За «Фактором успішності в роботі» найбільш успішними є працівники колонії зі стажем роботи 10–15 років, найменш успішними – зі стажем роботи до 5 років.
Таким чином, з вище сказаного можна зробити висновок, що з ростом стажу роботи в пенітенціарній системі зменшується активність працівників, що є одним із проявів професійної деформації. За даними наукових досліджень різних авторів простежується тенденція росту показників по даним факторам зі збільшенням стажу роботи, тобто працівник у якого стаж роботи в пенітенціарній системі досягає 10–15 років є найбільш соціально-адаптованим з високим рівнем ефективності роботи, ніж працівник колонії зі стажем роботи до 5 років. Отже період 10–15 років є найбільш сприятливим часом для самореалізації та самоактуалізації особистості.
Аналізуючи результати таблиці 3.5 та використовуючи коефіцієнт статистично-значимих розбіжностей Стьюдента були отримані результати.
За шкалою «Активності» у працівників зі стажем до 5 років та у працівників зістажем більше 15 років статистично-значимі розбіжності досягли рівня р≤0,05.
За шкалою «Успішності в роботі» між працівниками зі стажем до 5 років та працівниками зі стажем роботи 10–15 років були отримані розбіжності з достовірністю р≤0,05.
За всіма іншими шкалами та працівниками з іншим стажем роботи розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.
За результатами методики портретних виборів Сонді працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи, спостерігаємо наступну тенденцію, яка представлена у табдиці 3.6.
Таблиця 3.6. Середні значення факторів-потреб за методикою Сонді у працівників колонії з різним стажем роботи
| Стаж роботи працівників колонії | ||||
| Назва шкали | До 5 років | 5–10 років | 10–15 років | 15 років і більше |
| Н | 1,57 ±, 97– 1,28 ± 0,76 | 2,06 ± 1,04– 0,85 ± 0,83 | 2,15 ± 1,06– 0,62 ± 0,65 | 1,87 ± 0,84-0,75 ± 0,70 |
| S | 1,14 ± 0,38– 1,71 ± 1,10 | 1,45 ± 0,92– 2,03 ± 1,1 | 2,0 ± 0,82– 2,38 ± 1,38 | 1,75 ± 0,88– 2,25 ± 1,03 |
| Е | 0,86 ± 0,89– 1,71 ± 1,10 | 1,22 ±1,14– 1,68 ± 0,9 | 1,08 ± 0,76– 1,38 ± 1,04 | 1,25 ± 0,88– 1,25 ± 0,46 |
| hy | 2,29 ± 1,38-1,71 ± 0,95 | 1,49 ± 0,84– 1,85 ± 0,89 | 1,15 ± 0,98– 2,0 ± 1,0 | 1,25 ± 0,76– 1,75 ± 1,03 |
| К | 1,29 ± 0,48– 2,0 ± 0,58 | 1,0 ± 0,88– 1,72 ± 0,97 | 0,77 ± 0,47– 1,77 ± 0,83 | 1,13 ± 0,38– 2,13 ± 0,85 |
| Р | 2,14 ± 0,89– 1,29 ± 1,25 | 1,61 ± 1,1– 0,94 ± 0,87 | 1,0 ± 0,82– 0,23 ± 0,83 | 1,63 ± 1,19– 1,0 ± 3,50 |
| D | 0,57 ± 0,78– 0,86 ± 0,89 | 0,74 ± 0,67– 1,72 ± 1,22 | 0,85 ± 1,21– 1,69 ± 1,03 | 1,0 ± 1,0– 1,38 ± 0,74 |
| М | 2,14 ± 1,21– 2,0 ± 1,29 | 2,53 ± 1,20– 1,4 ± 1,07 | 2,92 ±1,75– 0,92 ± 0,86 | 2,63 ± 1,19– 1,5 ± 0,76 |
Аналізуючи дані таблиці 3.6, ми отримали наступні результати: у працівників колонії зі стажем роботи до 5 років найбільш вираженим є фактор істеричних проявів. Показники за даним фактором свідчать про такі якості досліджуваних, як демонстративність, артистизм, прагнення справити враження на оточуючих. Найбільш вираженим за негативними виборами є фактор кататонних проявів. Такі показники свідчать про наявність тенденції витіснення, самовідречення, прагнення пристосуватися до колективу, індивідуально-деструктивні тенденції працівників. Також найменш вираженим є фактор маніакальних проявів. Показники за цією шкалою свідчать про тенденції до самотності, самостійності, незалежності. Кількісні показники за цими факторами, говорять про те, що дані риси особистості не характерні для працівників колонії зі стажем роботи до 5 років.
Серед працівників підрозділів колонії зі стажем роботи 5–10 років найбільш вираженим є фактор маніакальних проявів, це підтверджує прагнення працівників знаходитись у колективі. Найбільш вираженим за негативними виборами є фактор садизму, це говорить про те, що досліджувані з даним стажем роботи не задоволені даною потребою, заперечують її прояви в собі. Негативні вибори за цим фактором свідчать про цивілізованість, пасивність, готовність працівників до самопожертви.
У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи 10–15 років спостерігаються більш високі кількісні показники за фактором маніакальних проявів, що пояснює прагнення досліджуваних до задоволення та зайняття певного місця в колективі. В даній групі фактор садизму виражений на тому ж рівні, що і у працівників зі стажем роботи 5–10 років.
У підрозділах пенітенціарної системи серед працівників зі стажем роботи більше 15 років, домінуючим є фактор маніакальних проявів. У всіх вище згаданих групах даний фактор за кількісними показниками переважає інші, це говорить про те, що працівники колонії незалежно від стажу роботи в однаковій мірі задовольняють потреби, що підтверджує прагнення особистості до суспільної значимості, самоактуалізації, що досягається за рахунок соціалізації та адаптації працівника в пенітенціарній системі.
За негативними виборами у працівників зі стажем роботи більше 15 років найбільш вираженим є фактор садизму. Це говорить про те, що у працівників всіх досліджуваних підрозділів пенітенціарної системи показники за цим фактором є домінуючими над іншими шкалами. Слід зазначити, що фактор садизму є найбільш вираженим вже у працівників зі стажем роботи до 5 років. Така тенденція ще раз підтверджує, що садизм є одним з проявів професійної деформації у працівників колонії.
За результами таблиці 3.6, використовуючи метод математичної обробки даних (коефіцієнт Стьюдента) були отримані такі показники.
За фактором садизму між працівниками колонії зі стажем роботи до 5 років та 5–10 років розбіжності досягли рівня р≤0,01. Достовірність розбіжностей за цією шкалою у працівників зі стажем роботи 5–10 років та працівників зі стажем роботи 10–15 років розбіжності досягли рівня р≤0,05. Між працівниками зі стажем до 5 років та працівниками зі стажем роботи 10–15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05, між працівниками зі стажем до 5 років та більше 15 років розбіжності досягли рівня р≤0,05.
За фактором істеричних проявів між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10–15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05.
За фактором кататоних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10–15 років розбіжності досягли рівня р≤0,05.
За фактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10–15 років були отримані статистичні розбіжності з достовірністю р≤0,05.
За фактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем 5–10 років та 10–15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05.
Таким чином, з всього вище сказаного можна зробити такий висновок: найбільшу вираженість факторів за кількісними показниками мають працівники стаж роботи яких досягає 10 років і більше. Якщо припустити, що ці особистісні фактори є проявами професійної деформації, то спираючись на результати таблиць можна сказати, що дані фактори не залежать від специфіки підрозділу пенітенціарної системи, але залежать від стажу роботи. Аналізуючи результати таблиць, можна побачити тенденцію зросту кількісних показників за факторами сексуальної недиференційованості та садизму, епілептоїдних, депресивно-меланхолічних і маніакальних проявів, починаючи з першого року та до 10 років служби в колонії. Тобто до 10 років служби в підрозділах пенітенціарної системи у досліджуваних спостерігається процес адаптації працівників, що супроводжується формуванням іншого профілю особистості, який є найбільш оптимальним для даних умов служби та дозволяє працівникові більш ефективно виконувати свої функціональні та професійні обов’язки.
Отже, проведене нами дослідження дозволило зробити такі висновки:
Особливості проявів професійної деформації більше проявляються у працівників колонії з різним стажем роботи, ніж у працівників в залежності від умов професійної діяльності. Це підтверджується статистичною значимістю розбіжностей між досліджуваними групами.
Результати методик Ямпольського та Сонді довели, що рядовий та начальницький склад є менш невротизованими, врівноваженими, емоційно-зрілими особистостями. Офіцерському складу чергових варт більш притаманий профіль особистості з аутистичними рисами, досліджувані цієї групи є неврівноваженими, з нестійкою емоційною сферою людьми. Начальницький склад частіше відчуває труднощі в контактах, прагнуть до діяльності не пов’язаної з широким колом спілкування, для них характерні садистичні тенденції.
Результати методики «Особистісного диференціалу» довели, що у рядового та сержантського складу чергових варт найбільш вираженим є фактор «Активності», за шкалами «Оцінки» та «Сили» – середні показники. Офіцерського складу чергових варт – найбільші показники має фактор «Сили», середні – «Активність», низькі – «Оцінка». Начальницький склад – найбільш вираженим є фактор «Оцінки», найменш – «Активність», «Сила».
У працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи за методиками Ямпольського та Сонді спостерігається така тенденція: працівники колонії зі стажем роботи до 5 років є більш комунікативними, емоційними особистостям, які задоволені собою та прагнуть знаходитися у колективі. Із збільшенням стажу роботи (10–15 років) спостерігається тенденція готовності до співробітництва, схильності до самоствердження. Працівники стаж роботи яких сягає 15 та більше років є аутистичними, агресивними особистостями, у яких переважає тверезе та реалістичне мислення. Якщо враховувати. що особистісні фактори за методикою «Особистісного диференціалу» є факторами, які характеризують прояви професійної деформації, то за результатами даної методики можна побачити таку тенденцію: зі збільшенням стажу роботи в колоніїспостерігається зріст фактору «Оцінки», «Сили» та зменшення вираженості за фактором «Активності».
Висновки
психологічний особистісний професійний деформація