Дослідження екстраверсії-інтроверсії і нейротизму (стр. 1 из 2)

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Контрольна робота

з дисципліни

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Виконала студентка 2 курсу

Спеціальність психологія

Ігнат’єва Євгенія Юріївна

ЦЗДН м. Лубни 2011 р.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСТРАВЕРСІЇ-ІНТРОВЕРСІЇ І НЕЙРОТИЗМУ

ОПИТУВАЛЬНИК АЙЗЕНКА

Ввідні зауваження. Автор двохфакторної моделі особистості Г. Айзенк як показники основних властивостей особистості використовував екстраверсию-інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзек ввівще одне вимірювання особистості – психотизм, під яким розумів схильність суб'єкта до агресії, жорстокості, артизму, екстравагантності, демонстративності). У загальному сенсі екстраверсія — це спрямованість особистості на навколишніх людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, синонімічне тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Ці властивості, складові структуру особистості по Айзенку, генетично детерміновані. Їх вираженість зв'язана із швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження — гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації. Проте найбільш розробленим із двох названих властивостей на фізіологічному рівні в теорії Айзенка є навчання про екстраверсію-інтроверсію. Зокрема, відмінності між екстравертами і інтровертами Айзенку і його послідовникам вдалося встановити більш ніж за п'ятдесяти фізіологічними показниками.

Так, екстраверт, в порівнянні з інтровертом, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, унаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і тому подібне Типовими поведінковими проявами екстраверта є товариськість, імпульсна, недостатній самоконтроль, добра пристосовність до середовища, відвертість у відчуттях. Він чуйний, життєрадісний, упевнений в собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

У інтроверта переважають наступні особливості поведінки: він часто занурений в себе, зазнає труднощі, встановлюючи контакти із людьми і адаптуючись до реальності. В більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений, миролюбний, його дії продумані і раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як робитиме, не піддається моментальним спонукам, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої відчуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

На одному полюсі нейротизму (високі оцінки) знаходяться так звані нейротики, які відрізняються нестабільністю, неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легко збуджуються, для них характерні мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, недовірливість, повільність, нерішучість.

Інший полюс нейротизму (низькі оцінки) — це емоційно-стабільні особи, що характеризуються спокоєм, врівноваженістю, упевненістю, рішучістю.

Показники екстраверсії-інтроверсії і нестабільності-стабільності взаємонезалежні і біполярні. Кожен з них є континуумом між двома полюсами надто вираженої особової властивості. Поєднання цих двох різною мірою виражених властивостей і створює неповторну своєрідність особи. Характеристики більшості випробовуваних розташовуються між полюсами, частіше десь близько до центру. Віддаленість показника від центру свідчить про ступінь відхилення від середнього із відповідною вираженістю особових властивостей.

рис. 1

екстраверсія інтроверсія нейротизм опитувальник айзенка

Зв'язок факторно-аналітичного опису особистостііз чотирма класичними типами темпераменту — холеричним, сангвінічним, флегматичним, меланхолійним відбивається в «колі Айзенка» (рис. 1): по горизонталі в напрямі зліва направо збільшується абсолютна величина показника екстраверсії, а по вертикалі від низу до верху зменшується вираженість показника стабільності.

Опитувальник Г. Айзенка має дві паралельні, еквівалентні форми — А і В, які можуть застосовуватися як одночасно — для більшої достовірності результатів, так і роздільно, з інтервалом в часі — для перевірки надійності опитувальника або з метою отримання результатів досліджень в динаміці.

Мета завдання. Дослідження екстраверсії-інтроверсії і нейротизму.

Оснащення. Бланк опитувальника Айзенка (форма А) (див. дод. 1), список відповідей (форма 38).

Опитувальник форми А містить 57 питань, з яких 24 пов'язані з шкалою екстраверсії-інтроверсії, ще 24 — з шкалою нейротизму, а останні 9 входять в контрольну Б-шкалу (шкалу брехні), призначену для оцінки ступеня щирості випробовуваного при відповідях на питання.

Порядок роботи. Експеримент проводиться індивідуально або в групі. Експериментатор повідомляє випробовуваним інструкцію: «Вам буде запропоновано відповісти на ряд питань. Відповідайте тільки "так чи ні" знайомий плюс у відповідній графі, не роздумуючи, відразу ж, оскільки важлива ваша перша реакція. Майте на увазі, що досліджуються деякі особові, а не розумові особливості, так що правильних або неправильних відповідей тут немає». Потім експериментатор нагадує, що випробовувані повинні працювати самостійно і пропонує приступити до роботи.

Обробка результатів. Після заповнення випробовуваними у відповідь листів експериментатор, використовуючи ключ (див. дод. 2), підраховує бали за показниками: Е — екстраверсія, Н — нейротизм, Б — брехня (кожна відповідь, що співпадає із ключем, оцінюється як один бал). Результати записуються| в протокол.

За допомогою «кола Айзенка» на основі отриманих показників Е і Н визначається тип темпераменту випробовуваного. Наступний етап обробки результатів може бути пов'язаний з розрахунком середньогрупових показників Е, Н, Б із диференціацією випробовуваних, наприклад за статевою ознакою.

При аналізі результатів експерименту слід дотримуватися наступних орієнтирів.

ЕКСТРАВЕРСІЯ: 12 — середнє значення; 15 — екстраверт; 19 — яскравий екстраверт; 9 — інтроверт; 5 — глибокий інтроверт.

НейротИзм: 9–13 — середнє значення нейротизму, 15— високий рівень нейротизму, 19 — дуже високий рівень нейротизму, 7 — низький рівень нейротизму.

Брехня: £ 4 — норма, > 4 — нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованості випробовуваного на соціальне схвалення.

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

Експеримент за бланком опитувальника Айзенка (форма А) проводився індивідуально. Результати подані у протоколі заняття. Відповіді вказаної людини позначені значком +, ті з них, котрі співпадають з ключем (дод. 2), позначені літерами Е (екстраверсія), Н (нейротизм), Б (брехня). В нижньому рядку знайдені відповідні суми.

ПРОТОКОЛ ЗАНЯТТЯ

Прізвище, ім'я, по батькові Петрів Ю.В.

Дата 2011 квітень 08

Вік___35___Освіта__вища

СПИСОК ВІДПОВІДей (форма 38)

Номер	Відповіді		Номер	Відповіді		Номер	Відповіді
п/п	так	ні	п/п	так	ні	п/п	так	ні
1	+	20	+	39	+
2	Н	21	Н	40	Н
3	+	22	Е	41	Е
4	Н	23	Н	42	+
5	+	24	+	43	+
6	+	25	+	44	+
7	+	26	Н	45	Н
8	+	27	+	46	+
9	+	28	+	47	Н
10	+	29	+	48	+
11	Н	30	Б	49	+
12	+	31	Н	50	Н
13	Е	32	+	51	+
14	Н	33	Н	52	Н
15	+	34	+	53	+
16	Н	35	Н	54	+
17	+	36	Б	55	Н
18	+	37	+	56	+
19	+	38	Н	57	Н
S: Е = 3 Н = 19 Б = 2

На підставі отриманих|одержувати| даних роблю висновок|укладення|. Людина, яка була опитана мною, має надто низький рівень екстраверсії (Е = 3), тобто є глибоким інтровертом (меланхоліком), також має дуже високий рівень нейротизму (Н = 19), тобто є глибоким нейротиком.Ця ж людина щира у своїх відповідях (Б = 2) і не демонструє свою поведінку на соціальне схвалення. Я раджу опитаному більше спілкуватися з людьми, розширити коло друзів, менше нервувати через дрібниці, не брати близько до серця неприємності та невдачі.

Контрольні питання

1.Який основний зміст екстраверсії і інтроверсії?

У загальному сенсі екстраверсія — це спрямованість особистості на навколишніх людей і події. Ще екстраверсію можна буквально розуміти як "вихід з себе", "показ себе зовнішньою стороною". Екстраверт, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, унаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і тому подібне. Типовими поведінковими проявами екстраверсії є товариськість, імпульсність, недостатній самоконтроль, хороша пристосовність до середовища, відвертість у відчуттях. Він чуйний, життєрадісний, упевнений в собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.