У дослідженнях дитячої творчості обдарованих дітей характеризують за такими особливостями: висока пізнавальна активність;
допитливість, прагнення створити нове; виявлення самостійності в розв'язанні нових завдань, у пошуку оригінальних рішень; швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу розумових процесів, схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, порівняно швидке опанування умінь, навичок, прийомів; фантазування, схильність до творчої інтерпретації.
А.Матюшкін розглядає творчу обдарованість як загальну психологічну передумову творчого розвитку і становлення творчої особистості і визначає такі основні структурні компоненти обдарованості дитини: домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, постановці і вирішенні проблем; можливість генерування оригінальних рішень;
прогнозування і передбачення; здатність до створення ідеальних еталонів, що розвивають високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки. Див. Одаренность и возраст. Развитие творческого потенциала одаренных детей / Под ред. А.М.Матюшкина. — М.; Воронеж, 2004. — 192 с.
Умови розкриття творчого потенціалу залежать як від зовнішніх, так і внутрішніх умов розвитку особистості дитини. До внутрішніх належать природні задатки: пізнавальний інтерес, схильність до творчих виявів, спонтанність, допитливість, пошукова активність, фантазія, уява. До зовнішніх — соціальне оточення і навчання дітей, створення умов для їхнього творчого розвитку і стимулювання творчої активності . М.Поддьяков, аналізуючи різні види творчості дітей, вважає, що ядром творчості в дошкільному віці є пошукова діяльність, у якій виявляється природна допитливість, активність, творча трансформація дитиною нових знань і досвіду. Тому основний шлях розвитку творчості й розкриття творчого потенціалу в дошкільному віці полягає у створенні дорослими посильних для вирішення дітьми проблемних ситуацій, постановці творчих завдань, формуванні в дитини своєрідного евристичного досвіду, внаслідок якого активно розвивається уява і творчість дитини. Поддьяков Н.Н. Особенности познавательного развития детей дошкольного возраста // Актуальные проблемы современной психологии: Материалы международной конференции. М., 1983.
Дошкільникам можна запропонувати такі розвивальні ігри та вправи: Ігри на розвиток дослідницької активності, уміння знаходити протилежності: «І добре, і погано», «Чомучка», «Що в руці?». Ігри на переформулювання: «Винахідник», «Золоті руки». Ігри на розвиток здатності генерувати ідеї: «Настрій у кольорі», «Пантоміма для кмітливих», «Придумай речення», «Чарівні кола», Прямокутне королівство». Ігри на розвиток творчої уяви: «А що далі», «Домалюй фігуру», «Незакінчений малюнок», «Придумай історію». Ігри на розвиток уміння створювати кілька образів і вибирати з них оригінальний: «На що схожа фігура?», «Ляпки», «Найсмішніше». Ігри на уміння використовувати предмети - замінники: «Живі фігурки», «Водій таксі», «Скринька з казками». Ігри на розвиток здатності створювати образ предмета за його словесним описом: «Чарівний мішечок», «Відгадай загадку», «Буває — не буває». Ігри на уміння комбінувати ціле з частин: «Збери картинку», «Пазли». Ігри на розвиток просторової уяви: «Серветки з візерунком», «Кубики-невидимки». Ігри на розвиток творчої уяви: створення і реалізація задуму: «Розшифруй казку», «Морські пригоди», «Космічна подорож», «Архітектор». Самостійна творчість дитини передбачає експериментування і пошукову діяльність, спрямовану на подоланні невизначеності проблемної ситуації. На думку В.А.Моляко дослідницька поведінка є однією з найважливіших умов розвитку інтелектуально-творчого потенціалу дошкільника, а пізнавальні потреби, що виявляються в дітей у формі дослідницької пошукової активності, є загальною характеристикою їхнього творчого потенціалу. Моляко В.А. Психологические проблемы творче ской одаренности. -~- К.: Знание, 1995. — 52 с.
Дослідження особливостей розуміння старшими дошкільниками творчих завдань здатності адекватно їх оцінювати також констатують наявність і розмаїття ознак їхнього творчого потенціалу. Поділяючи думку Н.А.Ваганової, яка вважає, що в дослідженнях необхідно орієнтуватися на широкий діапазон ознак обдарованості, а тим паче на значну прихованість творчого й інтелектуального потенціалу в дітей, віднесемо до принципово важливих показників творчого потенціалу дітей такий важливий розумовий процес, як розуміння. Ваганова Н.А. Розуміння як показник інтелектуальної та творчої обдарованості старших дошкільників // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2001. — Т.III. - Ч. 8. - С. 56-64.
Розглядаючи процеси розуміння як безпосередні показники загальної розумової обдарованості дітей, наприклад, опанування значного обсягу інформації, здатність успішно інтегрувати й синтезувати нову інформацію, досить високий рівень суб'єктивної організації цієї інформації, уміння робити логічні висновки, ми можемо говорити про наявність яскраво виражених (чи прихованих) компонентів інтелектуального або творчого потенціалу. Отже, високий творчий потенціал у дошкільному віці може бути обумовлений активним розвитком одного або кількох компонентів творчого мислення і творчих здібностей дитини в певному виді діяльності й виявлятися в готовності і здатності дитини до самостійної творчої діяльності. Створення умов для розвитку творчого потенціалу сприятиме розкриттю творчої особистості та її обдарованості. Показниками виявлення творчого потенціалу будуть кількісні та якісні характеристики творчої діяльності дітей: оригінальність, ознаки здогаду й фантазування, швидкість досягнення результату. В. П. Нікітін — видатний батько-новатор, який протягом свого життя виростив 7 дітей, багато з яких раніше закінчили школу (в 16 і 15 років), деякі з них раніше закінчили інші навчальні заклади. Всі вони вміли творчо мислити і вирішувати життєві проблеми з творчого боку. І все це завдяки двом основним принципам Нікітіних — ранньому фізичному розвитку та розвиваючим іграм. Свій досвід Б.П.Нікітін виклав в книгах «Ми та наші діти», «Развивающие игры или ступени творчества», «Первый день, первый год».
Нікітін показує, що у тих дітей, що вже до школи мали високий рівень розвитку, не виникає, як правило, труднощів з навчанням. Чим молодше діти, тим ближче вони по розвитку, тим менше вони відрізняються один від одного. При цьому „чим краще дитина розвинена фізично, тим краще вона буде розвинена інтелектуально”. Никитин Б.П.. Развивающие игры. - 5-е изд. доп. - М.: „Знание”, 1994.-с.76.
Нікітіни, наприклад, просовували навонародженому в стиснені калачки по пальцю, і дивувалися, як міцно він тримається, як легко його можна посадити, поставити на ніжки й навіть підняти. У трьохмісячного він в кроватці закріпив перекладину, за яку дитина сама хапалася, садилася й намагалася встати. Він дозволяв своїм дітям повзати по всьому дому. Деякі вчені, відносять раннє та вільне повзання до “сильнодіючих факторів інтелектуального розвитку”. Важливими були й інші фактори: раннє знайомство з літерами на кубіках, літерами зігнутими з проволоки, з крейдою та дошкою для малювання, з олівцем та папером, а також з інструментами й матеріалами в майстерні. Перші роки життя дитини — найцінніші для його майбутнього й потрібно найповніше їх використовуати. Розвинути, виховати в дітей творче мислення – завдання кожного педагога, при цьому особливо вражаючим є досвід педагогів-новаторів. Вони, впроваджуючи нові, нестандартні методи навчання, роблять неймовірне – прищеплюють дітям жадобу знань, насаджують в них зернята творчості, а в результаті отримують розумних, талановитих учнів, які люблять навчатися, прагнуть нових знань, здібні до творчого мислення, творчої діяльності. Дошкільний вік – важливий етап виховання творчого мислення дитини. У пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти. Організувати спостереження: діти “дивляться”, але “не бачуть”. Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною. Стимулювати творчу уяву: діти 3-5 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв’язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення. Розвинути потребу творчості: створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти цікаве у природі тощо. Підтримувати позитивні емоції: відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога – дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці. Відомий грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі, автор багатьох навчально-методичних збірок, в художній формі аналізує головні чинники та методи формування у дітей бажання вчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Амонашвілі, “головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є враження, і тому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюються враження в організованому нами виховальному процесі - від цього буде залежати направленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки.” Амонашвілі Ш.А. „Какживёте дети?”- М.: “Просвещение”.- 1991.- с.112.