Вирішуючи задачу формування ідентичності, підлітки вимушені оцінювати свої власні цінності і форми поведінки, порівнюючи їх з прийнятими в сім'ї. Зрозуміло, що сім'ї належить вирішальна роль в процесі формування їх ідентичності й у боротьбі між незалежністю і взаємозалежністю.
Підсумовуючи сказане вище, можемо відмітити, що підлітковий вік є важливим етапом в процесі формування особистості. Він має свої специфічні потреби та завдання, які мають бути вирішені на даному етапі для подальшого гармонійного особистісного розвитку.
2.2 Особливості особистісного розвитку підлітків-користувачів
Як вже зазначалося вище, спілкування є провідним видом діяльності підлітка і засобом задоволення таких потреб, як потреба пошуку референтної групи, потреба у складних іграх, автономності; намагання подолати у своїй самореалізації межі школи та прилучитися до життя і діяльності дорослих. На основі цих потреб підліток починає орієнтуватися на цілі, які він бачить за межами свого сьогодення. Якщо усі переживання, інтереси, прагнення підлітка зосереджені на проблемах тільки шкільного життя, то це свідчить про певне порушення розвитку особистості, неготовність до переходу на новий віковий етап.
Дружба з ровесниками посідає центральне місце в житті підлітка, визначає його емоційний стан, ціннісні орієнтації, спрямованість розвитку особистості. Й особистісна задоволеність залежить від статусу учня в групі. Дослідження П. Моррісона та Е. Мастен (1991) показали, що популярні діти краще вчаться, мають високу самооцінку і рівень пристосованості до групи. Непопулярні – вчаться погано і мають низьку самооцінку. Такі діти мають до того ж високий рівень тривожності, часто перебувають в поганому настрої [34].
Спілкування з товаришами – джерело не тільки появи нових інтересів, але й становлення норм поведінки. Це пов'язано з тим, що серед підлітків виникають певні вимоги до дружніх відносин – до чуйності, уміння берегти таємницю, розуміти і співпереживати.
Отроцтво – це період, коли підліток починає цінувати свої відносини з однолітками. Сама дружба і служіння їй стають однією із значущих цінностей в цьому віці. Саме через дружбу підліток засвоює такі риси взаємодії людей, як співпраця, взаємодопомога, взаємовиручка, ризик ради іншого і т.п. При цьому саме в отроцтві людина починає осягати, як глибоко (а іноді і непоправно для дружби) ранить зрада, що виражається в розголошуванні одкровень або в поверненні цих одкровень проти самого друга в ситуації запальних суперечок, з'ясуванні відносин, сварок [29].
Для ранньої юності типова ідеалізація друзів і самої дружби. Потребуючи сильних емоційних зв’язків, Підлітки часом не помічають реальних властивостей партнера. Юнацька потреба в саморозкритті часто переважує інтерес до розкриття внутрішнього світу іншого, спонукаючи не стільки вибирати друга, скільки придумувати його [29].
Поява коханої людини у підлітковому віці знижує емоційне напруження одностатевої дружби, і друг стає скоріше добрим товаришем. З іншого боку, любов передбачає більший ступінь інтимності, ніж дружба, вона ніби включає в себе дружбу [29].
Підлітки спілкуються в основному поза межами дому: в школі, у клубах, на вулиці. Якщо дорослі виказують стривоженість негативним впливом оточення, обмежують вільне спілкування підлітків з однолітками, якщо вони ігнорують вікові особливості, то звичайно стикаються з опором вихованця: підлітки починають охоче спілкуватись дистанційно, використовуючи чати, ICQ-форуми.
Крайньою формою прояву конфлікту з батьками будуть гіпертрофовані природні реакції підліткового віку (реакція емансипації, групування), які набирають хворобливих форм, що призводить до негативних наслідків: втечі з дому, пошуку прийняття у кримінальній групі, негативізму, ненависті та опозиції до дорослих, постійного перебування у комп'ютерному клубі.
Нова внутрішня позиція підлітка виявляється й у виникненні потреби відповідати не тільки вимогам тих, хто його оточує (характерна для молодших школярів), а й власним вимогам та самооцінці. Спілкування підлітка з ровесниками, порівняння себе з іншими, інтерес до власної особистості, своїх здібностей, можливостей, їх оцінка зумовлюють значущість потреби знайти й зайняти своє місце у товаристві ровесників, самоствердитись. Щоб задовольнити це прагнення, підлітки стараються потрапити у надзвичайні ситуації, створюють екстремальні умови для самопроявів. Безглуздість їх дій нерідко зумовлюється нестійкістю мотивації.
У мотиваційній структурі процесу спілкування відбуваються значущі зміни: втрачають актуальність відносини з батьками, вчителями, першорядної значущості набувають відносини з однолітками, яскраво виявляється потреба в належності до якої-небудь групи.
Саме в підлітковому віці відбуваються корінні перетворення в будові мотиваційної сфери підлітка. Вона набуває ієрархічного характеру, мотиви стають не безпосередньо діючими, а виникають на основі свідомо ухваленого рішення, багато інтересів приймають характер стійкого захоплення.
Важливим показником розвитку мотиваційної сфери підлітка є їхні інтереси – форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і сприяє ознайомленню з новими фактами дійсності. У сфері інтересів виявляються спрямованість, інтелектуальна та емоційна активність особистості. У підлітковому віці чітко простежуються такі етапи розвитку інтересів: поява нових захоплень та становлення нових інтересів.
Етап появи нових захоплень триває майже два роки. Для нього характерні сумніви, зіткнення соціально-психологічних настанов, розвінчування авторитетів. Поява нових захоплень супроводжується згортанням і відмиранням існуючої системи інтересів, формуванням нових переживань, пов’язаних перш за все зі статевим дозріванням. Поєднання цих двох складових, на думку Л. Виготського, нерідко зумовлює загальне зниження, а іноді навіть і цілковиту відсутність інтересів [11].
Спершу інтересів у підлітка може бути багато, і – різноманітних. Поступово шляхом диференціації окреслюється та закріплюється головний інтерес.
Інтереси підлітка нерідко переростають в захоплення. Але сучасний підліток не має умов для реалізації своїх можливостей, для самоствердження та виявлення самостійності в суспільно корисній, продуктивній діяльності. Тому всю свою бурхливу енергію, винахідливість і творчі здібності підліток спрямовує на досягнення у комп’ютерній грі.
У класифікації різноманітних захоплень підлітків російського психіатра Андрія Личко виділені інформаційно-комунікативні захоплення: захоплення новою, але не дуже змістовною інформацією, яка не потребує глибокого осмислення та засвоєння; спілкуванням з однолітками, яке дає змогу обмінюватися такою інформацією [34].
Більшість захоплень сприяють розвитку особистості підлітка, оскільки задовольняють його потребу в пізнанні, допомагають виробити корисні звички. Однак деякі захоплення за певних індивідуальних особливостей можуть і спотворювати розвиток особистості, формувати схильність до марної трати часу, показної бундючності й т. п.
З дорослішанням підліток усе частіше і послідовніше виявляє індивідуально-суспільну мотивацію діяльності. Самооцінка в мотивації поведінки набуває більшого значення, ніж оцінка оточення. Наявність ідеалів, самооцінок, засвоєних норм і правил суспільної поведінки засвідчує значний розвиток особистості підлітків, формування у них "внутрішнього плану" (намір, позиція, спрямованість особистості), який є суттєвим чинником мотивації та організації їх поведінки. Однак цей "внутрішній план" ще не організований у цілісну систему, недостатньо стійкий і узагальнений. У зв'язку з цим часто змінюваними і неконкретними є ідеали підлітка (якийсь час йому подобається один герой, дещо пізніше – інший, наділений майже протилежними якостями).
Підліток весь час відчуває дефіцит підтримки іншими людьми його вимог до себе. За її відсутності мотиви його поведінки і сама поведінка часто змінюються. Особливо гостро переживає він невідповідність між своїми цілями і можливостями. Високий рівень домагань нерідко спричиняє невдачі у здійсненні задуманого, оскільки він береться за справи, до яких ще не готовий.
Сучасні ігри сприяють розвитку послідовного мислення, формуванню навичок прийняття рішень з урахуванням безпосередніх та віддалених наслідків. Перемога в грі чи перехід на інший рівень задовольняє рівень домагань, а можливість випробовувати на собі ролі комп’ютерних героїв допомагає в пошуку власного ''Я''.
Емоційне голодування в період юності таке ж реальне явище, як і голодування мускульне. Воно має форму нудьги і туги. Для підліткового віку характерні різка зміна настроїв і переживань, підвищена збудливість, імпульсивність, надзвичайно великий діапазон полярних відчуттів. У цьому віці спостерігається наявність "підліткового комплексу", який демонструє перепади настрою підлітків, – інколи від нестримної веселості до смутку і навпаки, а також ряд інших полярних якостей, які виступають поперемінно.
Потреба людини в емоційному насиченні задовольняється головним чином в процесі досягнення будь-якої мети, яку індивід перед собою ставить. Розглянемо процес формування мотиву, коли стимулом є потреба особистості.
Перший етап – формування первинного (абстрактного) мотиву. Він складається з формування потреби особистості і спонукання до пошукової активності. Щоб потреба стала спонукачем активності, вона повинна знайти віддзеркалення в переживанні. Виникнення переживання породжує стан напруги і афективне прагнення позбавитися від нього, відновити порушену рівновагу [26].
Таким чином, потреба заряджає енергією всю подальшу пошукову активність людини. На цьому етапі предмет задоволення потреби виступає як узагальнений образ, поняття: спочатку з'являється абстрактна мета, без її конкретизації і без продумування способу її досягнення.