РЕФЕРАТ
ЗАСОБИ УСПІШНОГО ВИСТУПУ
Мелітополь 2010
Засоби невербальної комунікації
1. Тактильний контакт – поштовхи, поплескування, погладжування тощо.
2. Дистанція між співрозмовниками. Відстань між учасниками ділового спілкування свідчить про його формальність або неформальність, про ставлення партнерів один до одного, рівень зацікавленості в розмові.
3. Орієнтація, тобто просторове положення партнерів щодо один одного: обличчям, боком тощо. Орієнтація може змінюватися залежно від ситуації та свідчить про рівень суперництва або співпраці.
4. Зовнішній вигляд. Основна мета – повідомити про себе. Через імідж партнери інформують інших про свій соціальний стан, вид діяльності, самооцінку і т.п.
5. Поза тіла. Поза вказує на певні міжособистісні стосунки, на соціальне становище партнера. Вона може змінюватися залежно від настрою та емоційного стану людини. Однак при інтерпретації необхідно враховувати культурний потенціал людини і загальноприйняті етикетні умовності, яких варто дотримуватися у певних конкретних ситуаціях.
6. Вираз обличчя (міміка) – дає можливість для широкої інтерпретації, приховування або демонстрації емоцій, допомагає зрозуміти інформацію, передану за допомогою слів, сигналізує про ставлення до когось або до чогось.
7. Погляд – дозволяє зчитувати найрізноманітніші сигнали: від виявлення інтересу до когось або чогось до демонстрації абсолютної зневаги. Вираз очей тісно пов'язаний з комунікацією.
8. Паравербальні й екстравербальні сигнали. Зміст висловлювання може змінюватися залежно від того, яка інтонація, ритм, тембр були використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлювання, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість або сором'язливість.
9. Жести – можуть бути не дуже виразні, наприклад, рухи голови або тіла, але використовуються паралельно з мовленням, що виділити в ньому певні елементи, а іноді й замінити. Жести:
• відкритості–розкриття руки, розстібування піджака;
• підозрілості – потирання чола, скронь, підборіддя, вуха, прагнення прикрити обличчя руками;
• захисту – просте схрещування рук, стискання пальців у кулак, кисті схрещених рук обхоплюють пальці, плечі тощо;
• образи – піднімаються плечі й опускається голова;
• небажання слухати – опускає повіки, почухує вухо, поглядає на двері, знімає окуляри і демонстративно відкладає їх у бік;
• переваги – закладання рук за голову.
Завжди краще виступати зі своїми природними жестами, ніж намагатися стримувати себе. Дехто використовує такі жести, що не використовуються у повсякденному житті, це переважно жести руками або кистями рук. Ці жести переважно використовуються для заміни усних наголосів. Не треба розмахувати руками, будьте стримані в надмірних кроках та розмахуванні руками. Варто уникати ненатуральних жестів: театральних та хореографічних. Жести хвилювання відволікають увагу слухачів та псують усю промову.
Риси особистості, необхідні для позитивного іміджу
• уміння і бажання справляти враження;
• здатність нести відповідальність;
• готовність до змін;
• готовність до співпраці;
• мистецтво швидко приймати рішення;
• здатність передбачати майбутнє;
• широкий світогляд;
• відчуття ситуації;
• здатність побачити і виділити головне;
• наполегливість;
• уміння керувати своєю думкою;
• повага до інших;
• цілеспрямованість;
• рішучість;
• евристичність мислення;
• гнучкість поведінки;
• готовність ризикувати;
• впевненість у собі;
• конкурентноздатність;
• енергійність;
• прагнення до успіху;
• уміння спілкуватися;
• ініціативність;
• уміння подобатися людям.
Способи контролю страху
Страх–це примітивний інстинкт, який говорить, що від небезпеки потрібно втікати. Щоб перемогти цю реакцію, потрібно користуватися логікою та розумом.
Сплануйте, уявіть, який вигляд матимете перед аудиторією (одяг, взуття, зачіска).
До місця, з якого будете виступати, рухайтеся повільно. Тоді складається враження, що ви контролюєте ситуацію.
Слідкуйте за поставою: випрямте шию, тримайте голову так, щоб лінія підборіддя була горизонтальною.
Подивіться в очі тим, хто вас слухатиме. Коли дивитеся у вічі співрозмовнику, ви встановлюєте невидимий контакт.
Посміхніться. У цей час виникає невелика пауза, під час якої ви злегка відкриваєте губи, можна про себе сказати слово «два».
Стійте спокійно. Зведіть рухи до мінімуму.
Жести повинні підсилювати значення сказаних вами слів. Жести, зроблені на рівні грудей, створюють відчуття сили, впевненості.
Зоровий контакт
Потрібно дивитись на аудиторію так, ніби ви розмовляєте з ними у приватній бесіді. Якщо дивитися прямо в очі вам незручно, тоді намагайтеся дивитися на брови, ніс або чоло. Не варто дивитися тільки у свої записи або поверх голів слухачів.
Контроль над голосом
Голос повинен бути спокійним та виказувати позитивне ставлення; використовувати свій голос для передачі впевненості, зацікавленості, ентузіазму тощо. Без використання голосових наголосів промова буде здаватися нудною та звучати невпевнено.
Швидкість
Промовець повинен використовувати швидкість свого голосу так, щоб все, що він робить, було зрозумілим. Виразно говорячи, ви змінюєте швидкість свого голосу. Швидко ви говорите тоді, коли хочете підкреслити поспішність дій, повільно тоді, коли пояснюєте свої ідеї. Промовці повинні виділяти важливі слова логічним наголосом, уникайте невпевненості, повільності у своїй промові, водночас не говоріть дуже швидко, ніби ви кудись поспішаєте.
Пауза
Паузи найкраще робити перед та після проголошення ідей, складних пунктів та розділів своєї промови. Пауза повинна бути настільки довгою, щоб слухачі були здатні з'ясувати сказані ідеї та приготуватися до сприйняття наступних. Але варто уникати примусових пауз (або просто вигуків). Пауза достатньої довжини виділяє сказані ідеї краще за всі інші засоби усного мовлення.
Звук
Виступ хороший лише тоді, коли вас добре чують. Треба говорити голосно та не дуже знижувати свій тембр голосу. Направляйте свій голос на слухачів, а не, наприклад, на стіну. Дехто змінює тембр свого голосу, щоб промова звучала цікавіше. Говоріть голосно, коли хочете підкреслити інтенсивність, та тихо, коли передаєте емоції.
Суб'єктивно голос може бути хорошим або поганим.
Хороший: спокійний, з переважанням низьких тонів, добре модульований, оксамитовий, керований, владний, інтонаційно забарвлений, виразний, природний, звучний, доброзичливий, довірчий, турботливий, теплий.
Поганий: вібруючий, скрипливий, гугнявий, шепелявий, хрипкий, тремтячий, боязкий, уривчастий, гучний, ледь чутний, безбарвний, помпезний, плаксивий, високого тембру, монотонний, невпевнений, нудний, слабкий, напружений.
Характеристики людського голосу
Темп мовлення
Жвава манера говорити, швидкий темп мовлення свідчать про імпульсивність співрозмовника, його впевненість у собі; спокійна, повільна манера вказує на незворушність, розважливість, виваженість; помітні коливання швидкості мовлення сигналізують про брак урівноваженості, невпевненість, легку збуджуваність людини.
Гучність
Гучний голос вказує на щирість радості чи обурення або є ознакою зарозумілості і самовдоволення. Негучне мовлення характеризує стриманих, скромних, тактовних, а також слабких людей. Раптові зміни сили голосу свідчать про емоційність і хвилювання співрозмовників. Як показує комунікативна практика, посилення емоційності мовлення у певних випадках допомагає компенсувати відсутність логічних доказів. Прем'єр-міністр Великобританії У. Черчіль, готуючись до виступів, робив на полях текстів промов позначки типу: «Аргументи слабкі, підсилити голос...»
Артикуляція
Ясна і чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, потребу в ясності й на недолік жвавості; нечітка, нерозбірлива вимова свідчить про поступливість, невпевненість, м'якість, млявість волі.
Висота голосу
Фальцет найчастіше властивий людині, у якої мислення і мовлення є значною мірою інтелектуальними продуктами; низький грудний голос свідчить про те, що мислення і мовлення супроводжуються підвищеною емоційністю, вони природні, а не штучні; високий пронизливий голос – ознака страху і хвилювання; низький тон голосу – це розслабленість, спокій і достоїнство.
Режим (або потік) мовлення
Ритмічне мовлення (плавний потік слів з незначними періодичними коливаннями) вказує на багатство почуттів, урівноваженість, гарний настрій. Суворо циклічне, правильне мовлення означає усвідомлення пережитого, напруження волі, дисципліну, педантичність, незворушність. Уривчаста манера мовлення свідчить про тверезе, раціоналістичне мислення.
Голос і артикуляція
• Пристосовуйте голос до оточення, у якому ви говорите.
• Говорячи тихо, ви залишаєте про себе враження як про людину, що не вірить у свої сили.
• Говорячи дуже голосно, ви видаєтесь в очах інших людиною агресивною.
е Багато хто говорить невиразно через погану, нечітку артикуляцію. Для усунення недоліку запишіть свій голос на магнітофон і проаналізуйте свою мову, звертаючи увагу на погано артикульовані звуки.
• Підвищуйте тон голосу, запитуючи. Якщо ж вам потрібно висловити рішучість, довіру, переконати в необхідності зробити щось або відповісти на запитання, то висоту голосу потрібно знизити.
аудиторія імідж контакт виступ
Правила полегшення говоріння
1. Перед тим, як говорити, а також після кожного видиху вдихайте достатню кількість повітря. «Достатню»–означає не надмірну: кожен мовець повинен керуватися власним досвідом і вдихати таку кількість повітря, яка відповідає особливостям його організму.
2. Після вдиху витрачайте повітря повільно й ощадливо. Пам'ятайте, що надмірний запас повітря в легенях може, особливо на перших фазах видиху, призводити до його даремної втрати.