Курсова робота
На тему:
Особливості комунікативної сфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Виконала:
студентка 4 курсу
групи ПСзср 05-1
спеціальність: психологія
Харків 2009
План
Введення
Розділ 1. Психологічні особливості дошкільного віку
1.1 Особливості когнітивної сфери дошкільників
1.2 Особливості емоціонального розвитку дошкільників
1.3 Особливості регулятивної сфери дошкільників
1.4 Вплив батьків на розвиток дошкільників
Розділ 2. Дослідження психологічних особливостей матерів з різним рівнем комунікативної активності
2.1 Організація дослідження
2.2 Дослідження
Висновок
Список використаних інформаційних джерел
Мова - це головний інстинкт, який відрізняє людину від інших живих істот, це є соціальний зв'язок між людьми, засіб для виявлення свого внутрішнього світу і для приймання нового безмежного знання. З усіх живих істот словесну мову має тільки людина, і це робить її паном над усім світом. Уявлення дитини тільки тоді стають певними і ясними, коли вони одержують словесне вираження. Дитина родиться з готовим механізмом для мови, але не має її майже до кінця першого року, бо мова - це не тільки звуковий вияв, а процес розумовий, який поволі розвивається у дитини, в залежності від її розвитку.
Отже, мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад, до 4-5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.
Комунікативні навички дитини розвивають не тільки дитячий садок, але й сім’я, тому дослідження комунікативних навиків батьків вважається не менш актуальним, ніж дослідження комунікативних навиків дитини певного періоду розвитку.
Об’єкт дослідження - особливості комунікативної сфери матерів.
Предмет дослідження - особливості комунікативної сфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Ціль дослідження - вивчити особливості комунікативної сфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Задачі дослідження:
1. Визначити основні поняття та особливості комунікативної активності дітей, їх матерів.
2. Порівняти комунікативно активних матерів з не комунікативно активними
Дане дослідження допоможе зрозуміти як впливають мовленєві особливості матерів на мовленнєву активність дітей.
В ході дослідження були використані методики "Диагностика "эмоционального интеллекта" (Н. Холл) , "Диагностика эмоциональных барьеров в межличностном общении (В.В. Бойко) " та "Тест коммуникативных умений Михельсона".
Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.
Дошкільне дитинство - великий відрізок життя дитяти. Умови життя в цей час нестримно розширюються: рамки сім'ї розсовуються до меж вулиці, міста, країни. Дитина відкриває для себе світ людських стосунків, різних видів діяльності і суспільних функцій людей. Він випробовує сильне бажання включитися в це доросле життя, активно в ній брати участь, що, звичайно, йому ще недоступно. Крім того, не менше сильний він прагне і до самостійності. З цього протиріччя народжується рольова гра - самостійна діяльність дітей.
Основна лінія розвитку мислення в цьому періоді розвитку - перехід від нарядно-дієвого до наочно-образного і в кінці періоду - до словесного мислення. Основним видом мислення проте є наочно-образне, що відповідає репрезентативному інтелекту. Дошкільник мислить образно, він ще не придбав дорослої логіки міркувань.
Своєрідність дитячої думки простежується в експерименті Л.Ф. Обухової, що повторила деякі питання Ж. Піаже для наших дітей. Наприклад Андрій О. (5 років 1 мес.) на питання чому зірки не падають відповідає, що вони маленькі, дуже легкі, видно їх лише по телескопу.
Слава Г. (5 років 5 мес) на питання звідки місяць на небі з’явився відповідає, що його мабуть хтось побудував.
комунікативний активний мати дитина
Не дивлячись на таку своєрідну дитячу логіку, дошкільники можуть правильно міркувати і вирішувати досить складні завдання. Вірні відповіді від них можна отримати за певних умов. Перш за все дитині потрібно встигнути запам'ятати саме завдання. Окрім цієї умови завдання дитина повинна ще і уявити собі, а для цього - зрозуміти його. Тому так важливо сформулювати завдання, щоб воно було зрозуміле дітям.
За сприятливих умов, коли дошкільник вирішує зрозумілу, цікаву для нього задачу і при цьому спостерігає доступні його розумінню факти, він може логічно правильно міркувати. У дошкільному віці у зв'язку з інтенсивним розвитком мови освоюються основні поняття. Хоча вони залишаються на життєвому рівні, зміст поняття починає все більше відповідати тому, що в це поняття вкладає більшість дорослих.
Так, наприклад, 4-річне дитя вже розуміє таке поняття, як "жива істота". Він легко і швидко відносить до "живих" крокодила (для цього йому потрібне всього 0,4 с.), але трохи важко, відносити до цієї категорії дерево (думає 1,3 с) або тюльпан (майже 2 с.). Діти починають краще використовувати поняття, оперувати ними в думках.
В кінці дошкільного періоду з’являється тенденція до узагальнення, якої раніше не було, тенденція до установлення зв’язків. Це дуже важливо для подальшого розвитку інтелекту, не дивлячись на те, що діти інколи узагальнюють не правомірно.
Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.
Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.
Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.
Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника.
Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.
Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.
Орієнтація поведінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо ("як хочеться") чи діяти відповідно до вимог дорослого ("за зразком"). З'являється новий тип поведінки, який можна назвати особистісним.
Для дошкільного дитинства характерна в цілому спокійна емоційність, відсутність сильних афективних спалахів і конфліктів по незначних приводах. Цей новий, відносно стабільний, емоційний фон визначає динаміка представлень дитини.
Динаміка образний уявлень - вільніша і м'якша в порівнянні з афективно забарвленими процесами сприймання в ранньому дитинстві.
Раніше течія емоційного життя дитини обумовлювалась особливостями конкретної ситуації, в яку вона була включена. Тепер поява уявлень дає можливість дитині відвернутися від безпосередньої ситуації, у неї виникають переживання, з нею не пов’язані, а миттєві переживання сприймаються не так гостро, втрачають свою колишню значущість. Отже, емоційні процеси стають більш урівноваженими. Але це зовсім не означає зниження насиченості, інтенсивності емоційного життя дитини. День дошкільника настільки насичений емоціями, що до вечора він може, стомившись, дійти до повного виснаження.
У дошкільному віці бажання, спонукання дитини з'єднуються з її уявленнями, і завдяки цьому спонукання перебудовуються. Відбувається перехід від бажань (мотивів), направлених на предмети сприймаємої ситуацій, до бажань, пов'язаних з уявленими предметами, що знаходяться в "ідеальному" плані. Дії дитини вже не пов'язані напряму з привабливим предметом, а будуються на основі уявлень про предмет, про бажаний результат, про можливість його досягти в найближчому майбутньому. Емоції, пов'язані з уявленнями, дозволяють передбачати результати дій дитини, задоволення його бажань.