ЗМIСТ
Вступ
РОЗДIЛ I. ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГIЯ
1.1 Походження гештальтпсихологii
1.2 Значення гештальтпсихологii
РОЗДIЛ II.ФIЛОСОФIЯ НОВОГО ЧАСУ
2.1 Значення фiлософii нового часу
2.2Фiлософiя Г.Лейбнiца, Монтеска, Вольтер Франсуа Марі Аруе
2.3 Фiлософiя Д.Дiдро
2.4 Фiлософiя Голбаха
ВИСНОВОК
Вкоритсана лiтература
Вступ
Гештальтпсихологія (Gestalt - цілісна форма, структура розвинулася внаслідок протесту проти бихевиоризма і що існували раніше психологічних напрямів. Якщо вдасться зрозуміти суть гештальтпсихології, то ми наблизимося і до розуміння когнітивної психології, так зробимо ж крок вперед і спробуємо розібратися, що це за напрям і до чого воно привело.
Слово гештальт означає "форма", "структура", "цілісна конфігурація", тобто організоване ціле, властивостей якого не можуть бути набуті з властивостей його частин. В цей час особлива увага приділялася проблемі цілого і частини. Багато учених підходили до розуміння, що якість цілісного утворення не зводилася до суми окремих елементів, що входять в ціле, і, що воно не може бути виведене з них. А ось саме ціле і визначає якісні особливості елементів, тому гештальтпсихологи вважають, що переживання цілісне і його неможливо просто розділити на складові частини
Гештальтпсихологами були проведені багато досліджень і роботи в області сприйняття і пам'яті. Учениця В. Келлера Г. Фон Ресторф провела ряд дослідів і вивела залежність успішності запам'ятовування від структури матеріалу.
У передвоєнні роки минулого століття школа гештальтпсихологии розпалася із-за нездатності розробити єдину схему аналізу психічної реальності. Але ідеї гештальтпсихологов все ще мають вплив, хоча і не такі популярні в сучасній психології.
Філософія Нового Часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію XVI - XVII ст., становлення експериментального природознавства.
Вона утверджувала свої засадні принципи в боротьбі з феодальною ідеологію, середньовічною схоластикою, релігією та церквою, продовжуючи духовні надбання епохи Відродження. Найсуттєвішою особливістю філософії Нового годині була орієнтація на природознавство, тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя.
Обґрунтування методології наукового пізнання філософи Нового годині шукають у загальнофілософських (метафізичних) засідках осмислення буття. На цій основі розробляється ще одна важлива проблема, фундаментальна категорія філософії Нового годині - субстанція як сутність буття. Якщо Б. Паскаль, обгрунтовуючи засадні принципи своєї методології пізнання, звертається до світоглядного осмислення людського буття, то переважна більшість його сучасників ці принципи шукають у сутності буття взагалі, зафіксованій у категорії субстанції. Субстанція - це істинне, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яку породжує усю багатоманітність світу.
Субстанцію як Єдине, яка розумілась в епоху Відродження органічною і гармонійною єдністю духовного і природного, філософи Нового годині намагаються переосмислити та конкретизувати через призму нових досягнень наукового пізнання. Одним з перших таку спробу зробив Р. Декарт, троянд' єднавши Єдине на дві самостійні субстанції : природу, матерію, способом буття якої є механічний рух, а атрибутом - протяжність та мислення. Для Декарта природа - це величезний механізм, уся якісна багатоманітність якого зведена ним до кількісно визначених механічних відношень, а всі закономірності - до законів механіки. Друга самостійна субстанція - особлива, духовна - мислення. Декарт вважає, що матерія мислити не може, а між тим, мислення існує без сумніву і з самоочевидністю, отже, має існувати і відповідна субстанція. У підході до проблеми субстанції філософія Декарта має дуалістичний характер, складається з матеріалістичної фізики як вчення про матеріальну протяжну субстанцію та ідеалістичної психології як вчення про духовну мислячу субстанцію. Зв'язуючою оленицею між цими двома незалежними самостійними субстанціями є Бог, який вносити у природу рух і забезпечує інваріантність усіх її законів.
РОЗДIЛ I. ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГIЯ
1.1 Походження гештальтпсихологiї
Слово гештальт означає "форма", "структура", "цілісна конфігурація", тобто організоване ціле, властивостей якого не можуть бути набуті з властивостей його частин. В цей час особлива увага приділялася проблемі цілого і частини. Багато учених підходили до розуміння, що якість цілісного утворення не зводилася до суми окремих елементів, що входять в ціле, і, що воно не може бути виведене з них. А ось саме ціле і визначає якісні особливості елементів, тому гештальтпсихологи вважають, що переживання цілісне і його неможливо просто розділити на складові частини Як нам вже відомо, бихевиористи ставили поведінку основною задачею, згідно з гештальтпсихологии, поведінка - щось більше, ніж зв'язка рефлексів. Воно цілісне і, отже, цілісний підхід до психіки протиставлявся гештальтпсихологами дробовій усіх інших напрямів.
Зародившись одночасно з бихевиоризмом, гештальтпсихология спочатку займалася дослідженням відчуттів, образний же аспект психічного життя, незважаючи на усі зусилля, вислизав з рук, і це відбувалося тому, що не було теорії, яка могла якось пояснити отримані експериментальні дані. Гештальтпсихология сформувалася під час панування ідеалістичної філософії, що, природно, відбилося на її спрямованості.[1,25].
Слово гештальт означає "форма", "структура", "цілісна конфігурація", тобто організоване ціле, властивостей якого не можуть бути набуті з властивостей його частин. В цей час особлива увага приділялася проблемі цілого і частини. Багато учених підходили до розуміння, що якість цілісного утворення не зводилася до суми окремих елементів, що входять в ціле, і, що воно не може бути виведене з них. А ось саме ціле і визначає якісні особливості елементів, тому гештальтпсихологи вважають, що переживання цілісне і його неможливо просто розділити на складові частини.
Я думаю, можна вважати одним з "каменів фундаменту" школи гештальтпсихологии німецького філософа-ідеаліста Ф. Брентано. Він розвинув вчення про предметність свідомості як родову ознаку психічних феноменів, і став засновником цілої плеяди майбутніх основоположників гештальта. Його учень К. Штумпф був прибічником феноменології і передбачив основні ідеї гештальтпсихологии, і Г. Мюллер, який займався експериментальною психологією, психофізикою і пам'яттю.
Вони у свою чергу мали учня Э. Гуссерля, з Геттингенського університету, що є автором ідеї, згідно якої логіка має бути перетворена на феноменологію, мета якої розкрити фундаментальні феномени і ідеальні закони пізнання, а феноменологія повинна абстрагуватися від усього, пов'язаної з існуванням людини, і вивчати "чисті" суті. Для цього інтроспективний (від латів. introspecto - дивлюся всередину, самоспостереження) метод не годився, виникла необхідність його перетворення, в результаті з'явився феноменологічний метод.
На цій базі виникла школа гештальтпсихологии, представниками якої сталі М. Вертхеймер, В. Келлер і К. Коффка, що заснували в 1921 р. журнал "Психологічні дослідження", Д. Катц і Е. Рубин і багато інших учених.[2,17].
Гештальтпсихологами були проведені багато досліджень і роботи в області сприйняття і пам'яті. Учениця В. Келлера Г. Фон Ресторф провела ряд дослідів і вивела залежність успішності запам'ятовування від структури матеріалу.
У передвоєнні роки минулого століття школа гештальтпсихологии розпалася із-за нездатності розробити єдину схему аналізу психічної реальності. Але ідеї гештальтпсихологов все ще мають вплив, хоча і не такі популярні в сучасній психології.
З робіт одного з представників гештальтпсихологии Д. Катца "Побудова світу кольорів" і "Побудова світу свідомих сприйнять" ясна, що зоровий і дотиковий досвід набагато повніший, ніж його зображення в психологічних схемах, що обмежуються простими поняттями, тобто образ треба вивчати як самостійний феномен, а не як ефект стимулу.
Основною властивістю образу є його постійність за умов сприйняття, що змінюються. Чуттєвий образ залишається постійним при зміні умов, але постійність руйнується, якщо об'єкт сприймається не в цілісному зоровому полі, а ізольовано від н
Данський психолог Е. Рубин вивчав феномен "фігури і фону", що говорить про цілісність сприйняття і помилковості уявлення про нього як мозаїці відчуттів. Так, наприклад, на плоскому малюнку фігура сприймається як замкнуте, виступаюче вперед ціле, відокремлене від фону контуром, тоді як фон здається тим, що знаходяться ззаду.
По-різному сприймаються "подвійні зображення", де малюнок здається то вазою, то, двома профілями. Це явище назвали персептивной реструктуризацією, тобто реструктуризацією сприйняття. Згідно теорії гештальта, ми сприймаємо предмет як зв'язне ціле. Допустимо, випробовуваний описує своє сприйняття якого-небудь явища, а психологи вже розробляють гештальт-принципи, а саме: принципи схожості, близькості, оптимального продовження і замикання. Фігура і фон, константна - це, насправді, основні феномени в області чуттєвого пізнання. Гештальтисти відкрили в експериментах феномени, але треба було ще і пояснити
Школа гештальтпсихологии почала свій родовід від головного експерименту Вертхеймера, так званого, фи-феномена. Він за допомогою спеціальних приладів (стробоскопа і тахиостоскопа) експонував з різною швидкістю один за іншим два подразники (дві прямі лінії). При досить великому інтервалі, випробовуваний сприймав їх послідовно. При дуже короткому інтервалі лінії сприймалися одночасно, а при оптимальному інтервалі (близько 60 мілісекунд) виникало сприйняття руху, тобто око бачило переміщення лінії управо або вліво, а не дві лінії, дані послідовно або одночасно. Коли ж часовий інтервал перевищував оптимальний, випробовуваний починав сприймати чистий рух, тобто усвідомлювати, що рух відбувається, але без переміщення самої лінії. Це і був, так званий, фи-феномен. Було проведено багато подібних дослідів і завжди з'являвся фи-феномен, причому не як з'єднання окремих сенсорних елементів, а як "динамічне ціле". Це також спростовувало існуючу концепцію про складання відчуттів в цілісну картину.