Отже, відомі три форми існування цінностей: соціальні ідеали, предметно втілені цінності й особистісні ідеали. У цей ряд не включають ціннісні орієнтації свідомості, не розглядаючи їх як форму буття цінностей, оскільки, якщо особистісна цінність індивіда - значуща цінність однієї з соціальних спільнот або груп, з якою він себе ототожнює, і цінність, предметно втілена в продукті його діяльності, пов'язані між собою "необхідно й однозначно", то ціннісні орієнтації його свідомості пов'язані з ними "не необхідними й неоднозначними відносинами" (за Д.О. Леонт’євим).
На протязі життя відбувається еволюція ціннісної сфери. На стадії ранньої зрілості людина стабілізує якості особистості, у тому числі ціннісні орієнтації, вибудовує власний спосіб життя, долає першу психологічну кризу переоцінки життєвого шляху. Середня зрілість пов'язана з пошуком відповідей на основні питання про сенс життя, людина намагається здійснити свої мрії. На цей період припадають переоцінка цілей і домагань, аналіз навколишньої дійсності, оточення, прагнення вплинути на майбутнє, стати творчою особистістю, професіоналом. Супроводжують його і сумніви щодо продовження обраного шляху, страх зниження працездатності, пошук нових цінностей.
Таким чином, ціннісні орієнтації - найважливіший компонент свідомості особистості, який суттєво впливає на сприйняття навколишнього середовища, відношення до суспільства, соціальної групи, на уявлення людини про саму себе. Як елемент структури особистості вони відображають її внутрішню готовність до дій щодо задоволення потреб і цілей, дають напрямок її поведінці у всіх сферах діяльності. Розрізняють наступні форми існування цінностей: суспільні ідеали, предметно втілені цінності, особистісні цінності. На протязі життя відбувається еволюція ціннісної сфери, що докладно розглянуто нижче.
РОЗДІЛ 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ
2.1 Психологічна характеристика ранньої дорослості
В ранній дорослості більшість аспектів психічного розвитку особистості досягають найвищого прояву.
Майже кожен аспект фізичного розвитку досягає свого максимуму в ранній дорослості. Більшість людей в цей період є сильнішими і здоровішими, ніж вони колись були або коли-небудь стануть. Рання дорослість - це час максимального розвитку сили, витривалості і більшості перцептивних і моторних умінь [14]; переважно вони починають поступово знижуватися приблизно після 40 років.
Більшість людей в період ранньої дорослості мають більшу здатність до відтворення потомства, ніж до цього або після. Як правило, вони також більш активні в сексуальному відношенні, більш чутливі і мають виразне відчуття статевої ідентичності.
Когнітивний розвиток досягає свого максимуму одночасно з піком фізичного розвитку [22]. У ранній дорослості особистість використовує свої інтелектуальні здібності, щоб досягти успіху і вибрати стиль життя; Шейо назвав це періодом досягнень. Люди, що успішно справляються з цим, досягають певного ступеня незалежності і переходять на іншу фазу застосування когнітивних здібностей - період, який включає в себе соціальну відповідальність. У середньому віці, згідно Шейо, ми застосовуємо наші когнітивні здібності для вирішення проблем інших людей в сім'ї, в суспільстві і на роботі. Для деяких ці зобов'язання можуть бути достатньо складними, такими, що включають розуміння організації і різних рівнів знання. Такі люди розвивають свої когнітивні здібності в процесі виконання адміністративних функцій, крім взяття на себе соціальної відповідальності. Надалі природа вирішення проблем знову зазнає зміни. Центральним завданням стає повторна інтеграція колишніх подій життя: необхідно додати сенсу своєму існуванню в цілому і досліджувати питання, пов'язані зі своїм призначенням [15]. Згідно Шейо, в центрі когнітивного розвитку дорослого віку знаходяться не підвищені можливості або зміни в когнітивних структурах, а гнучке використання інтелекту на різнихжиттєвих етапах.
Такі теоретики, як Кеган, дотримуються думки, що у більшості людей продовжується структуризація і переструктурування їх систематизованого розуміння самих себе і зовнішнього світу в період 30-40 років і пізніше. Особистість, що розвивається, постійно диференціює своє Я і навколишнє середовище і в той же самий час інтегрує Я в цей ширший світ.
В період ранньої дорослості ці завдання переважно включають початок сімейного життя і кар'єри.
Завдання періоду ранньої дорослості за Хейвінгхерстом наступні (джерело: Humandevelopmentandeducation,byRobertJ. Havinghurst. Copyright © 1953 byLongman, Inc. [22]:
- вибрати майбутнього супутника життя
- навчитися жити з партнером по браку
- почати сімейне життя
- виховати дітей
- вести домашнє господарство
- почати професійну діяльність
- прийняти громадянську відповідальність
- знайти близьку по духу соціальну групу
Криза інтимності й ізоляції є найбільш характерною проблемою для періоду ранньої дорослості. Інтимність має на увазі встановлення близьких відносин з іншим, які б взаємно задовольняли. Вона є союзом двох ідентичностей, в якому не втрачаються унікальні якості жодної. Навпаки, ізоляція (за Еріксоном) має на увазі нездатність або невдачу у встановленні взаємності, іноді у зв'язку з тим, що особистісна ідентичність є дуже слабкою, не готовою до створення близького союзу з іншою людиною [51]. З погляду Левінсона, здатність до серйозної романтичної співпраці виникає у чоловіків тільки після 30 років.
У період від 28 до 34 років спостерігається суттєве зрушення до позиції дорослого. Головним помилковим припущенням в цей час є: «Життя просте і підконтрольне. Усередині мене немає ніяких значущих сил, що суперечать». Ця думка відрізняється від думок попередніх стадій двома важливими аспектами: вона свідчить про наявність відчуття компетенції і знання обмежень. Досягнуте достатньо доросле розуміння і прийняття внутрішніх суперечностей, тому останні тепер не викликають у індивіда сумнівів у своїй силі й цілісності.
Період від 25 до 40 років - становлення професіонала. Дорослі вдосконалюють свою професійну майстерність в рамках можливостей, що надаються роботою, і починають просуватися вгору службовими сходами.
На процесі особистісного розвитку в період ранньої дорослості позначається різниця між статями.
Можливо, що найбільш суттєва відмінність між чоловіками та жінками полягає в тому, як вони визначають свою мрію. Ця різниця настільки значна, що Левінсон визначив її як гендерну відмінність. Тоді як чоловіки схильні до єдиного бачення свого майбутнього, сконцентрованого на кар'єрі, у багатьох жінок спостерігається тенденція до «роздільних» мрій [23]. Більшість жінок у дослідженнях з використанням методів Левінсона повідомляли про мрію, що включає кар'єрне зростання і шлюб, проте переважна їх частина надавала більше значення створенню сім'ї. Лише менша частина жінок була зосереджена в своїх мріях виключно на кар'єрних успіхах; ще менша їх кількість обмежила своє уявлення про майбутнє традиційними ролями дружини й матері. Проте навіть ті жінки, які мріяли як про кар'єру, так і про шлюб, стримували свої мрії, координуючи їх із цілями чоловіка і реалізовуючи тим самим традиційні очікування в більш сучасному стилі життя (Roberts, Newton, 1987) [22].
Перехід межі 30-річного віку несе в собі стрес як для жінок, так і для чоловіків. Проте вони демонструють різні реакції на процес переоцінки, що відбувається на цьому етапі. Чоловіки можуть змінити свою кар'єру або стиль життя, але зберігається їх прихильність роботі й кар'єрі. Навпаки, жінки зазвичай змінюють свої пріоритети, встановлені в ранній дорослості (Adams, 1983; Droege, 1982; Levinson, 1990; Stewart, 1977) [22]. Жінки, орієнтовані на шлюб і виховання дітей, схильні перемикатися на професійні цілі, тоді як ті, хто зосереджений на кар'єрі, тепер переносять увагу на шлюб і виховання дітей. Складніші мрії ускладнюють досягнення мети.
Ролі, відкриті сьогодні молодим жінкам, зазвичай поєднують кар'єру і сім'ю. З іншого боку, від молодих людей зазвичай чекають, що вони займатимуться кар'єрою і не візьмуть на себе всі зобов'язання з домашнього господарства (Kalleberg, Rosenfeld, 1990) [22].
Таким чином, рання дорослість - це час максимального фізичного розвитку. Згідно теорії Шейо, період ранньої дорослості характеризується когнітивними процесами, зосередженими на процесі досягнення. На думку Кегана, пізнавальні здібності дорослих мають тенденцію до зосередження на процесі становлення. Еріксон підкреслював кризу інтимності і ізоляції, що протікає протягом ранньої дорослості. Періоди життя чоловіків, згідно Левінсону, грунтуються на хронологічному віці; проблеми розвитку, що зустрічаються протягом цих стадій, включають визначення мрії, пошук наставника, розвиток кар'єри і встановлення близьких відносин. Періоди життя жінок Левінсон визначає аналогічним чином, проте проблеми розвитку в них приймають інші форми; дослідники (зокрема, Хейвінгхерст) вважають також, що для жінок більш доречно розглядати стадії сімейного циклу, ніж хронологічний вік. Особистісні трансформації грунтуються на змінах у розвитку, які з часом завершуються розумінням світу і одночасно впевненістю в собі і прийняттям себе.
2.2 Період середньої дорослості
Період середньої дорослості характеризується певними змінами у фізичному й психологічному плані.
Зазвичай саме в період середньої дорослості людина переживає перші відчуття, які свідчать про те, що її тіло починає старіти. Деякі інтелектуальні функції в середньому віці незмінно послаблюються. Проте досвід компенсує когнітивне функціонування, яке погіршується в середньому віці. У більшості людей середнього віку середовищем, яке сприяє подальшому розвитку когнітивних навичок, є робота. Їх когнітивні здібності тісно пов'язані з професійними вимогами, що висуваються до них.