Синдром емоційного вигорання (СЕВ) - це реакція організму, що виникає у наслідок тривалої дії професійних стресів середньої інтенсивності. СЕВ - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної і фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особистої усунутості і пониження задовільненості від виконання роботи.
Чим відрізняється професійне «вигорання» від емоційного? Які фактори спричиняють ці явища?
Фактично – це синоніми, оскільки сам термін «емоційне» вигорання з’явився у професійній сфері. Але можна припустити, що емоційне вигорання – ширше поняття, тобто результат тривалої дії «терпимих» стресових факторів, пов’язаних передусім зі спілкуванням і напруженими ситуаціями.
1.3 Різниця між стресом і вигоранням
Вигорання може бути результатом постійних стресів, але це не те ж саме, що надмірна кількість стресів. Стрес включає в себе занадто «багато»: надто багато тиску, який вимагає надто багато від людини фізично і психологічно. Люди , що перебувають під стресом уявляють, що, якщо вони зможуть все взяти під контроль, то вони почуватимуться значно краще. Вигорання ,зовсім навпаки, означає "нічого". Переживати вигорання означає відчувати порожність, позбавленість мотивації.
Люди, які відчувають вигоряння, часто не бачать надію на позитивні зміни в їхньому становищі. Якщо надмірний стрес визначити як потопання в обов'язках, вигоряння буде значити залишатися суцільно сухим від обов’язків.
| Стрес | Вигорання |
| Характеризується гіпернавантаженням | Уникання навантаження |
| Емоції гіперактивні | Емоції притупляються |
| Продукує терміновість і гіперактивність у роботі | Продукує безпорадність і безнадійність |
| Приводить до відчуття тривоги | Приводить до пригніченості і депресії |
| Втрата енергії | Втрата мотивації, ідеалів і сподівання |
| Найбільша шкода на фізичному рівні | Найбільша шкода на емоційному рівні |
| Може привести до передчасної смерті | Може привести до втрати почуття цінності життя |
1.4 Симптоми вигорання
За даними Н.В. Самоукіної, провідного наукового співробітника Психологічного інституту РАО [4], симптоми, складові синдрому професійного вигорання, умовно можна розділити на три групи: психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові.
До психофізичним симптомів професійного вигорання відносяться такі, як:
• відчуття постійної, минаючий втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);
• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
• часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
• різка втрата або різке збільшення ваги;
• повна або часткова безсоння (швидке засинання і відсутність сну рано вранці, починаючи з 4 год. ранку або, навпаки, нездатність заснути ввечері до 2-3 год. ночі і "важке" пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу);
• постійна загальмованість, навіть, сонливість і бажання спати протягом всього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційним навантаженням;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
До соціально-психологічним симптомів професійного вигорання відносяться такі неприємні відчуття і реакції, як:
• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
• часті нервові "зриви" (спалаху невмотивованого гніву або відмови від спілкування, "відхід в себе");
• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);
• почуття неусвідомленого підвищеної тривожності (відчуття, що "щось не так, як треба");
• почуття гіпервідповідальним і постійне почуття страху, що "не вийде" або людина "не впорається";
• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (по типу "Як не старайся, все одно нічого не вийде").
До поведінковим симптомів професійного вигорання належать такі вчинки і форми поведінки працівника:
• відчуття, що робота стає все важче і важче, а виконувати її - все важче і важче;
• керівник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
• незалежно від об'єктивної необхідності керівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
• керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі та іншим;
• почуття непотрібності, невіра в поліпшення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;
• невиконання важливих, пріоритетних завдань і "схоплення" на дрібних деталях, яка не відповідає вимогам службовим трата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлювала виконання автоматичних і елементарних дій.
1.5 Методики дослідження проблеми
Аналіз вивчення синдрому «професійного вигорання», показав, що до основних методик, які можуть бути використані організаційними психологами при дослідженні цієї проблеми, належать:
1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» (В.В. Бойко).
2. Методика «Визначення психічного «вигорання» (О.О. Рукавішніков).
3. Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина — людина» (Г.С. Нікіфоров).
4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання» " (Дж. Гібсон).
5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання» (Дж. Грінберг).
Необхідно зауважити, що кожна із зазначених методик дає можливість насамперед виявити рівень розвитку синдрому та його окремих складових. Проаналізуємо кожну методику детальніше.
1.5.1 Методика "Діагностики рівня емоційного вигорання" (В.В. Бойко)
Методику "Діагностики рівня емоційного вигорання" (В.В. Бойко) можна використовувати для визначення розвитку компонентів "емоційного вигорання". Досліджуваним пропонуються надати відповідь на 84 запитання, кожне з яких відповідає одному із провідних симптомів "вигорання", які, в свою чергу, відносяться до одного із 3-х компонентів "емоційного вигорання": 1) напруження, 2) резистенція, 3) виснаження.
Перший компонент - напруження - характеризується відчуттям емоційної виснаженості, втоми, викликаної власною професійною діяльністю і проявляється у таких симптомах:
1) переживання психотравмуючих обставин - людина сприймає умови роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною діяльністю і собою як професіоналом;
3) загнаність у кут - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія - розвиток тривожності у професійній діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої.
Другий компонент - резистенція - характеризується надмірним емоційним виснаженням, що провокує виникнення та розвиток захисних реакцій, які роблять людину емоційно закритою, відстороненою, байдужою, а будь-яке емоційне залучення до професійних справ і комунікацій викликає у людини відчуття надмірної перевтоми, і виявляється у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування - неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація - розвиток байдужості у професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій - емоційна замкненість, відчуження, бажання припинити будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків - згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків.
Третій компонент - виснаження - характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися з робочих питань, розвитком психосоматичних порушень і виявляється у таких симптомах, як:
1) емоційний дефіцит - розвиток емоційної не чуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу, автоматизм, спустошення людини при виконанні професійних обов’язків;
2) емоційне відчуження - створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) - порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення - погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних і психовегетативних порушень, як розлади сну, головний біль, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо.
Відповідно до "ключа" рахуються: 1) сума балів окремо для кожного з 12 симптомів "вигорання"; 2) сума показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування "вигорання"; 3) підсумковий показник синдрому "емоційного вигорання" – сума показників усіх 12-ти симптомів. За показником виразності кожного симптому визначається фаза сформованості "емоційного вигорання": від 0 до 9 балів - симптом не сформований; від 10 до 15 балів - симптом на стадії формування; від 16 і більше балів - симптом сформований; [7]