Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти минулих років у вихованні і становленні особистості. Це виражається в пасивності, утриманстві, егоїзмі, в завищеній оцінці власної значущості деякими учнями. Педагог має можливості й зобов’язаний допомогти старшокласникам знайти собі гідне місце в суспільстві, причому не лише з погляду професійної орієнтації, а й з точки зору правильних життєвих настанов, моральної спрямованості особистості.
Слід відзначити, що дівчат рідше підстерігає небезпека бути спокушеними, ніж старших підлітків. Однак з’являється інша небезпека – захоплення недостойною людиною, оскільки остаточної зрілості в оцінці й умінні правильно розібратися в об’єкті своїх почуттів ще немає. Небезпека підстерігає не тільки романтично настроєних дівчат, а й дівчат, вихованих у міщанському уявленні про щастя. Вони несвідомо прагнуть до швидкого заміжжя, обов’язково вигідного, і на цьому ґрунті нерідко зазнають життєвої невдачі.
У цей період статеве виховання повинно бути насамперед спрямоване на адаптацію дівчат до нових соціальних умов, що полягають у визнанні їхньої дорослості людьми, які їх оточують, у дедалі більшій свободі їхньої поведінки і спілкування з іншою статтю, організації їхнього дозвілля. Для цього необхідно розглянути широке коло питань і застосувати в статевому вихованні різні форми педагогічного впливу. При цьому слід враховувати, що ефективність виховної роботи можлива лише за умови обов’язкового врахування педагогами нового становища старшокласників у «світі дорослих». Це дає можливість сподіватися на встановлення довірчих і рівноправних відносин між підлітками.
У зв’язку з тим, що юнаки і дівчата в основному відповідально ставляться до свого майбутнього, практично немає недозволених меж, в яких можуть обговорюватися основні питання. Важливо лише, щоб пізнання законів і норм взаємовідносин статей здійснювалося в коректній формі і було суворо науковим по суті.
Основними темами для серйозної розмови зі старшокласниками повинні бути такі проблеми, як основні життєві цінності людини, особиста відповідальність людини перед суспільством та ін. Раніше одержані гігієнічні дані необхідно доповнити фізіологією вагітності і родів, про методи запобігання вагітностей й т.д. Велику увагу слід приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням догляду за дитиною, відповідальність батьків за виховання дітей.
Розглядаючи питання сім`ї і сімейних стосунків, перевагу слід віддати темам, що пов’язані з плануванням дітородіння й демографічною політикою держави. Водночас велику увагу треба приділити питанням надійності сім`ї, психологічної сумісності подружжя, питанням сімейного щастя. Потрібно також розглянути питання законодавства України про сім`ю і шлюб, про характер правових стосунків між подружжям. Необхідно також дати дівчатам основні відомості про сексуальні взаємовідносини між подружжям і основну небезпеку, яка їх підстерігає, особливо на перших етапах спільного життя.
Ефективність статевого виховання забезпечується усвідомленістю вихователем мети виховання, здатності оцінювати та застосувати певні методи впливу до кожної особистості.
Важливим елементом діяльності вихователя є діагностика рівнів сформованості статевої культури у вихованців за допомогою певних характеристик. Такими характеристиками на нашу думку, є когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісний критерії.
Завдання когнітивного критерію полягає у наявності і свідомому засвоєнні анатомо-фізіологічних знань про людину, розумінні різних понять, системи стосунків «людина-людина»; визначення своїх обов’язків і ролі у міжстатевому спілкуванні; можливості робити узагальнення і власні висновки; застосуванні різноманітних методів пізнання самостійного дорослого життя і навколишньої реальності; визначенні рівня логічного і абстрактного мислення у міжстатевому спілкуванні. Когнітивний критерій характеризує рівень знань про такі моральні цінності, як доброта, товариськість, дружба, кохання, відповідальність; розуміння ознак статевої вихованості. Завдяки застосуванню даного критерію можна простежити зв’язки між сформованістю знань про взаємини між представниками різних статей та реальним їх втіленням у взаємодії суб’єкта з власним «Я» і оточуючими людьми; встановити ступінь об’єктивності сприйняття, розуміння і оцінювання суті статевого виховання.
Когнітивний критерій набуває більшої значущості при визначенні проявів ознак статевої вихованості підлітків, коли до оцінювання знань особистості додається аналіз її емоційних станів. Емоції є зовнішнім виявом оцінювання отриманої інформації, вони підкріплюють значущі для особистості знання і відкидають непотрібні, також є мотивуючим фактором. Сильні емоції можуть активізувати весь організм. Емоції стабілізують психічний стан, актуалізують у пам’яті людини позитивний досвід, що сприяє успішному діагностуванню життєвих ситуацій при взаємодії з самим собою, іншими людьми.
При застосуванні емоційно-мотиваційного критерію маємо можливість визначити, наскільки усвідомлено підлітки ставляться до протилежної статі, до ситуацій і явищ, що відбуваються у повсякденному житті; їх ставлення до питань міжстатевих взаємин; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання.
Даний критерій дозволяє встановити місце емоцій у процесі статевого виховання, мотиви вчинків особистості.
Знання та мотиви реалізуються в її поведінці. Діяльнісно-поведінковий критерій характеризує практичний аспект статевого виховання підлітків. З його допомогою можна оцінити готовність особистості до реалізації власних переконань у міжстатевому спілкуванні, визначити життєву позицію підлітка, наявність елементів статевої культури, уміння спілкуватися з протилежною статтю. Крім того, даний критерій розкриває ступінь сформованості навичок статевої вихованості при взаємодії з людьми, показує, як у процесі діяльності, спрямованої на себе і оточуючих, реалізуються основні завдання статевого виховання. Діяльнісно-поведінковий критерій дозволяє зіставити рівень знань зі статевої культури з практичними навичками, виявити уміння та звички, сформовані у процесі статевого виховання, у конкретній ситуації. Він є основним у процесі статевого виховання школярів.
Когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий критерії гармонійно доповнюють один одного, виступають індикаторами сформованості рівня статевої вихованості. Завдяки їх поєднанню можливий аналіз кількісних і якісних показників сформованості статевої культури у школярів.
На основі даних критеріїв встановлюємо рівневі характеристики статевої вихованості учнів: низький, середній, високий.
Низький рівень – недостатнє розуміння морально-етичних норм спілкування з особами протилежної статі. Зовнішні мотиви домінують над внутрішніми. Поверхневі знання з анатомії, фізіології, гігієни людини. Нерозуміння цінності понять «товаришування», «дружба», «кохання» у житті людини.
Середній рівень – учні з таким рівнем мають слаборозвинену потребу у міжстатевому спілкуванні. Мають місце епізодичні прояви хибної дорослості, проте досить добре володіють анатомо-фізіологічними знаннями про людину. Характерне ситуативне сприймання ними цінності іншої людини як представника протилежної статі.
Високий рівень – відмінні анатомо-фізіологічні та гігієнічні знання про людину мають умотивовану потребу у спілкуванні, товаришуванні, дружбі, пізнанні нового; супроводжується ініціативністю та самостійністю. Характерні моральність поведінки, активність у міжстатевому спілкуванні, попередження і вирішення конфліктних ситуацій, самовдосконалення, самостійне отримання знань з художньої і спеціальної літератури про дружбу, кохання.
Отже, кожен наступний рівень доповнює позитивні ознаки попереднього на більш високому рівні має сформовані ознаки, що відрізняють його від іншого рівня.
ВИСНОВКИ
У школах нерідко спостерігається застарілий авторитарний підхід у вихованні, вимушена лінія поведінки вчителя, учень розглядається нерідко як об’єкт виховної системи, основними формами спілкування є настанови, роз’яснення, нотації, погрози, покарання, заборони, вимоги тощо. Як наслідок – відчуження учня і вчителя. Вихованець залишається наодинці зі своїми проблемами.
Усі зазначені негативні явища і зумовлюють низький рівень статевої свідомості підлітків, негативно відображаються на їх статевій культурі, нівелюють цінність власного життя та інших людей. Аналіз нинішніх соціально-педагогічних процесів дозволяє зробити висновок, що досліджувана проблема статевого виховання у позаурочній діяльності потребує постановки нової мети, оновлення змісту і технологій, які б ґрунтувалися на філософії виховання, в основі якої перебувають погляди на людину як на найвищу цінність, як суб’єкт сучасного історичного розвитку, як творця власного життя.
Завдання педагога полягає у створенні таких умов для учня, які б оптимально забезпечували процес виховання особистості, яка б оволоділа методами життєвого пізнання, була здатною до саморозвитку та самореалізації.
Отже, є всі підстави стверджувати, що виховання – це створення соціально-психологічних умов для цілеспрямованого розвитку особистості, завдяки яким у неї формуються певні позитивні якості, система поглядів і переконань. Це конкретно-історичний процес, що тісно пов'язаний з соціально-економічним, культурним розвитком та політичним устроєм суспільства, з його етносоціальними та соціально-психологічними особливостями. Іншими словами, це соціально-контрольований розвиток особистості в процесі її соціалізації.