Сутність такої діяльності полягає в тому, що шляхом аналізу програм злочинної поведінки психолог має виявити ті внутрішні соціально-психологічні якості особистості злочинця, які складають сутність його ставлення до суспільства, оточуючих, позицію щодо правових норм; з’ясувати стійкість програм злочинної поведінки, їх глибину, тривалість у часі, взаємозв’язок з тим чи іншим видом злочинної діяльності, ретроспективне відношення до скоєного злочину, фактори, які здатні викликати щире каяття, бажання примиритись із потерпілою стороною, відшкодувати завдані збитки на стадії досудового слідства.
Також доцільно встановити можливості виправлення через застосування кримінально-правових санкцій (можливість «перебудови» програм поведінки, формування суспільно корисної мотивації поведінки) у процесі відбування покарання шляхом з’ясування суб’єктивного ставлення та розуміння сутності кримінального покарання, а також вид і міру покарання, які здатні вчинити такий вплив.Орієнтовний перелік вирішуваних питань щодо дослідження мотиваційної сфери особи на момент вчинення злочину може бути таким:
- які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа?
- чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, які суттєво вплинули на характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначається, що саме має значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера)?
- які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа? У якому зв'язку вони перебувають з обставинами, що досліджуються у справі?
- чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час скоєння нею протиправних дій (або злочину)?
Використання спеціальних психологічних знань у судіє ефективним засобом встановлення обставин події і дозволяє залучати до судового розгляду кримінальних справ увесь арсенал сучасних науково-психологічних методів, а також є основним каналом впровадження в судово-слідчу практику досягнень психології [8, с.8].
За результатами проведеного дослідження експерт-психолог надає суду висновок, в якому зазначаються усі фактори, що характеризують особу злочинця (характер і ступінь суспільної небезпеки), а також рекомендований вид та міру покарання, необхідну та достатню для виправлення особи, що вчинила злочин та формування у неї суспільно корисної мотивації. Вважаємо, що такий висновок, аналогічно висновку експерта, повинен мати для суду рекомендований характер. Остаточне рішення приймає суд на основі всебічного, повного, неупередженого та об’єктивного дослідження матеріалів справи.
мотивація злочинна поведінка кримінальна
ЛІТЕРАТУРА
мотивація поведінка кримінальна правова
1. Колот А.М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч. посібник / Колот А.М. – К.: КНЕУ, 1998. – 224с.
2. Кондрат С.С. Правомірна поведінка та правопорядок: взаємозв’язок та взаємообумовленість / С.С. Кондрат // Держава і право. – 2006. - №31. – С. 35-38.
3. Кондратьєв Я.Ю. Юридична психологія / Кондратьєв Я.Ю. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». – 1999. – 352 с.
4. Коноваленко О. Особа злочинця корисливо-насильницької спрямованості / О. Коноваленко // Право України. – 2006. - №4.- С. 74-77.
5. Концепція проекту Закону України "Про волонтерський рух" (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. N 748-р) // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
6. Костенко О. Кримінальний кодекс і доктрина / О. Костенко // Право України. – 2004. - №7. – С. 43-47.
7. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: Навч.посібник для юрид.фак. вузів / Котюк В.О. – К.: Вен турі, 1996. – 208 с.
8. Кощинець В.В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 19.00.06. – К.: 2003. – 17 с.
9. Крижанівський А.Ф. Громадянське суспільство і правопорядок / А.Ф. Крижанівський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №2.
10. Криминология / Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е. – Киев-Донецк, 1997. – 398 с.
11. Криминология: приглашение к дискуссии / А.В. Баляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
12. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін., За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
13. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Атіка, 2003.– 96 с.
14. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / Кудрявцев В.Н. – М.: Наука, 1982. – 288 с.
15. Кудрявцев В.Н. Стратегия борьбы с преступностью / Кудрявцев В.Н. – М., 2005. – 366 с.
16. Кудрявцев В.Н. Мотивы преступного поведения / В.Н. Кудрявцев // Юридическая психология. – 2007. - №4. – С. 2-7.
17. Кузнецова Н.Ф. Мотивация преступлений и тенденции ее применения / Н.Ф.Кузнецова // Вопросы советской криминологии. – М., 1976. – Ч. 2. – С. 3–12.
18. Кузнєцов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. (2-е вид., перероб.). – К.: КНТ, 2007. – 300 с.
19. Курс уголовного права. Общая часть. Т.1: Учение о преступлении. Учебник для вузов. Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М.Тяжковой. – М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – 560 с.
20. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство / В.А. Лазарева // Государство и право. – 2001. - №5.
21. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія / Литвак О.М. – К.: Атіка, 2004. – 304 с.
22. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність / Литвак О.М. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 275 с.
23. Лобас Н.С. Убийцы. (Некоторые черты психофизики преступников) / Лобас Н.С. – М.: СГА, 2008. – 159 с.
24. Лукашева Е.А. Мотивы и поведение человека в правовой сфере / Е.А. Лукашева // Советское государство и право. – 1972. - №8. – С. 23-27.
25. Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - №6.
26. Малько А.В. Юридические поощрительные санкции / А.В. Малько // Юриспруденция. – 1996.- № 6. – С. 3-7.
27. Мантуляк Ю.В. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мантуляк Юрій Вікторович. – К., 2006. – 259 с.
28. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань на досудовому слідстві. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К.: 2003. – 19 с.
29. Махінчук В.М. Адекватність покарання як філософсько-правова проблема: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / В.М. Махінчук. – К., 2002. – 21 с.
30. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник / Медведєв В.С. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.