Отже, експериментальна фізреабілітаційна програма позитивно вплинула на розвиток мислення дітей з експериментальної групи.
Досліджуючи рухову пам'ять дошкільників із ЗПР, мі виявили, що діти з експериментальної групи набагато краще виконали запропоновані тестові завдання, ніж їх однолітки з контрольної групи (табл. 3.2).
Педагогічне спостереження показало, що діти з експериментальної групи почали швидше і правильніше запам'ятовувати поданий руховий матеріал, точніше відтворювати його, переходячи від одного рухового елементу до іншого без перекручень і повторень, що не вдалося дітям з контрольної групи, у яких спостерігались зниження продуктивності і уповільненість запам'ятовування рухового матеріалу, недостатня його усвідомленість, неспроможність одразу перейти від одного рухового елементу до іншого. У них спостерігалася заміна рухів, їх перекручення, аритмічність виконання, неможливість запам'ятати вправу після кількаразової демонстрації вихователем.
Таблиця 3.2. Рівні сформованості рухової пам'яті
| Група | I рівень | II рівень | III рівень | IV рівень | ||||
| До | Після | До | Після | До | Після | До | Після | |
| Контрольна | – | – | – | 0% | 12% | 23% | 88% | 77% |
| Експериментальна | – | 15% | 54% | 31% | ||||
Аналіз результатів дослідження засвідчив, що збільшився не тільки об'єм пам'яті, а зменшився час на запам'ятовування вправ, що збільшило ефективність занять.
Отже, отримані дані дають нам підстави стверджувати, що експериментальна програма фізичної реабілітації позитивно вплинула на рівень розвитку рухової пам'яті дітей із експериментальної групи.
Значні зміни відбулися у розвитку мовлення дітей із експериментальної групи (табл. 3.3), а саме збільшився активний словник дітей та покращилася вимова багатьох звуків. Встановлено, що майже у всіх дітей з експериментальної групи покращилося розуміння фізреабілітаційних термінів, що допомогло їм відчути себе більш впевнено на заняттях із ЛФК та під час застосування інших засобів фізичної реабілітації. Також активний словник дітей поповнився іменниками, прикметниками та дієсловами, які конкретизували і розширювали їх уявлення про навколишній світ. Це підтверджується тим, що діти на запропонований педагогом звук добирали значну кількість слів і в основному правильно вимовляли звуки в них.
Таблиця 3.3. Рівні сформованості мовлення
| Група | I рівень | II рівень | III рівень | IV рівень | ||||
| До | Після | До | Після | До | Після | До | Після | |
| Контрольна | – | – | – | 8% | 35% | 38% | 65% | 54% |
| Експериментальна | – | 23% | 69% | 8% | ||||
Порівнюючи словниковий запас дітей із ЗПР з експериментальної та контрольної групи, ми виявили, що останні залишилися на рівні вихідних даних констатуючого етапу дослідження. Це пов'язано з тим, що реабілітаційні програми не включали цілеспрямованої роботи над розвитком мовлення дітей, що відбувалося спонтанно і несистематично.
Отже, відзначається позитивний вплив застосованої експериментальної програми на уточнення і розширення активного словника дітей та покращення їх звуковимови.
Результати дослідження показали, що експериментальна фізреабілітаційна програма суттєво вплинула на показники рівня сформованості дрібної моторики пальців і кистей рук дітей з експериментальної групи (табл. 3.4).
Таблиця 3.4. Рівні сформованості дрібної моторики
| Група | I рівень | II рівень | III рівень | IV рівень | ||||
| До | Після | До | Після | До | Після | До | Після | |
| Контрольна | – | – | – | 0% | 54% | 46% | 46% | 54% |
| Експериментальна | – | 31% | 61% | 8% | ||||
У процесі педагогічного спостереження виявлено, що діти з експериментальної групи більш точно і швидше виконували запропоновані тестові завдання. У процесі спеціальної роботи подолано напруженість і скутість рухів пальців та кистей, що важливо для подальшого навчання дітей письму в школі. Отже, запропонована експериментальна фізреабілітаційна програма значно покращила рівень розвитку дрібної моторики пальців і кистей рук дітей з експериментальної групи, що підтверджується кількісними та якісними показниками.
Результати дітей з контрольної групи залишилися низькими. У дітей страждали всі досліджувані параметри дрібної моторики, спостерігалися уподібнення, заміна рухів іншими, недосконала координація, напруженість чи розкутість рухів пальців. Це пов'язано з тим, що фізреабілітаційна програма, за якою займалися діти з даної групи, не передбачала вирішення корекційного завдання на розвиток дрібної моторики і тому на заняттях не використовувалися пальчикова гімнастика та масаж пальців і кистей рук.
Результати оцінювання статичної координації показали покращення в експериментальній групі (табл. 3.5).
Таблиця 3.5. Рівні сформованості статичної координації рухів
| Група | I рівень | II рівень | III рівень | IV рівень | ||||
| До | Після | До | Після | До | Після | До | Після | |
| Контрольна | – | – | – | 8% | 62% | 38% | 38% | 54% |
| Експериментальна | – | 23% | 62% | 15% | ||||
Діти з експериментальної групи більш вільно і тривало утримували пози на рівновагу, у статичних вправах намагалися точно й плавно виконати рухи руками та ногами як однойменним, так і різнойменним способами. В той час діти з контрольної групи зазнавали значних труднощів, а іноді зовсім не могли утримувати рівновагу. Під час виконання вправ на рівновагу спостерігалися тремор кінцівок, балансування тулубом, руками, хитання головою, зрушення з місця або ривки вбік, падіння. Це свідчить, що у фізреабілітаційну програму, за якою займалася дана група дітей, не були включені спеціальні вправи на розвиток цієї якості, що є дуже актуально для дітей із затримкою психічного розвитку. Отже, експериментальний варіант фізреабілітаційної програми виявився більш ефективним і результативним щодо розвитку та корекції статичної координації в дітей із ЗПР з експериментальної групи, ніж програма, за якою займалася контрольна група.
Отже, виконання наприкінці експерименту тестових завдань на визначення рівня психофізичного розвитку засвідчило покращення в дітей з експериментальної групи всіх показників, а саме: уваги, мислення, рухової пам'яті, дрібної моторики, статичної координації рухів. Це свідчить про позитивний вплив розробленої фізреабілітаційної програми для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, яка передбачала не тільки покращення соматичного стану здоров'я, загартуванню організму, а корекції вторинних недоліків у їхньому психофізичному розвитку, що і відрізняє розроблену реабілітаційну програму від програми за якою займалася контрольна група дітей.
3.3 Аналіз і узагальнення результатів дослідження
Аналіз літературних джерел дозволив встановити, що на сьогодні кількість дітей, які не встигають вже у дошкільному віці з програмними вимогами дитячого закладу не досягають потрібного рівня готовності до шкільного навчання, становить близько 60%. За даними медичної статистики [8, 10] кількість здорових дітей із затримкою психічного розвитку складає лише 15%, що стає основною причиною труднощів їх адаптації до шкільного навантаження.
Для розв’язання цієї проблеми і розробки методів лікувально-педагогічної роботи з дітьми із ЗПР в останнє десятиріччя почали проводити психологічні, педагогічні, клінічні і фізіологічні дослідження. Корекційна спрямованість педагогічного процесу припускає подолання і корекцію існуючих у дитини рухових, мовленнєвих, розумових порушень, порушень поведінки, спілкування тощо. Для розв’язання цього завдання фахівці фізичної реабілітації пропонують об’єднати зусилля медиків, педагогів, психологів, спеціалістів у галузі фізичної культури і спорту тощо.
Науковцями [110] відмічено, що ефективним засобом корекції і реабілітації дітей із затримкою психічного розвитку є комплексне системне використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з лікувальною фізичною культурою і масажем. Однак у проаналізованій нами спеціальній науково-педагогічній літературі ми не виявили розробленої єдиної реабілітаційної програми, спрямованої одночасно на покращення здоров’я дітей даної категорії і корекцію вторинних порушень.
Отже, розв’язання проблеми реабілітації дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку вимагає пошук ефективних засобів, методів і форм роботи.
Результати впровадження експериментальної фізреабілітаційної програми свідчить про значне поліпшення здоров’я дітей та показників фізичного і психічного розвитку. Про ефективність комплексного корекційно-реабілітаційного підходу в фізичній реабілітації свідчить приріст всіх досліджуваних показників у дітей з експериментальної групи.
Так в експериментальній групі зменшилася кількість дітей, які часто хворіють на 23% і склало 30%, в контрольній групі дана кількість дітей не змінилася. Також визначили, що поліпшився стан дітей страждаючих на хвороби дихальної системи, кількість хворіючих зменшилась до 30%. Покращенню стану здоров’я дітей з експериментальної групи сприяло включення в експериментальну фізреабілітаційну програму вправ дихальної гімнастики, лікувально-профілактичний масаж на область спини та грудної клітки, фітотерапію, аромотерапію, засоби загартування.