Вік - стать: позитивно-безконфліктні, емоційно-стійкі міжособові стосунки прямопропорційно залежать від гендерно-вікових еквівалентів колективу як групи; Стать - демонстративний, збудливий, афективно-екзальтований типи акцентуацій: підвищена здатність до витіснення та демонстративності поведінки, імпульсивності, послабленням контролю над потягами й стимулами, які легко спалахують та активізуються у захопленні від радісних подій і зникають від невтішних, залежить від статі членів педагогічного колективу; Вік - збудливий, дистимічний типи акцентуацій: понижений фон настрою песимізм, фіксація на невеселих подіях професійної діяльності, ідеомоторна загальмованість, підвищена імпульсивність починає проявлятись із збільшенням особово-вікового періоду педколективу і призводити до виникнення конфліктних ситуацій, і як наслідку - погіршенню стосунків;
Приязнь-ворожість - співробітництво, уникнення: в залежності від переважання приязного, чи ворожого ставлення членів колективу одне до одного обираються оптимальні стратегії поведінки задля підтримання позитивного психологічного клімату; Погодженість-непогодженість - задоволеність-незадоволеність: вирішення спільних рішень колективу, яке проявляється ознаками задоволення, або незадоволення координується узгодженістю; Захопленість-байдужість - дистимічний тип акцентуації: для деяких осіб даного колективу є характерним фіксація на негативних ситуаціях, які виникали внаслідок розбіжності поглядів,щодо певних питань; Теплота-холодність - компроміс: якщо у колективі приймається компромісне укладення угоди завдяки обопільному й вимушеному усвідомленню не лише своїх інтересів, а й інтересів іншого, то переважно воно проявляється у вигляді теплого чи холодного ставлення до тих членів колективу, через яких і було прийнято цю компромісну угоду;
Взаємна підтримка-недоброзичливість - співробітництво-відсутність співробітництва, співробітництво (сітка Томаса): налагодження спільних дій, міжособистісної взаємодії підтримка позитивних установок колективу проявляється у вигляді співробітництва та колективної підтримки; Педантичний тип акцентуації - змагання, уникнення циклотимічний тип акцентуації: підвищена ригідність і інертність психічних процесів деяких членів колективу лежать в основі вибору певного стилю поведінки, а саме змаганню, або уникненню суть яких полягає у прагненні досягти задоволення своїх інтересів будь-яким чином, навіть за рахунок інших, і відсутністю готовності до кооперації та тенденцій щодо досягнення власних цілей, а також циклотимічними особливостями особистості, яким притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз, що полягають у паралелях з маніакально-депресивними психозами, який немов би коливаються поміж двома полюсами і в більшості випадків можуть призвести до процесу виникнення конфліктів і погіршенню міжособових стосунків;
Пристосування - тривожно-боязливий тип акцентуації: особистості у яких є прояви схильності до страхів, підвищеної лякливості, несміливості, підвищеного рівня тривожності частіше за все обирають стратегію пристосування у ситуаціях міжособистісного конфліктного спілкування; Демонстративний тип акцентуації - афективно-екзальтований, збудливий типи акцентуацій: деяка кількість членів колективу демонстративно на підвищено-імпульсивному рівні спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних, тим самим підштовхуючи членів власної групи до того, чи іншого бажаного вибору міжособистісної дії;
Збудливий тип акцентуації - емотивний тип акцентуації: емотивні особи які характеризуються чуттєвістю, вразливістю, глибиною переживань у сфері тонких емоцій, співпереживанні, зворушливості та м`якосердечності в поєднанні із деякими ознаками збудливого типу можуть спровокувати активізацію ворожості і конфліктності у колективі, що значною мірою вплинуть на соціопсихологічний клімат атмосфери групи;
Застрягаючий тип акцентуації - гіпертемічний тип акцентуації: легковажна, активна, енергійна ініціативність і стійкість афекту із схильністю до формування "надцінних ідей" не завжди дають змогу членам колективу доводити справи до кінця, бути відповідальними, дотримуватись норм, дорожити авторитетом і тим самим підтримувати продуктивність, захопленість і теплоту міжособистісних відносин;
Дистимічний тип акцентуації - циклотимічний тип акцентуації: схильність до проступків і дій без очевидних причин, прояви зосередженості на похмурих сторонах життя, повільність у діях, прийнятті рішень, а також мінливість настрою деяких членів педагогічного колективу можуть бути причинами виникнення міжособистісних проблем, конфліктного спілкування, і як наслідком незадоволеністю колективом як системи міжособистісної комунікації.
Ці вище описані дані дають нам підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог".
На основі розглянутих теоретичних підходів ми здійснили теоретико-методологічний аналіз основних аспектів щодо вивчення та розуміння поняття міжособистісних стосунків. На сьогоднішній день перед суспільством гостро постала проблема наявності недоліків і труднощів у педагогічній міжособистісній взаємодії системи "вчитель-вчитель", що загалом обумовлює зростання конфліктності, яка призводить до погіршення доброзичливого та позитивного спілкування, міжособової взаємодії членів педколективу і як наслідку - зниженню рівня ефективності навчального процесу. Тому можна сказати, що поняття міжособистісні стосунки - ми розглядали як сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами у колективі. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільно значущу оцінку партнерів по спілкуванню.
Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому позитивні ознаки соціопсихологічного клімату, такі як задоволеність-незадоволеність, теплота-холодність, співпраця, її відсутність виступають основними критеріями оцінки таким стосунків у колективі.
Психологічним кліматом групи є морально-емоційний тон міжособистісних відносин.
Колектив характеризується як - соціально значима група людей об'єднаних спільною метою, високим рівнем міжособистісного спілкування, згуртованістю, внутрішньою дисципліною, специфічними нормами співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Від того, в якому оточенні перебуває людина, які поради та настанови вона отримує - залежать і її життя. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток та міжособистісну взаємодію. У житті людини колектив відіграє суттєву роль. Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно.
Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог".
Функції таких стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистісних стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів
Отже міжособистісні стосунки в педагогічному колективі є найбільш значущими для особистості та її ефективної діяльності щодо збільшення рівня ефективності навчального процесу.
1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1997.
2. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник /Для студентів психологів і педагогів. - 2-ге видання., виправлене і доповнене. - К. "Центр учбової літератури",-2007. - 968ст.
3. Вильюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: изд. МГУ, 1986.
4. Головань Н.О. Роль відчуження у формуванні індивідуальності підлітків та юнаків // Псих. респ. наук - метод. сб. - 1990, Вик 35.
5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного психологічного відбору. Навчальний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2010. - 230 с.
6. Кричевський Н.Г., Дубовская Е.М. Психология малой группы. Москва: МГУ., 1991. - С. 207
7. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: Екс Об, 2000. - С.33-34.
8. Любен Дерев. Психология малих групп. - Москва: „Прогресс”., 1979. - С. 208
9. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підруч.: У 2-х ч. - Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - С.136-138, 142-146.