В той же час деякими з цих дослідників [9] підкреслюється роль процесу соціалізації особистості, значення соціально-психологічної атмосфери, в якій відбувається освоєння і здійснення професійної служби, як чинників, сприяючих виникненню або, напроти, подоланню професійної деформації.
Очевидно, необхідно також ураховувати те, що дане явище може виникати і тоді, коли деякі обставини процесу професіоналізації [31], не завжди залежні від суб'єкта, заважають його професійній і особовій самореалізації. Наприклад, в ситуації високої значущості даної професії для людини характерні багатократні розчарування, безуспішні спроби справитися з невдачами, неможливість подальшого професійного зростання можуть перешкоджати формуванню у нього стійкої позитивної мотивації до професійної діяльності [8]. Відсутність такої мотивації призводить до того, що людина виконує свої службові функції ціною внутрішньої напруги і незадоволеності. Подібна ситуація також може виступати одній з причин професійної деформації.
Результат дії чинників професійної деформації представлений, як мінімум, в двох групах явищ – психічних процесах, станах і властивостях і соціально-психологічних особливостях особистості.
Психічними утвореннями, що є ознаками професійної деформації, можуть бути, наприклад, підозрілість і педантичність, що відображають схильність до звинувачувального уклону і нетерпимість по відношенню до оточуючих.
До соціально-психологічних ознак професійної деформації відносять, наприклад, вияв формального ставлення до виконання функціональних обов'язків [37], перенесення більшої частки специфічних професійних дій, стереотипів і установок на поведінку поза службою [15, 18].
Підсумком дії даного явища на особистість, на думку [24], стає невідповідність людини соціальній професійній нормі (вимогам професії до людини) або індивідуальній професійній нормі (вимогам людини до самого себе) [24].
Отже, можна сказати, що в основі професійної деформації знаходяться взаємозв'язані зміни у сфері психічних і соціально-психологічних явищ. Ці зміни можуть проявлятися по-різному залежно від особливостей протікання процесів особового і професійного онтогенезу, від індивідуальних характеристик особистості і їхньої відповідності вимогам професії, від ступеня професійної адаптованості особистості, від соціуму, в якому вона знаходиться, від специфіки трудової діяльності і від посади. Проте, найважливіше значення в розвитку виявів професійної деформації грає взаємний вплив особливостей службової діяльності і особових характеристик професіонала.
Значна більшість дослідників, що розглядають проблему професійної деформації, вважають її вияви негативними. На їх думку, професійна деформація ускладнює успішне здійснення трудової діяльності, взаємодію людини з іншими людьми і робить його поведінку неадекватною обстановці.
Думаю, що з цією точкою зору можна погодитися лише частково, оскільки деякі з названих змін природно обумовлені процесом пристосовування до трудової діяльності, в даному випадку, до діяльності в підрозділах пенітенціарної системи. Іншими словами, причиною професійної деформації може виступати необхідність пристосовування до складних обставин самої служби і своєрідних умов її організації. Зім не обов'язково, що в таких випадках вияви професійної деформації будуть заважати в здійсненні функціональних обов'язків.
Як видно з наведеного вище аналізу літератури, професійна деформація нерозривно пов'язана з поняттям професійного пристосовування. Під професійним пристосовуванням розуміється оволодіння особистістю своїм офіційним статусом, професійною роллю і умовами її здійснення в новій професійній ситуації [27]. При цьому відбувається засвоєння людиною ціннісних орієнтації в рамках даної професії, усвідомлення мотивів і цілей професійної діяльності, ухвалення для себе всіх її компонентів, зближення орієнтирів людини і професійної групи [24].
З одного боку, функція професійного пристосовування полягає в тенденції до самореалізації, до задоволення особистістю своїх очікувань відносно професії. З іншою, як стверджує [27], в прагненні відповідати тим вимогам, які до особистості пред'являють структура і зміст професійної діяльності, умови її здійснення і ті соціальні групи, під контролем і з участю яких ця діяльність протікає. Збалансованість названих тенденцій можна розглядати як ознаку професійної адаптації.
Порушення пристосовування або труднощі в ній називають дезадаптацією [24]. Професійна дезадаптація особистості виражається в її нездатності досягти узгодженості між власними можливостями, потребами, домаганнями і тими вимогами, які пред'являють до неї професійна роль і професійна діяльність.
В процесі професійного онтогенезу виділяються фази адаптації, пристосовування, майстерності і авторитету [17]. З цього переліку зрозуміло, що становлення професіонала не зводиться тільки до професійного пристосовування. Але саме ця стадія є однією з найчутливіших до виникнення професійної деформації. Останнє твердження підтверджується конкретними фактами.
Так, дослідження проблеми професійного пристосовування [34] показали, що вперше два роки роботи людина виявляє підвищену готовність до активного включення в діяльність. Це пояснюється тим, що з якими б установками він не приходив на роботу, спрацьовує ефект психологічної мобілізації – прагнення продемонструвати свої кращі якості. На момент досягнення працівником дворічного стажу констатується настання часової професійної дезадаптації, викликаною можливою невідповідністю особистісних особливостей людини з реальністю. Приблизно на З-ому – 5-ому роках роботи відбувається переосмислення попередніх і формування нових норм і відносин особистості до праці. Стан тимчасової дезадаптованості ліквідується за рахунок активного включення людини в трудовий процес і стимулювання його самостійності і активності.
Період професійного пристосовування працівників пенітенціарної системи на 3-ому-4-ому році служби можна назвати не тільки сензитивним, але і кризовим. Його особливістю є виникнення нових професійних особових якостей, деякі з яких відносяться до виявів професійної деформації.
Так, за даними ВЛК, на службу до органів пенітенціарної системи приходить наступний тип людей: достатньо урівноважені, товариські, володіючи інтуїтивним типом мислення, дещо розковані в манерах і поведінці, енергійні, прагнучі до згладжування конфліктів і заборони агресивних тенденцій в поведінці, емоційно стійкі, володіючи зниженою чутливістю до середовищних дій і достатньо низьким реагуванням на проблеми соціально-психологічного мікроклімату.
До третього року служби знижується здібність до співпереживання, наростає неконформність установок і жорсткий (але не жорстокий) стиль поведінки, знижується обережність і обачність у вчинках. Слідством цього є падіння рівня енергійності і поява тенденції до латентної (прихованою) агресії. Третій рік служби є переломним для людини, коли розв'язується питання про продовження подальшої служби або її залишення. Даний процес супроводжується зміною (частіше всього зниженням) рівня самооцінки, наростанням неконформності і т.д. Товариськість, що посилюється, виступає як захисний і компенсаторний механізм – пошук підтримки і виходу з ситуації, що склалася.
Особливо дослідники [2] відзначають 4-ий рік служби, коли відбувається підвищення рівня усвідомленого самоконтролю, що виявляється в конформності установок і мотивації уникнення неуспіху. На особистісному рівні це може переживатися як незадоволеність і песимізм в оцінці перспектив свого службового зростання. В той же час людина, що подолала кризу третього року служби, приймає і засвоює для себе норми, цінності, правила і заборони, ухвалені в структурі МВС. В службовій діяльності все стає простішим і зрозумілим, життєвий тонус підвищується, розширяється круг знайомств. Проте, жорстока ієрархія субординації в пенітенціарній системі і необхідність точного виконання вказівок вищестоящої особи сприяють зростанню внутрішнього усвідомленого контролю своєї поведінки.
З точки зору дослідників, цей факт найбільш інформативний для розуміння аспектів формування професійної деформації. Відштовхуючись від наявних досліджень, ми можемо зробити висновок, що період професійного пристосовування є однією з найсприйнятливіших до виникнення передумов професійної деформації. Це пояснюється тим, що саме в цей період найбільш активно відбувається засвоєння фахівцем своєї професійної ролі. Багато моментів процесу входження в роль, її освоєнь і виконань представляють собою так звані «гарячі крапки» [40] в житті особистості. Надалі особливості процесу професійного пристосовування значно визначають професійну поведінку людини в цілому, у тому числі наявність у нього виявів професійної деформації.
Також відзначимо, що період пристосовування може виникати не тільки під час вступу людини на службу в підрозділи пенітенціарної системи, але і в умовах нової професійної ситуації, зв'язаної, наприклад, із зміною офіційного статусу і необхідністю освоєння нової професійної ролі.
Таким чином, проаналізувавши різні точки зору, можна зробити наступні висновки:
1. Професійна деформація представляє собою результат специфічних змін особистості фахівця, що відбуваються під впливом цілого комплексу чинників.
2. В існуючих дослідженнях немає єдиної точки зору з приводу чинників, що обумовлюють професійну деформацію. Представники одного підходу як основну причину професійної деформації називають дію специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі. Інші дослідники домінуючим чинником розвитку професійної деформації вважають невідповідність індивідуально-психологічних особливостей особистості рівню вимог, що пред'являються службовою діяльністю. Треті роблять акцент на взаємному впливі службової діяльності і індивідуальних особливостей особистості.