Суб´єктивна значимість для людини тих чи інших цінностей може обумовлюватись різними джерелами. В якості основних таких джерел на різних етапах розвитку науки називались: божествений або природний розум, принцип задоволення й інстинктивні біологічні потреби, універсальний закон збереження виду, етичні норми мікросоціального оточення й суспільства вцілому. В сучасній психологічній науці направленість особистості на ті чи інші цінності розглядається як полвійне за своїм походженням утворення, засноване на індивідуальному та соціальному досвіді одночасно.
Ціннісні орієнтації особистості, що пов´язують її внутрішній світ з оточуючою дійсністю, утворюють складну ієрархічну систему. Система ціннісних орієнтацій являється одним з найважливіших компонентів структури особистості, що займає граничне положення між її мотиваційно – потребнісною сферою й системою особистісних сенсів.
Формування особистісної ціннісної структури індивіда виступає найважливішим фактором процесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членом суспільства у всій повноті соціальних взаємин.
Система особистісних цінностей складається в процесі діяльнісного розпредмечування індивідами змісту суспільних цінностей, об'єктованих у творах матеріальної і духовної культури. Як правило, для особистісних цінностей характерна висока усвідомленість, вони відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій і служать важливим фактором соціальної регуляції взаємини людей і поведінки індивіда. В основі ціннісних орієнтацій лежать узагальнені ціннісні уявлення, в яких відображається соціальний та індивідуальний досвід людини, його різноманітні зв'язки з найбільш значимими сторонами дійсності.
Людина слідкує ціннісним орієнтаціям у своїй поведінці, якщо вони в цілому відповідають його реальним можливостям, він практично не слідкує їм, якщо вони виконують функцію змістовної компенсації відсутніх можливостей і реально установленої поведінки.
На ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в це поняття.
Нами було проведено дослідження ціннісних орієнтацій засуджених осіб, що відбувають строк покарання в колонії посиленого режиму. Метою проведеного нами дослідження було вивчення системи ціннісних орієнтацій осіб, що відбувають строк покарання в місцях позбавлення волі.
Як з’ясувалося, що система ціннісних орієнтацій засуджених характеризується домінуванням «захисних», обумовлених фрустрацією цінностей: свободи, незалежності, попередніх сімейних та дружніх відносин, а також цінностей матеріального благополуччя. Одночасно ними демонструється значимість соціально схвалених інструментальних цінностей, таких як охайність, вихованість, відповідальність, чесність. При цьому, згідно отриманих нами результатів, для правопорушників характерно заперечення альтруїстичних цінностей – щастя інших, чуйності, терпимості й широти поглядів, а також цінностей розвитку, самореалізації й творчості. Також в ході дослідження було виявлено, що у засуджених дещо низький рівень реалізованості основних життєвих цінностей в даній групі. Це може свідчити про адаптаційний характер походження ціннісних орієнтацій засуджених. Що було також доведено в ході нашого дослідження шляхом порівняння ієрархії цінностей на час проведення дослідження та після звільнення засудженого. Майже всі цінності змінили свої позиції. Цей факт свідчить про те, що після звільнення, попавши в умови в яких засуджений не знаходився деякий час, людина знову почне переживати «перестройку» системи ціннісних орієнтацій.
Список використаних джерел
1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию.—М.: Просвещение, 1994. — 420с.
2. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психол. журн. — 1984. — Т.5. — № 5. — С.63-70.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Мысль,1991.— 423 с.
4. Андреева Г. М. К проблематике психологии социального познания // Мир психологии. — 1999. — № 3. — С.25-24.
5. Андреева Г. М. Социальная психология. —М.: Аспект Пресс, 1997. — 376
6. Аристотель. Сочинения: в 4 т. — М.: Мысль, 1984. — Т.4. —830 с.
7. Артюхова Ю. В. Ценности и воспитание//Педагогика 1999г. - №4 - с. 117-121 с.
8. Барабанщиков Б.А. Системная организация и развитие психики //Психологический журнал.-2003.-№1.-с.28-38
9. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол. журн. — 1991. — № 6. — С.6-10.
10. Бубнова С. С, Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психол. журн. — 1999. — № 5. — С.38-44.
11. Василенко В. А. Ценности и оценка. — Киев, 1964.
12. Вебер М. Избранные произведения: Пер. С англ. — М.: Прогресс, 1990. — 808 с.
13. Выготский Л. С. Педагогическая психология / под ред. В. В. Давыдова. — М.: Педагогика-Пресс, 1996. — 536 с.
14. Гаврилюк В.В., Трикоз Н.А. Динамика ценностных ориентаций в период социальной трансформации (поколенный подход) // Социс - 2002. - №1. - с.96-105.
15. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. — М., 1989. — С.202-109.
16. Дмитриeв Ю. О., Козак Б. Б. Пенитенциарная психология – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – 681с.
17. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение: Пер. С франц. — М.: Канон, 1995. — 352 с.
18. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. — М.: Мысль, 1986. — 571 с.
19. Еникеев М. И. Юридическая психология. С элементами общей и социальной психологии. – М,: Канон, 1987,- 631с.
20. Киприянова Е.В. Исследование ценностных ориентаций старшеклассников и управление социализацией личности // Обществознание в школе. - 1999. - №2. - С.50-52.
21. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старшеклассников. // Вопросы психологии 1999 - №6 - с. 29.
22. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание, М., 2004,с. 335.
23. К проблеме формирования ценностных ориентаций и социальной активности Под. ред. В.С. Мухиной.- М., Мысль 1999, 238 с
24.Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностных ориентации. — М.: Владос, 1992, - 30с.
25.Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентации (СЖО). — М., 1992, - 36с.
26. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер с англ. — М.: Смысл, 1999. —425 с.
27. Михлин А. С., Пирожков В. Ф. Ценностные ориентации осужденных. - Рязанский государственный университет, 1975. – 246 с.
28. Мясищев В. Н. Понятие личности в аспектах нормы и патологии // Психология личности в трудах отечественных психологов. — СПб.: Питер, 2000. — С.34-39.
29. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов педагогических учебных заведений М.: Владос, 2005. – 630с.
30.Парыгин Б.Д. Изучение ценностных ориентаций личности // Проблемы личности. М. 2005.. 230 с.
31. Поздняков В. М. Пенитенциарная психология: история и современность.- М.: Прогресс, 2000. – 439с.
32. Петровский А. В. Вопросы истории и теории психологии: Избранные труды. — М.: Педагогика, 1984. — 272 с.
33. Психология: Учебник /под ред. А.А. Крылова.-М.: Проспект, 2005.-752с.
34. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2 т. — М., 1989. — Т.2. — 328 с.
35. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. — Проблемы общей психологии. — 2-е издание. Москва, 1976, с. 253 — 381.
36. Хмелев Е. Исследование ценностных ориентаций учащихся средних и старших классов // Воспитание школьников. - 2001. - №8. - С.10-13.
37. Чудновский В. Э. Смысл жизни: проблема относительной эмансипиро-ванности от «внешнего» и «внутреннего» // Психол. журнал. — 1995. — Т.26. — №2. —С.25-25.
38. Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе // Социол. журн. — 1994. — № 1. — С.35-52.
39. Яницкий М.С., Серый А.В. Ценностно – смысловая сфера личности – Кемерово : Кемеровский госсударственный университет, 1999. – 328с.
40. Інтернет енциклопедія Вікіпедія www.vikipedia.ru
41. www.psihology.ru
42. www.pzsu.ru