Методичні рекомендації про проведення ґудзикової терапії
Корекційно-розвивавльна діяльність потребує постійного пошуку форм і методів роботи з дітьми, які сприяють багатоаспектному розвитку особистості. У практиці корекційної діяльності значне місце займає ігротерапія за допомогою ґудзиків. Ці ігри незвичайні. Їх не можна як будь-яку іграшку просто дати дитині і сказати: «Грайтеся!». Їх не можна показувати дитині всі одразу, а лише поступово. Проте ними можна гратися не лише одному, а цілою групою.
Такі ігри можна використовувати, як тести, перевіряючи кмітливість, творчі й конструкторські здібності дитини, розвиток її логічного мислення та просторові уявлення.
Терапія з дітьми, що мають проблеми з розвитку, має у своєму арсеналі такі види ігор:
- ігри на корекцію та розвиток сенсорно-прецептивної сфери;
- ігри на корекцію та розвиток психомоторики (міміка, моторика рук, координація рухів);
- ігри на розвиток та корекцію емоційно-вольової сфери;
- ігри на розвиток та корекцію довільної уваги;
- ігри на розвиток та корекцію комунікативних навичок [88].
Кожен вид розкриває особистісні якості та сприяє адаптації дитини у суспільство.
Технологія педагогічних дій потребує:
1. підвищеної уваги до дитини;
2. постановки конкретного завдання педагогом;
3. виставлення акцентів у грі відповідно дог завдання;
4. підбір предметів які добре знайомі дитині.
Прикладами можуть бути цикли описаних нами ігор у розділі 1 параграфі 4 та наведені ігри у методичних рекомендаціях.
Наприклад, гра «Акваріум»,
Для гри погрібна миска з водою й додаткові ґудзики. Скажіть дитині:
- Ми з тобою спіймали дві рибини. Принесли їх додому. У нас є акваріум (покажіть миску з водою), там уже живуть три «рибки» (покладіть до миски з водою три ґудзики). Ти добре запам'ятав нашу здобич? Зараз ми відпустимо наших «рибок» в акваріум, заплющимо очі. Чи зможеш, опустивши руку в акваріум, впізнати свою «рибку»? А мою? Молодець! А якби в нашому акваріумі було більше «риби»?
Коментар. Особливістю цієї гри є взаємодія з водою. Це дозволяє зменшити напруження, збільшити запас відчуттів дитини.
Гра « Ґудзикове намисто»
Викладіть ґудзики на стіл. Скажіть дитині:
— Зробимо подарунок нашій бабусі — біле (або інший колір) намисто. Вибери всі білі ґудзики. Візьми великий ґудзик. Він буде центром намиста. Поклади його перед собою. Тепер вибери два менших ґудзики. Поклади їх праворуч і ліворуч від центрального. А тепер вибери два ще менші ґудзики...
Так, викладаючи ґудзики півколом, ви отримуєте намисто. Ускладнюючи гру, можна нанизувати ґудзики на нитку чи ліску.
Коментар. Гра закріплює знання кольору, форми, розміру і знання просторових напрямків. Крім того, дитина переживає радість творчості: перед нею те, що вона створила своїми руками і чим, принесла радість ближньому. Використовуючи принцип гри «ґудзикове намисто», ви можете створювати різноманітні візерунки з ґудзиків, змінюючи колір, форму, розмір, просторове розміщення.
Гра « Ґудзикове лото»
Візьміть дві яскраві ілюстрованих книжки. Знайдіть найкращі картинки. Одну книжку віддайте дитині, іншу візьміть собі. Пересипте ґудзики в мішечок. Скажіть дитині:
— Будемо грати в лото. У кожного з нас є картинка. Я діставатиму з мішечка ґудзики. Ти називатимеш їх колір і шукатимеш колір ґудзика на своїй картинці. Якщо ти знайшов цей колір, то отримаєш ґудзик і кластимеш його на картинку на місце такого самого кольору, як ґудзик. Потім ти дістаєш ґудзик, я називаю його колір і шукаю на своїй картинці. Якщо я правильно назвала і знайшла цей колір, ти даєш мені ґудзик , і я кладу його в потрібне місце. Виграє той, хто закриє всі кольори картинки ґудзиками.
Коментар. Особливістю цієї гри є те, що вона має інструкцію і правила, які можна змінювати під час наступної гри. Також у грі може бути переможець в дитини виробляється адекватне ставлення до своєї та чужої перемоги, вчимо переживати поразку. Через систему гри ми переходимо від «мануального» інтелекту до «соціального».
Та інші ігри.
Методичні рекомендації для проведення пальчикових ігор.
У житті дитини існує короткий, але дуже унікальний період, коли дитячий мозок запрограмований на інтенсивне формування і навчання. Вчені помітили, що в цей період дитина з задоволенням сприймає будь-яку інформацію, набуває різні навички без додаткової мотивації. Добре розвиває мозок дитини пальчикові ігри. Вони добрі помічники для того, щоб підготувати дитину до письма, розвинути її координацію, мозок. Для того, щоб паралельно розвивалося і мовлення, можна використовувати для таких ігор невеличкі віршики, пісеньки, тощо. Будь-який вірш можна перекласти на пальці, тобто придумати рухи пальчиків, які будуть супроводжувати текст. Завдяки пальчиковим іграм дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у неї розвивається увага і здібність зосереджуватися. Ці ігри формують і добрі взаємовідношення між дорослим і дитиною. Віком до 2-х років дитину треба знайомити з долонею, виконувати прості рухи «поплескування, постукування, ховання рук за спину, за допомогою дорослого можна показувати фігурки тваринок» [104].
З двох до трьох років треба навчити дитину енергійним жвавим рухам кистями рук (гра місимо тісто, забиваємо гвіздочки і т. п.). Знайомимо дітей з пальчиками: складаємо прості фігури з пальців і долонів (коло, кошик, сонечко); робимо прості фігурки із пальчиків однієї руки (зайчик, коза); робимо скоординовані дії з двома руками (хатинка, ворота).
Від трьох до чотирьох років діти виконують фігуру тваринки спочатку однією рукою, потім другою, а потім разом двома руками. На далі діти виконують однією рукою одну фігурку, а другою іншу, положення рук часом змінюється. Діти вчаться згибати і розгрібати пальці по черзі правою і лівою руками.
З чотирьох до п’яти років діти виконують різні фігурки правою і лівою рукою. Вони зжимають і розжимають пальці обох рук разом і по черзі. Діти складають фігурки з обох рук складаючи пальці разом.
З п’яти до семи років діти розповідають руками вірші змінюючи фігурки. Складають пальці однієї руки почергово (перший з другим, перший з третім, перший з четвертим, перший з п’ятим). Потім ці дії виконуються обома руками паралельно. Далі діти складають із пальців фігурки тваринок з використанням додаткових матеріалів (кулька, хусточка, олівець і т.п).
Наприклад: гра з пальчиками, для малюків, яким важко самим виконувати рухи. У цій грі дорослий допомагає дитині робить їй масаж пальчиків, легкими круговими рухами, перебирає кожен пальчик дитини і говорить: 1,2,3,4,5, будем пальці рахувати, або проводити гру моя сім'я: оцей пальчик – дідусь, оцей пальчик - бабуся, оцей пальчик – таточко, оцей пальчик – мамочка, а цей пальчик –Я, ось і вся моя сім'я. Пальчикові ігри для дітей різного віку описані у книжці О. Черенкової «Оригінальні пальчикові ігри» [72].
Отже, розвиток малюка починається з того, що він вивчає навколишній світ на дотик, вчиться розпізнавати тепло і холод, твердість і якість, розмір і форму різних предметів. Все це дуже важливо для дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Особливу роль в цьому грають пісочна терапія, ґудзикова терапія та пальчикова терапія.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ
Народжена дитина несе в собі унікальний потенціал,але і певний генотип. Вона спочатку схожа на експоновану фотографічну картку, для якої життя є своєрідним розчином, що її проявляє. Тому, організовуючи ігрову діяльність малюка, потрібно знати його проблеми, їх походження, можливі шляхи їх подолання. Надзвичайно важливо, щоб у доборі ігор брав участь спеціаліст.
Потрібно постійно пам'ятати, що час, вільний від їжі та сну, дитина повинна проводити в грі. Бездіяльність не сприяє подоланню відхилень у стані нервової системи, призводить до відставання у розвитку. Дуже важливо виявити, чим зацікавлена дитина, що викликає в неї задоволення і радість. Від бажання дитини, від її зацікавленості, через її можливості - до вирішення її проблем. Таким є шлях, який фахівці повинні долати постійно, у кожній ігровій ситуації.
Вчасно почата спеціальна корекційна робота, спрямована на активізацію психічного розвитку дитини, набуває винятково важливого значення для її долі. Фахівцям і батькам, які виховують дитину, що відстає в розвитку, потрібно багато терпіння в щоденній праці, а також знань і умінь, щоб свідомо і цілеспрямовано ставити перед собою реальні виховні завдання. Ці завдання можливо вирішити за допомогою чітко спланованої і послідовної ігрової терапії.
Слід зазначити, що 10- занять, термін проведення ігротерапії не може
призвести до серйозних змін у психофізичному розвитку дітей, і критерієм ефективності ігротерапії в цьому випадку виступають зміни у соціально-емоційній сфері, сприйнятті та самообслуговуванні, що теж є великим досягненням для дітей з такими вадами.
10 занять - це період адаптації дитини до нових умов перебування, проведення занять, нового фахівця тощо. Оскільки повторне тестування проводиться після 10-ти занять реабілітаційного курсу, коли помітний прогрес і вже можна говорити про будь-які значні результати і зміни у розумовому і фізичному стані дітей з обмеженими можливостями здоров'я, перевірочне тестування дало позитивні результати.
Все ж важливо зазначити, що в результаті проведених повністю в ігровій формі занять в експериментальній групі значною мірою відбулись зміни в емоційно-вольовій сфері, сприйнятті та самообслуговуванні дітей. Вони з більшим бажанням та ентузіазмом брали участь в заняттях і краще засвоювали отримані знання і навички під час гри, ніж діти з контрольної групи, де заняття проводились у більш традиційній освітній формі з елементами ігротерапії.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК