Смекни!
smekni.com

Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків (стр. 5 из 8)

Криза інституту в наш час є очевидною. Актуальність осмислення психології сімейних відносин у юнацькому віці, основ їх розуміння має теоретичне і практичне значення в плані досягнення благополуччя і стабільності майбутнього сімейного життя. У формуванні соціально зрілої особистості, готової до реалій життя, важливе місце посідає підвищення психологічної культури юнаків та дівчат, передусім з етики і психології сімейного життя. Багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря й господині потребують сукупності навичок, широкого кола знань.

Проблема обізнаності учнівської молоді з питань етики і психології сімейного життя, психосексуального розвитку і культури міжстатевих відносин є однією з основних у старшому шкільному віці. Курс «Етика і психологія сімейного життя» забезпечить системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних відносин.

Головним завданням курсу «Етика і психологія сімейного життя» є:

1. Підвищення відповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.

2. Формування в юнаків та дівчат високого рівня етико-психологічної культури.

3. Підвищення соціальної престижності ролі батьківства та материнства.

4. Формування психологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу.

5. Опанування учнями навичок самоаналізу й саморозуміння, розуміння почуттів і мотивів поведінки оточуючих, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.

6. Засвоєння учнями навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби в нових знаннях.

7. Посилення антиалкогольної та антинаркотичної пропаганди.

8. Висвітлення питань ведення домашнього господарства, організації бюджету сім`ї.

Проблеми курсу:

1 .Діяльне усвідомлення соціальної суті сім`ї.

2. Виховання й самовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.

3. Проблема формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень.

Курс «Етика та психологія сімейного життя» має сприяти засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу й сім`ї.

У цих розділах розкриваються особливості психофізіологічної структури кожної статі; значення статевої гігієни; культура сексуальної поведінки і формування морального характеру; емоційно-естетичний та духовний компоненти міжособистісних взаємин, необхідність дотримання моральних принципів у сфері інтимних стосунків і розуміння руйнівного чинника сексуальної безвідповідальності тощо.

В основі такого курсу лежить принцип наступності, який дозволяє найповніше розкрити одну і ту ж тему у кожному класі з урахуванням вікових особливостей учнів

Особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні передбачає насамперед повагу до кожної особистості при міжстатевих стосунках. Ці стосунки будуються, по-перше, на визнанні суверенітету особистості, її індивідуальності, свободи вибору, думок, бажань, інтересів; по-друге, на визнанні позитивного в особистості; по-третє, на основі створення оптимістичної перспективі та визнанні прав і обов’язків кожної особистості.

З боку вихователя особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні є основою педагогічної позиції, фактором, який визначає, наскільки педагог спрямований на дитину, її особистість. Даний підхід обумовлює стратегію діяльності вихователя за умови застосування таких принципів, як: суб’єктності – утверджую повагу до особистості, до світу емоцій та переживань, дій і вчинків, що пов’язані зі статевим розвитком дитини, і водночас сприяє формуванню поваги до дитини до себе та до інших, виключає догану, наказ вихователя, передбачає взаємоповагу, взаємодопомогу вихователя й вихованця; орієнтація на цінності людини та ціннісні ставлення – передбачає уважне та зацікавлене ставлення вихователя до вчинків, емоційних реакцій та ставлення підлітків до себе через вироблення таких моральних цінностей, як відповідальність, гідність, скромність порядність тощо; природовідповідності – полягає у розумінні вихователем особливостей фізіологічного розвитку дитини, врахування індивідуальності кожного вихованця.

Для підвищення рівня статевої вихованості підлітків доцільно застосовувати тренінги як таку форму групового спілкування, при якій вирішуються різні проблеми його учасників, відбувається зміна установок, розширення знань, формування умінь, набуття досвіду між статевого спілкування. Такі тренінги допомагають організувати роботу в малих групах, групову взаємодію, прийняття рішень, норм, налагодити зворотний зв'язок і взаємо підтримку, тренування комунікативних умінь (уміння слухати, проявляти свої почуття, побажання, розуміти емоційний стан, мотиви та потреби людини, розв’язувати конфліктні ситуації).

Тренінгові форма є однім із способів підвищення компетентності учнів у сфері між статевого спілкування. При цьому вони вчаться самостійно аналізувати та усувати причини своїх труднощів, глибше пізнавати себе, однолітків і тим самим набувати певного досвіду спілкування з особами протилежної статі.

Ураховуючи вікові особливості підлітків і теоретичні знання учнів, які вони здобули під час проведення спеціальних бесід, важливу роль у реалізації завдань тренінгу відведено різноманітним ігровим методикам.

Рольові та імітаційні ігри, драматизації тощо мають виховний потенціал для формування певних поведінкових правил, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня статевої вихованості учнів. Зумовлено це тим, що перебування на різних позиціях під час гри, їх зміна, взаємини, до яких залучаються діти згідно з правилами, створюють сприятливі умови для набуття досвіду знаходити правильне вирішення конкретної життєвої ситуації відповідно до моральних норм. Участь у іграх розвиває самосвідомість дитини, її емоційні ставлення диференціюються, а сфера їхньої дії поступово, але неперервно розширюється.

Також особливу роль відіграє сюжетно-рольова гра. Сутність її полягає в тому, що поставлена проблема розв’язується учасниками шляхом імпровізованого розігрування певної ситуації .Учасники гри мають знайти у діалогічному спілкуванні шляхи вирішення певних життєвих ситуацій. Основні правила такої гри: брати участь у сюжетно-рольовій грі повинні всі учні почергово, така обов’язковість дещо приховує їхню ніяковість і долає боязкість; рольовій групі обов’язково надається деякий час для ознайомлення з текстом заданого діалогу; при виконанні сюжетно-рольової гри її учасники отримують позитивну оцінку і вдячність від групи; будь-який варіант вирішення ситуації сприймається серйозно, як життєва реальність, і стає предметом аналізу та роздумів; якщо сюжетно-рольова гра набрала гумористичного відтінку, потрібно це використати, почуття гумору дуже необхідне для сімейного життя і виховання дітей.

Але, на жаль, значна частина вчителів залишається на позиціях авторитарної педагогіки, не сприймає прогресивні зміни, не вміє і не може реагувати на них. Занепокоєння викликає і позиція вчителів, які вважають себе гуманістами, відстоюють думку про те, що вини діють в інтересах особистості, а насправді в спілкуванні з учнями простежується та ж авторитарність, тільки замаскована.

Міністерство освіти і науки України підтримує та запроваджує в регіонах України низку тренінгових програм, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я учнів.

Затверджено Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, де велика увага приділяється формуванню в учнів стійких моральних якостей, особистої відповідальності за власне здоров’я, свідомому вибору на користь безпечного материнства і відповідального батьківства. Нижчезазначені програми, навчальні курси спрямовані на реалізацію важливих державних документів, у яких чітко визначені завдання для працівників освітньої галузі щодо посилення уваги до здоров’я дітей та учнівської молоді:

– «Концепція державної сімейної політики» (схвалена Постановою Верховної Ради України 17.09.1999 року № 1063-ХІV);

– «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року (затверджена Указом Президента України від 24.01.2001 року № 42/2001);

– «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» (затверджена Указом Президента України від 26.03.2001 р. № 2003/2001);

– Програма «Українська родина» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 243);

– Міжгалузева Комплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14);

– «Про затвердження Комплексної програми проти дії торгівлі людьми на 2003-2005 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2002 р. № 766);

– «Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 2002-2005 роки» (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 583-р).

II.3 Методи формування статевої культури у вихованців

Статеве виховання слід здійснювати із застосуванням усіх традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його в ранг чогось особливого, спеціального, а тим більше таємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, можна використовувати спеціально, більше того, нарочитість деяких ситуацій може лише перешкодити виховному ефекту.

Слід враховувати, що виховання ґрунтується на інформації, яку дістає дитина. Ця інформація може мати словесну або наочно-образну форму – особистий приклад, певна ситуація, в якій дитина є діючою особою чи спостерігачем. Ефективною у відношенні буде та інформація, яка не залишається на рівні запам’ятовування, а стосується особистості. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала певні емоції.

Засобами виховного впливу при статевому вихованні є:

правильна і своєчасна реакція дорослих на ті або інші особливості поведінки підлітків, їх взаємовідносини з ровесниками, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті або інші прояви сексуального розвитку дівчат та хлопців, які ґрунтуються на міцному знанні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми. Педагоги зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання;