективних методів його лікування є педагогічне втручання, психотерапія, раціональна бесіда, спрямовані на перевиховання особистості.
Дитина, підліток занурений у свій внутрішній мир, зі своїми проблемами, що мають для нього важливе значення, він має потребу в увазі навколишніх його дорослих, роз'ясненні питань, що цікавлять, задоволенні його потреб. Все це необхідно дати дитині, але не тоді, коли він домагається своєї мети обманом, лементом, судорогами, блювотою й іншими подібними реакціями. Ці реакції варто ігнорувати, щоб відучити від них дитини. При анорексії, наприклад, дитини годують насильно. Тим часом голод є кращим фізіологічним стимулятором апетиту. При відмові від прийому їжі, якщо він не обумовлений соматичним захворюванням, треба, не фіксуючи уваги забрати їжу.
При нервовому кашлі, афонії, лементі, падінні на підлогу, як протесті проти режиму, дитини краще залишити в спокої, поки в нього не припиняться ці істеричні стигми. Поза цими реакціями дитина, звичайно, має потребу в увазі навколишніх. Залежно від лікування мононевроза лікувально-педагогічне втручання має свої особливості.
При психогенній заїкуватості (логоневрозе) необхідно комплексний вплив. Воно повинне впливати не тільки на мовну функцію, але й на особистість у цілому. Дитина з гостро виниклою заїкуватістю бідує спочатку в повному мовному спокої, мовчанні. Лікування повинне бути спрямоване на відновлення нормального плину коркових процесів шляхом збільшення тривалості сну.
Логопедична корекція проводиться на ігровому або навчальному матеріалі, спрямована на вироблення плавної мови, усунення судорожної готовності, нормалізацію умовних мовних зв'язків. Ці заняття обопільного терпіння - як від учня, так і від психолога, дефектолога, учителі.
Корекція неврастенії повинна бути етиологическою. У першу чергу усувають несприятливу ситуацію, що травмує психіку, у тому числі зменшують або повністю виключають навчальне навантаження, проводять заходу, спрямовані на підвищення соматичного тонусу. Поряд зі зменшенням навантаження й введенням режиму, що щадить, застосовують засоби, що підсилюють процес гальмування в корі більших півкуль. У випадку, коли немає можливості усунути несприятливу ситуацію й перебіг хвороби приймає затяжний характер, необхідно тривале загальзміцнювальне лікування й переорієнтацію. Останнє полягає в прищеплюванні дитині, підліткові, дорослому навичок і вмінь пристосування до сформованої дійсності, подолання даної неприємної ситуації. При цьому варто враховувати як вагу ситуації, так і можливість її усунення, вік, розумовий розвиток.
Лікувально-педагогічне й психологічне втручання при неврозі нав'язливих станів повинне бути комплексним (загальзміцнювальна терапія, раціональна психотерапія, спрямована на придушення нав'язливості). Якщо при неврастенії рекомендується санаторний режим, то при неврозі нав'язливих станів він може зробити негативний вплив. Психологові й педагогові-вихователеві потрібно враховувати, що звільнення дитини з нав'язливим станом від занять, зменшення навчального навантаження, переклад на постільний режим лише підсилять у нього нав'язливість. Відпочинок, сполучаючись із неробством, приводить до збільшення вогнища порушення, фіксації іпохондричних тенденцій. Такі хворі краще себе почувають при достатнім робочому навантаженні.
Зменшення нав'язливого стану можна досягти шляхом залучення дитини в цікаву навчальну, ігрову й трудову діяльність, що створює нові вогнища порушення в корі великого мозку. При неврозі тривожного очікування й страху застосовуються методи поведінкової терапії, вітамінізація.
Велике значення має раціональна психотерапія у вигляді роз'яснення хворому необґрунтованості страхів, переконання його в тім, що їхня причина усунута, а сьогодення почуття тривоги обумовлене самонавіянням. Для подолання почуттів тривоги й нав'язливості можна використовувати тренування, поступово розширюючи поставлені завдання. Всі рекомендації повинні бути строго індивідуальними.
При корекції всіх форм неврозів важливу роль грає з'ясування ситуації, у якій виникла фрустрація, характеру фрустрації й конфлікту. Якщо ситуація, що робить психотравмуючи дію, не дозволена, варто допомогти хворому знайти вихід із цієї ситуації. Цього можна досягти або шляхом зміни зовнішніх обставин, або шляхом переорієнтації особистості, що змінює мети поводження. Така переорієнтація дозволяє ліквідувати фрустрацію, хоча обставини, у яких вона виникла, і залишаються незмінними.
Переорієнтація особистості досягається за допомогою психотерапії. Психотерапія показана не тільки при лікуванні щирих неврозів, але й при лікуванні неврозоподібних станів як важлива складова частина комплексної терапії.
неврастенія невроз психотерапія страх
IV. Психодіагностичне дослідження «Дитячий тест неврозів»