• всі люди володіють одними і тими ж цінностями, хоча і в різному ступені;
• цінності організовані в системи.
Ш. Шварц і У. Білскі дають аналогічне визначення цінностей, що включає наступні формальні ознаки [32, c. 402]:
• цінності - це поняття або переконання;
• цінності мають відношення до бажаним кінцевим станам або поведінці;
• цінності мають надсітуатівний характер;
• цінності керують вибором або оцінкою поведінки та подій;
• цінності впорядковані за відносною важливістю.
Отже, у світовій психології існує величезна кількість робіт, присвячених цінностям і ціннісним орієнтаціям, вивчається їх ієрархія. Висловлюючи певні якості особистості, ціннісна орієнтація в той же час є і засобом реалізації певних суспільних цілей.
У більшості сучасних досліджень цінності розглядаються під соціально-психологічним кутом зору, постають як соціальне явище, як продукт життєдіяльності суспільства і соціальних груп.
Суб’єктивна значимість (Т. Гоббс, Б. Спіноза, І. Кант ) для людини тих чи інших цінностей може обумовлюватись різними джерелами походження. В якості основних таких джерел на різних етапах розвитку психологічної науки виділялись: божествений разум (Аристотель, Діоген Лаертській), принцип задоволення і інстинктивні біонічні потреби, універсальний закон збереження виду, етичні номи мікро соціального оточення і суспільства вцілому, внутрішня психологічна природа людини. Ціннісні орієнтації особистості, що з’єднують її внутрішній світ з оточуючою дійсністю, утворюють складну багаторівневу ієрархічну систему (Леонтьєв, Рокич, Шварц, Білскі). Система цінностей являється одним із найважливіших компонентів структури особистості, що займають граничне положення поміж її мотивоційно–потребової сфери і системи особистісних сенсів. Відповідно, ціннісни орієнтації особистості виконують подвійні функції.
1.2 Поняття ціннісніх орієнтацій в відчізняній псіхологічній літературі
Вітчизняні ж психологи мали свою точку зору на проблему визначення поняття ціннісніх орієнтацій. Наприклад В. Василенко трактував ціннісні орієнтації як значімість предметів, засіб задоволення потреб людини. Близьким до визначення У. Василенко є точка зору І. С. Нарського. Він інтерпретував цінності як ідеалі, вищі цілі особистості. Ці два погляди про єднують концептуальні погляди В. П. Тугарінова і О. Г. Дробніцького. Вони зазначали, що цінності віступають як значімість так і ідеал одночасно. На думку В. П. Тугарінова, значущість цінностей опосередкована орієнтацією людини на інших людей, на суспільство в цілому, на існуючі в ньому ідеали, уявлення та норми [38, c. 36].
Вперше поняття ціннісні орієнтації було введено в післявоєнній соціальній психології як аналог філософського поняття цінностей, проте чітке концептуальне розмежування між цими поняттями досі відсутнє. Хоча ціннісні орієнтації розглядали як індивідуальні форми репрезентації надіндівідуальних цінностей, поняття цінностей та орієнтацій ціннісніх розрізнялися або за параметром "загальне - індивідуальне", або по параметру "реально діюче - рефлексивно усвідомлюваної" [5, c. 210].
Російський релігіозній філософ Н. О. Лосског дає цікаве тлумачення поняття «ціннісні орієнтації»[39, c. 234]. Він каже, що основа цінностей - це «Бог і Царство Боже», а абсолютна цінність «це - Бог як саме Добро, абсолютна повнота буття, сама в собі має сенс, що виправдовує її, робить її предметом схвалення, що дає безумовне право на здійснення та перевагу чого б то не було іншому… ».
Поняття "цінність" його психологічної трактуванні еквівалентно деякого комплексу психологічних явищ, які термінологічно, позначаються різними поняттями: Н.Ф. Добринін називає їх "значущістю"; А.І. Божович "життєвою позицією"; О.М. Леонтьєв "значенням" і "особистісним глуздом"; В.Н. Мясищев "психологічними відносинами".
С.Л. Рубінштейн говорив, що цінність - значущість для людини будь – чого в світі, і тільки визнається цінність здатна виконувати найважливішу ціннісну функцію - функцію орієнтира веління. Ціннісна орієнтація виявляє себе в певній спрямованості свідомості і поведінки, що проявляються в суспільно значущих справах і вчинках. Таким чином, розвиток ціннісних орієнтацій тісно пов'язано з розвитком спрямованості особистості. С.Л. Рубінштейн вказував: "Що в діяльності людини по задоволенню безпосередніх суспільних потреб виступає громадська шкала цінностей. У задоволенні особистих та індивідуальних потреб за посередництвом суспільно корисної діяльності реалізується ставлення індивіда до суспільства і відповідно співвідношення особистісного та суспільно значущої " [34, c. 290]. Наявність цінностей - вираз не байдужості людини по відношенню до світу, що виникає із значущості різних сторін, аспектів світу для людини, для її життя.
У стратометричній концепції колективу А. В. Петровського, цінності виконують функцію регулятора групової згуртованості та активності. На його думку, одним з основних показників згуртованості групи є «ціннісно-орієнтаційна єдність» - фактор, що фіксує ступінь збігу позицій та оцінок її членів і цінностей, найбільш значущих для групи в цілому [32, c. 171].
Одним з яскравих представників вітчизняної психології у вивченні ціннісних орієнтацій є Д. О. Леонтьєв. Він відзначає, що індивідуальна ієрархія ціннісних орієнтації, як правило, представляє собою послідовність досить добре розмежованих «блоків» [29, c. 423]. Д. О. Леонтьєв наводить можливі угруповання цінностей, об'єднані в блоки на різних підставах і що являють собою свого роду полярні ціннісні системи. Зокрема, серед термінальних цінностей протиставляються:
1. Конкретні життєві цінності (здоров'я, робота, друзі, сімейне життя) - абстрактні цінності (пізнання, розвиток, свобода, творчість).
2. Цінності професійної самореалізації (цікава робота, продуктивна життя, творчість, активна діяльна життя) - цінності особистого життя (здоров'я, любов, наявність друзів, розваги, сімейне життя).
3. Індивідуальні цінності (здоров'я, творчість, свобода, активна діяльна життя, розваги, впевненість у собі, матеріально забезпечене життя) - цінності міжособистісних відносин (наявність друзів, щасливе сімейне життя, щастя інших).
4. Активні цінності (свобода, активна діяльна життя, продуктивна життя, цікава робота) - пасивні цінності (краса природи і мистецтва, впевненість у собі, пізнання, життєва мудрість).
Серед інструментальних цінностей Д. О. Леонтьєв виділяє наступні дихотомії:
1. Етичні цінності (чесність, непримиренність до недоліків) - цінності міжособистісного спілкування (вихованість, життєрадісність, чуйність) - цінності професійної самореалізації (відповідальність, ефективність у справах, тверда воля, старанність).
2. Індивідуалістичні цінності (високі запити, незалежність, тверда воля) - конформістським цінності (старанність, самоконтроль, відповідальність) - альтруїстичні цінності (терпимість, чуйність, широта поглядів).
3. Цінності самоствердження (високі запити, незалежність, непримиренність, сміливість, тверда воля) - цінності прийняття інших (терпимість, чуйність, широта поглядів).
4. Інтелектуальні цінності (освіченість, раціоналізм, самоконтроль)-цінності безпосередньо - емоційного світовідчуття (життєрадісність, чесність, чуйність) [25, c. 17].
Також слід відзначити, що Д. Леонтьєв виділяє три взаємоперехідні форми існування цінностей: суспільні ідеали, предметне втілення цих ідеалів в діяннях або творах конкретних людей і мотиваційні структури особистості («моделі належного»), які спонукають її до предметного втілення в своїй поведінці і діяльності громадських ціннісних ідеалів.
За словами Б. Ф. Ломова, «ціннісні орієнтації, як і будь-яку психологічну систему, можна представити як багатовимірне динамічне простір, кожне вимірювання якого відповідає певному виду суспільних відносин і має у кожної особистості різні ваги» [33, c. 630].
Я. Гудечек вважає, що система цінностей має «горизонтально-вертикальну» структуру. Під горизонтальної структурою мається на увазі впорядкованість цінностей «в паралельній послідовності», тобто ієрархія бажаних і знехтуваних цінностей. Вертикальна структура розуміється в даному випадку як включення індивідуальних систем цінностей в систему цінностей суспільства в цілому [15, c. 107].
Ф. Е. Василюк пише, що коли знайомишся зі спробами психологічної науки відповісти на питання, що є цінність, часто створюється враження, що головне прагнення цих спроб - звільнитися від цінності як самостійної категорії і звести її до емоційної значущості, нормі, встановлення і т.д. Але цінність явно не вміщається у вузькі рамки цих понять. [11, c. 148]. У зв язку з цим для визначення місця ціннісних орієнтації в загальній системі особистісних складових необхідно розмежувати ціннісні орієнтації з суміжними поняттями, перш за все з такими, як «потреба», «мотив», «встановлення», «особистісний смисл», «переконання».
Вагомий внесок в розвиток вітчизняної думки про ціннісні орієнтації внесла С. С. Бубнова [10, c. 39]. В своїй концепції вона на ряду з принципом ієрархічності віділяє принцип нелінійності системи ціннісніх орієнтацій. За словами Її надзвичайно важливо властівістю системи ціннісніх орієнтацій являється Її багатомірність, що заключається в тому, що критерій їх ієрархій - особистісна значимість - включає в себе різні змістовні аспекти, обумовлені впливом різних типів та форм соціальних відносин.
На думку М.С. Яницького, система ціннісних орієнтацій визначає життєву перспективу, «вектор» розвитку особистості, будучи найважливішим його джерелом і механізмом, і є психологічним органом, що зв'язує в єдине ціле особистість і соціальне середовище, що виконує одночасно функції регулювання поведінки та визначення його мети [39, c. 290].
У працях Тихомирова О. К., Клочко В. Є., Краснорядцевої О. М. значення системи ціннісніх орієнтацій в регуляції пізнавальніх процесів і процесів мислення. За означенням В. Б. Ольшанського цінності являють собою «образні маяки», що допомагають помітити в потоці інформації те, що найбільш важливе для життєдіяльності особистості, для його поведінки. А те, що суперечить цінностям - буде проігноровано або неуважністю, або несприйняттям [20, c. 50 - 52].