Раціоналізація – процес, за допомогою якого ці дії пояснюються причинами, не тільки реабілітуючими ці дії, але і приховуючими їхню істинну мотивацію [37]. Наприклад, [21] розглядає як механізми психологічного захисту працівників пенітенціарної системи міркування про недосконалість закону і формальності його розпоряджень, що дозволяє виправдовувати їхнє порушення. В процесі виконання службової діяльності дійсно можуть виникати об'єктивні труднощі і проблеми, а механізм раціоналізації виявляється одним з можливих способів розв'язання цих проблем.
Надалі застосування цього захисного механізму може призвести до того, що професійні інтереси починають підпорядковувати собі всі інші. [26] відзначає, що круг інтересів і потреб, не пов'язаних з професійною діяльністю, звужується і спрощується аж до примітивізму. Службова діяльність і все пов'язане з нею стає єдиною важливою сферою активності.
Заміняюча діяльність, значення якої зводиться до того, щоб залишити колишнім, «законсервувати» [17] внутрішню суперечність, що склалася, і пристосуватися до нього. Одним з видів замінюючої діяльності є прагнення до так званого «символічного самодоповнення» [14], вживаємого особистістю в процесі самоутвердження. В основі самосимволізуючої поведінки лежить компенсаторний принцип. Відчуття власної повноцінності і компетентності при цьому досягається за рахунок символів (поведінкових, матеріальних), які сигналізують суспільству, що людина заслужила те, щоб розглядати його як доброго фахівця.
У працівника пенітенціарної системи цей механізм може виявлятися в перебільшеній увазі до зовнішньої атрибутики професійної діяльності, особливо атрибутиці влади і в зайвій регламентації своїх дій збоку керівництва [9].
Одним з виявів професійної деформації працівників пенітенціарної системи є орієнтація на посилювання покарання як універсального способу підвищення ефективності боротьби з правопорушеннями в суспільстві [4]. Даний вияв також відноситься до компенсаторних механізмів особистості. Його дія призводить до розвитку таких якостей, як жорстокість, мстивість, дратівливість, нетерпимість по відношенню до оточуючих [11, 38].
Без використання психологічного захисту в складних і екстремальних умовах діяльності неможлива саморегуляція і самозбереження особистості працівника. Проте, інтенсивне і постійне функціонування захисних механізмів призводить до розвитку виявів професійної деформації. На думку [22], у міру збільшення стажу роботи і накопичення негативної дії стресогенних чинників захисні можливості організму і психологічний потенціал захисту особистості у працівника зменшуються і відбувається різке збільшення захворюваності з виявами професійної деформації, а також ознаками непридатності до подальшого виконання ним обов'язків.
5. Деякі дослідники [16, 26] вважають особливими виявами професійної деформації такі якості особистості, як надмірна підозрілість працівників пенітенціарної системи по відношенню до оточуючих людей і педантичність.
Так, згідно [26, 38], підозрілість розвивається з професійно важливої якості особистості – пильності. У зв'язку з тим, що в процесі виконання службових обов'язків охоронець порядку часто стикається з обманом, підступністю і лицемірством, у нього можуть виробитися підвищена недовірливість і зайва пильність. Інтенсивний вплив професійного досвіду деколи приводить до втрати віри в людей, готовності підозрювати оточуючих в здійсненні непристойних дій і злісному намірі, спонукає бачити в кожному запідозреному злочинця [16]. Схильність до підозрілості, як правило, розвивається з таких особистісних характеристик, як реалістичність думок і вчинків, скептицизм і неконформність, які й визначають успішність у виконанні службових функцій. На поведінковому рівні надмірна підозрілість призводить до тенденційності і шаблонності в діяльності. В цьому випадку професійна деформація посилюється.
Педантизм, на думку деяких авторів [23, 24, 34], розвивається з такої якості особистості, як пунктуальність. Останнє характеризується прагненням до позитивності і грунтовності в своїх діях, сумлінністю у виконанні своїх обов'язків, які поєднуються з тенденцією продумувати все до останньої дрібниці [23]. Пунктуальність є професіонально важливою якістю особистості працівника пенітенціарної системи [16, 25], оскільки забезпечує методичне, акуратне і розсудливе виконання службових обов'язків. Проте, дуже частий і інтенсивний неспокій з приводу зробленого утрудняє вияв ініціативи і ухвалення розв'язань і перешкоджає успішному здійсненню професійних функцій. Однією з форм захисту пунктуальних людей від постійних сумнівів може стати спеціально вироблений педантизм, в основі якого лежить ідея про те, що якщо все наперед ретельно продумати, передбачити і потім діяти, не відступаючи від наміченого плану, то нічого небезпечного не станеться [24].
На поведінковому рівні педантизм, як і підозрілість, призводить до здійснення працівником шаблонних, стереотипних дій, не завжди адекватних професійної ситуації і утрудняючих успішне виконання оперативних службових функцій.
Чинники особистісної властивості можна також позначити як особові передумови розвитку професійної деформації. Якщо ці передумови під впливом службової діяльності і професійної ролі стають сильно виразними, то ми розглядаємо їх як вияви професійної деформації.
Висновки до параграфу: до виявів професійної деформації відносяться фіксовані і неадекватні службовій ситуації професійні стереотипи і установки, правовий нігілізм, перенесення своєї службової ролі в позаслужбові взаємини, такі особистісні особливості, як надмірна підозрілість і педантичність, а також поведінка, до розвитку якої призводить дію неадаптивних захисних механізмів особистості працівника пенітенціарної системи.
Кожний з названих виявів має дві складові–психічну і соціально-психологічну. Іншими словами, професійна деформація розпюджується на різні рівні особистості. Це виражається в специфічних змінах психічних процесів, станів, властивостей і поведінки.
Таким чином, аналіз сучасного стану проблеми професійної деформації дозволяє зробити ряд обгрунтованих висновків:
1. Виконання професійної діяльності працівником пенітенціарної системи викликає у нього певні особові зміни, у тому числі розвиток професійної деформації.
2. Сутність професійної деформації полягає в тому, що це явище представляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються у фахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. До останніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарної системи і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за його межами.
3. Чинниками, сприяючими виникненню професійної деформації працівника пенітенціарної системи і пов'язаними із специфікою служби, є детальна правова регламентація діяльності і її екстремальний характер, владні повноваження працівників пенітенціарної системи, умови організації і об'єкт службової діяльності, психічні і фізичні перевантаження, підвищена відповідальність і корпоративність.
В самостійну групу виділяються чинники, представлені деякими особовими особливостями представника підрозділів пенітенціарної системи. До них відносяться нереалістично високі особові очікування фахівця, його недостатня професійна підготовка, професійні установки, деякі професійно важливі якості особистості і випереджаюче формування трудових навиків по відношенню до цих якостей. Крім того, до цієї групи відносять професійний вік, деякі особові зміни, що відбуваються в процесі соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарної системи і в процесі його професійного пристосовування.
Чинники, сприяючі розвитку даного явища, можуть бути пов'язані з соціально-психологічними особливостями як професійного, так і позаслужбового середовища. До даної групи чинників відносять неадекватний стиль керівництва, напружені відносини в колективі працівників пенітенціарної системи, низьку соціальну оцінку професійної діяльності і несприятливий вплив найближчого соціального оточення поза службою (сім'ї, друзів).
4. В результаті узагальнення наукових даних виявилося можливим
виділити деякі сукупності особових характеристик, названі виявами, або ознаками, професійної деформації працівника пенітенціарної системи. Аналіз і теоретичне вивчення цих виявів показали, що вони виявляють себе щонайменше на двох рівнях – психічному і соціально-психологічному (поведінковому) – і включають жорсткі і неадекватні професійні стереотипи і установки, правовий нігілізм, неадаптивні захисні механізми особистості, надмірно виразимі підозрілість працівника пенітенціарної системи по відношенню до оточуючих людей і педантичність, а також перенесення своєї службової ролі в позаслужбові взаємини.
5. Спираючись на попередні роботи в області психології, педагогіки і інших наук, можна зробити висновок, що характеристики професійної деформації, пов'язані з особовими особливостями працівника пенітенціарної системи, виступають самостійним аспектом психологічного дослідження і можуть вивчатися психологічними методами і методиками.
Особливо актуальним представляється виявлення і вивчення таких особистісних особливостей, які ще не сталі виявами професійної деформації, але при певних умовах службової діяльності можуть призвести до їхнього розвитку. Іншими словами, ці особливості створюють особову схильність, схильність працівників пенітенціарної системи до розвитку виявів професійної деформації і можуть бути названі особовими передумовами даного феномена.