3.3 Психологічний мікроклімат в класі
Для дослідження психологічного клімату в класному колективі використана методика Рогова Е.І. «Оцінка соціально-психологічного клімату в колективі», мета якої – визначення рівня розвитку і загальна оцінка психологічного клімату, виявлення чинників його формування. Перед анкетуванням, з урахуванням контингенту учасників, питання були скоректовані.
Пропонуючи відповісти на питання анкети, ми звернули увагу на необхідність самостійного, ретельного продумування і вибору відповіді.
Питання анкети направлені на виявлення особливостей віддзеркалення членами колективу міжособистісних стосунків, що склалися, і колективу в цілому з урахуванням емоційного, когнітивного і поведінкового компонентів (див. додаток 2).
На питання анкети відповіли 26 учнів з 29.
За наслідками опиту виявилось, що в даному класі навчаються:
6 років – 9 (33%) уч-ся
5 років – 2 (7,4%) уч-ся
4 роки – 2 (7,4%) уч-ся
3 роки – 3 (11%) уч-ся
2 роки – 5 (18%) уч-ся
1 рік – 6 (22%) уч-ся
Тільки у 2005-06 навчальному році в клас прийшло 11 чоловік з 26. Таким чином, напрошується вивід: кількісні зміни в колективі не могли не позначитися на якості стосунків між учнями, оскільки часу для повноцінного об'єднання колективу було мало.
Разом з тим, на питання чи «Подобається вам ваш клас?» 74% учнів однозначно відповіли позитивно, 16% відповіли: «Мабуть, подобається»; а на питання чи «Хотіли ви перейти в інший клас?» 93% учнів відповіли - «ні» і лише один учень (3.5%) відповів «та». Це, поза сумнівом, характеризує сприятливий психологічний клімат в класі і доводить те, що, завдяки цілеспрямованому педагогічному керівництву, в класі впродовж 6 років сформувався міцний кістяк – основа колективу, який позитивно впливає на новоприбулих учнях.
Позитивно і те, що дружні взаємини між собою хотіли б підтримувати і підтримують 66% учнів; 83% учнів хотіли б зустрічатися з однокласниками, якби перейшли в іншу школу.
48% школярів, оцінюючи однокласників, називають їх хорошими, симпатичними хлопцями, а 52% учнів об'єктивно помічають: «є всякі хлопці», і ніхто не назвав однокласників «малоприємними».
Оцінюючи своє відношення до класу по 9-бальній системі, де «1» - дуже подобається, а «9» - дуже не подобається, високу оцінку поставили 23 учні - (87%), найнижчу (7 балів) – 4 учні - (15%). що 78% вчаться стосунки між однокласниками оцінюють як доброзичливі і лише 1 учень (3,5%) визначило їх як нетовариські.
Опит показав, що постійними суспільними дорученнями охоплено 7 хлопців з 27, але протягом року вони міняються, що дає можливість більшості членів колективу пройти практику суспільної діяльності
Таким чином, враховуючи думку учнів, можна однозначно оцінити психологічний клімат в класі як сприятливий.
Виводи:
В результаті проведених досліджень ми освоїли методику діагностики міжособистісних стосунків що вчаться в класі, чіткіше усвідомили значущість роботи по їх формуванню, а також необхідність створення в колективі сприятливого психологічного клімату і прийшли до наступних виводів:
1. Практична робота по темі показала, що в класі, де проводилося дослідження, створені сприятливі умови для формування оптимальних міжособистісних стосунків між учнями: цьому сприяє демократичний стиль керівництва класного керівника і стиль спілкування з учнями на основі спільної колективної діяльності, на основі діалогу між дорослим і дітьми.
2. Міжособові стосунки учнів в класі можна оцінити як оптимальні, оскільки «рівень благополуччя взаємин (УБВ) складає 57,7%, «індекс ізоляції» (ІЇ) = 0. Разом з тим, «індекс групової згуртованості» (ІГС) складає 0,3 при нормі 0,6-0,7. Це пояснюється тим, що колектив учнів непостійний у зв'язку з від'їздом і переходом учнів в інші школи.
3. У класі створений сприятливий психологічний клімат, що відрізняється
4. доброзичливістю у взаєминах вчителя і що вчаться, працездатністю колективу (4 відмінники, 14 хорошистів з що 26 вчаться), проявом учнями творчої ініціативи, їх оптимістичним настроєм.
5. Сприятливий психологічний клімат є обов'язковою умовою для формування оптимальних міжособистісних стосунків між учнями. Разом з тим, чим вище рівень міжособистісних стосунків, тим сприятливіший психологічний клімат в класному колективі. Таким чином, висунута нами гіпотеза знайшла своє підтвердження.
Рекомендації:
· Сприяти підвищенню соціального статусу учнів якими «нехтують», проводити з ними індивідуальну роботу по їх всебічному розвитку, формуванню у них навиків спілкування з однолітками.
· Вести роботу по подальшому розвитку згуртованості колективу, сприяти розвитку дружніх взаємин між учнями.
· Приваблювати до активної суспільно-корисної роботи хлопчиків.
Спілкування – це діяльність, в процесі якої відбувається взаємодія людей, розвивається взаєморозуміння між ними, встановлюються ті або інші взаємини людей, що беруть участь в спілкуванні, по відношенню один до одного. Міжособове спілкування не лише необхідний компонент діяльності, здійснення якої припускає взаємодія людей, але одночасна обов'язкова умова нормального функціонування спільності людей.
У взаємодії людей кожна людина постійно виявляється в ролі об'єкту і суб'єкта спілкування. Як суб'єкт він пізнає інших учасників спілкування, виявляє до них цікавість, а може бути, байдужість або неприязнь. Як суб'єкт, вирішальний по відношенню до ним певне завдання, він на них впливає. Одночасно він виявляється об'єктом, якому вони адресують свої відчуття, на який прагнуть вплинути. Перебування кожного учасника спілкування одночасне в ролі об'єкту і суб'єкта характерний для будь-якого виду безпосереднього спілкування людей.
Міжособові стосунки є системою «чоловік – людина» у всій багатоаспектній динаміці її функціонування, в якій виділяються три основні контексти:
· пізнавальні стосунки – інший як предмет пізнання;
· емоційні стосунки – інший як предмет симпатії;
· практичні стосунки – інший як предмет дії.
Це повною мірою відноситься і до дітей різних віків.
Міжособові стосунки дітей впродовж всього періоду їх перебування в школі розвиваються і удосконалюються.
Особливо інтенсивний розвиток спілкування отримує в підлітковому віці. В цей час у хлопців складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна – з дорослими, інша – з однолітками. Обидві вони продовжують формуватися в середніх класах школи. Виконуючи одну і ту ж загальну соціалізуючу роль, ці дві системи взаємин нерідко входять в суперечність один з одним за змістом і по регулюючих їх нормах.
Залучення підлітка до орбіти вже не дитячих інтересів спонукає його до ініціативної перебудови взаємин з навколишніми людьми. Він сам починає пред'являти підвищені вимоги до себе і до дорослих, чинить опір і протестує проти поводження з ним як з маленьким. Підліток вимагає розширення своїх прав відповідно підкреслюваним дорослими людьми його обов'язкам.
Проте, фактичне збереження у підлітків в їх психології і поведінці багатьох чисто дитячих рис, зокрема, недостатньо серйозного відношення до своїх обов'язків, а також відсутність у них здатності діяти відповідально і самостійно нерідко перешкоджають швидкій зміні відношення підлітка до дорослої.
Стосунки з однолітками зазвичай будуються як равнопартнерські і управляються нормами рівноправ'я, тоді як стосунки з батьками і вчителями залишаються нерівноправними. Він починає більше часу проводити з однолітками, оскільки спілкування з товаришами починає приносити підліткові більше користі і задоволення його актуальних інтересів і потреб.
Відособлені групи однолітків в підлітковому віці стають стійкішими, стосунки в них між дітьми починають підкорятися строгішим правилам. Схожість інтересів і проблем, які хвилюють підлітків, можливість відкрито їх обговорювати, не побоюючись бути висміяними і знаходячись в рівних стосунках з товаришами, - це робить атмосферу в таких групах привабливішою для дітей, чим співтовариство дорослих людей.
На першому місці у взаєминах підлітків коштують товариські стосунки, які включають пошану особистої гідності іншої людини, рівність, вірність, чесність, порядність, готовність прийти на допомогу. Разом з тим, підлітки засуджують егоїстичність, жадність, порушення слова, зраду товаришеві, зарозумілість, прагнення командувати, небажання зважати на думки товаришів.
У групах підлітків зазвичай встановлюються стосунки лідерства. Підліток завжди особливо дорожить особистою дружбою з лідером і в що б те не стало прагне її завоювати.
Схожість в інтересах і справах є найважливішим чинником дружнього зближення підлітків. А інколи симпатія до товариша, бажання дружити з ним є причинами виникнення інтересу до справи, появи нових пізнавальних інтересів. Дружба активізує спілкування підлітків, покращує їх особисті взаємини.
До кінця підліткового періоду у хлопців виникає інтерес і до друга протилежної підлоги. На основі цього у них виникає бажання ставати краще, з'являється потреба до самоудосконалення. У цьому віці більшість дітей починають займатися самовихованням.
З ускладненням змісту спільної діяльності і структури колективу змінюється груповий статус особи, визначуваний її діловими і моральними якостями, включаючи відношення до колективу, рівень соціальної відповідальності і тому подібне У класах з низькою згуртованістю на соціометричний вибір впливає товариськість підлітків, в групах же з високою згуртованістю навіть переваги у сфері особистих взаємин залежать від відношення до колективу.
Чим би не визначався статус підлітка в колективі, він робить сильний вплив на його поведінку і самосвідомість. Несприятливе положення в класному колективі є одній з головних причин передчасного відходу дітей з школи, підпадання під поганий вплив поза школою. Ізольованість важкого підлітка в класі може бути не лише причиною, але і слідством того, що він коштує в стороні від колективу, нехтує його цілями і нормами поведінки і так далі Тим важливіше для педагога ясно бачити структуру міжособистісних стосунків в класі, щоб своєчасно позитивно впливати на їх розвиток.