Сутність духовності особистості (стр. 7 из 8)

Формування цілей емпіричного дослідження.

Мета дослідження – проведення аналізу рівня духовних цінностей у різних груп населення.

Методи і організація дослідження. Тестування проводили по методиці Помыткина Е.О. «Оцінка духовно – ціннісної орієнтації особи». Для аналізу отриманих даних використовували статистичні методи дослідження

2.2 Опис учасників дослідження та аналіз результатів дослідження

Ціннісна орієнтація є своєрідний прояв світогляду особи і визначення її духовної спрямованості. До духовних цінностей можна віднести гуманістичні, естетичні, екологічні цінності, а також: пізнання, самоудосконалення і самореалізація особи. Діагностові духовно-ціннісної орієнтації особи можна провести через визначення пріоритетної значущості вказаних цінностей. На низькому рівні розвитку особи потреби направлені на себе, без урахування потреб що оточують (інстинкт самозбереження), на високому рівні розвитку чоловік знаходить природну радість і задоволення в самовіддачі, в допомозі тим, хто її потребує. Кожному рівню відповідають свої цінності. Для эгоцентричного рівня домінантними будуть отримання різних задоволень популярність, влада і впливовість, особиста безпека. Рівню сімейних цінностей властива орієнтація на сімейне благополуччя, вигідне заміжжя, спокійну старість, слухняних дітей. До пріоритетних національних і цивільних цінностей можна віднести наступні соціальна справедливість, порядок в державі, згода між людьми і процвітання країни. Загальнолюдські духовні цінності – це вірність, доброзичливість, допомога тим, хто її потребує, гармонія з природою [3, с. 49].

Загальнолюдські цінності були розділені на чотири блоки; індивідуальні, сімейні, соціальні і духовні. Для порівняння опит проводився серед різних категорій людей три групи, середній вік яких склав 35–40 лет.

1-а група – це слухачі післядипломної освіти (ПД ПРО) кафедра валеології м. Дніпропетровська;

2-а група – це слухачі ПДО кафедра валеології м. Одеса;

3-а група – це вчителі середніх шкіл м. Дніпропетровська

Дві групи студентів, середній вік 19 років:

1-а група – студенти – валеологи

2-а група – студенти радиофізичеського факультету

І учні старших класів середньої школи м. Дніпропетровська

Порівняльна характеристика пріоритетів в структурі загальнолюдських цінностей у слухачів – валеологів факультету ПДО і вчителів, представлена на рис. 1.

Слухачі валеологи ф-та ПДО м. Днепропетровськ

Слухачі валеологи ф-та ПДО м. Одеса

Вчителі шкілм. Дніпропетровська

Рис. 1 Порівняльна характеристика пріоритетів в структурі загальнолюдських цінностей у слухачів – валеологів факультету ПДО і вчителів.

З діаграми видно, що для слухачів – валеологів ф-та ПДО духовні цінності є більш значущими (33 бали у слухачів ПДО кафедри валеології м. Харкова, 30 балів у слухачів ПДО кафедра валеології м. Одеси), ніж для вчителів середніх шкіл (22 бали), це говорить про те, що кафедра валеології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна готує вчителів нового покоління Це дуже важливо, оскільки ефективність роботи з духовно-етичним потенціалом дитини залежить від педагога його поглядів на життя (світогляди), його особисто-професійнокультурного уміння розуміти і любити дітей, віру в прославляючу силу виховання і багато чого іншого

Спираючись на отримані дані, представлені на мал. 2, і розглядаючи зв'язок пріоритетного розподілу загальнолюдських цінностей у вчителів і учнів, можна говорити про високу значущість систем цінностей у вчителя і впливу цих пріоритетів на виховання молодого покоління

Рис. 2. Порівняльна характеристика пріоритетів загальнолюдських цінностей у учнів 8–9 класів і вчителів

На діаграмі наочно видно пряма залежність рівня індивідуальних цінностей (12 балів у школярів і 13 балів у вчителів) і середній рівень духовних цінностей (20 балів у школярів і 22 бали у вчителів).

Отже першорядним завданням повинна стати підготовка вчителів з новими ціннісними орієнтаціями, заснованими на нових життєвих установках, на духовних пріоритетах. Вчителі повинні володіти не тільки високим етично-етичним рівнем, мати потенціал для духовного зростання, а також володіти відповідними знаннями і уміннями, що дають основу для формування у молодого покоління таких етичних критеріїв, як альтруїзм, любов, здатність особи співпереживати, співчуття, терпіння, як здібності певного очікування, і разом з тим, активної життєвої позиції, творення і творчості

Суть виховання виявляється в педагогічній підтримці духовності і моральності людини, що росте, на всіх етапах його дорослішання, введення його в простір культури надання допомоги в осмисленому виборі особисто значущих цінностей і побудова відповідних ним моделей власної поведінки, цілей і завдань на сьогодення і майбутнє

Розвиток і розширення моральності співвідноситься з розвитком і розширенням свідомості особи і виявляється як якість характеру, поведінки, стану психіки. Вищим у ряді критеріїв рівня моральності виступає Духовність

Діаграма, представлена на рис. 3, характеризує розподіл загальнолюдських цінностей у студентів валеологів і студентів радіофізичного факультету У студентів радіофізичного факультету рівень духовних цінностей знаходиться на рівні вчителів і учнів (23 бали), у студентів валеологів цей рівень високий (38 балів).

Рис. 3 Порівняльна характеристика пріоритетів в структурі загальнолюдських цінностей у студентів валеологів і студентів радіофізичного факультету

Студенти валеологи – це майбутні вчителі, вони прийдуть в школу з новим ціннісним – смисловими сферами свідомості, які впливають на внутрішні зміни особі: її цінності, потреби, мотиви, інтереси, установки, сенси, і завдяки цьому, у свою чергу, формуватимуть у своїх учнів нові інтеграційні зв'язки між основними особовими сферами: ціннісний-мотиваційною, емоційно-вольовою і діяльно-поведінковою

Завдання нового покоління вчителів опанувати новими знаннями, уміннями, навиками, які ведуть до духовного зростання, і допомагають показати шляхи розвитку учням, за умови повної свободи вибору свого шляху у молодого покоління Це створить можливість переходу від традиційних виховних процесів до інноваційних духовно – виховним просторам.

2.3 Висновки результатів емпіричного дослідження

Аналіз проведених досліджень показав необхідність виховання нового покоління вчителів з новими ціннісними орієнтаціями, заснованими на нових життєвих установках, на духовних пріоритетах.

Сучасна школа випробовує необхідність в розробці теоретичних і методологічних аспектів розвитку духовного потенціалу особи дитини

Виховання повинне бути переорієнтоване з процесу соціалізації на процес розвитку дитини, що духовно орієнтується, Освітня установа повинна формувати не тільки соціальне і економічне положення особи, а також виступати тим розвиваючим середовищем, в якому відбувається послідовне розкриття духовності вчителя і учня

Переорієнтація освітнього процесу на духовно – етичне виховання допоможе формуванню в соціумі таких цінностей як духовність, моральність, культура гуманність, борг, благородства свобода, честь, совість, що стане передумовою поліпшення якості життя.

У сучасній виховній ситуації саме духовність наповнюється трансформуючим сенсом для всієї системи вітчизняного виховання і особового розвитку кожного вихованця. Проте наголошується тенденція дифузного розуміння педагогічним співтовариством даного феномена і його емпіричних проявів у дітей. Так, у вітчизняній педагогічній літературі термін «духовне виховання» в основному використовується в двох сенсах: у значенні «Релігійне виховання», або ж в термін «духовне виховання» вкладається значення «Етичне виховання». Поняття духовності уживається інструментальний, ситуативно, без усвідомлення його суті і глибини.

Висновки

Отже, оскільки духовність є елементом самого життєвого процесу, то збагненням її суті завдання теоретичного дослідження не може бути вичерпане. Використовуючи метод раціонального конструювання, як метод пізнання духовності запропонований В.Г. Федотової, спробуємо здійснити рух від її суті до характеристики форм прояву, опису своєрідності їх емпіричних виявлень. Так, як основні емпіричні показники духовності, нами виділені наступні параметри (які можуть стати змістовною основою виховного процесу):

Духовність як наближення до вищих сенсів людського буття (ідея верховного керівницького початку людського життя): індивідуальна значущість і статус категорії «сенс життя» для дітей в просторі людської життєдіяльності; суб'єктивне розуміння сенсу життя як абсолютно цінній узагальненій меті життя абстрактної ідеальної людини; суб'єктивне визначення мети особистого буття як індивідуальній довготривалій меті щодо майбутніх перспектив життєдіяльності; рефлексія сенсу життя.

Духовність як система уявлень про принципи організації дійсності індивідуального буття людини (сенсожиттєва стратегія людини): індивідуально-змістовне наповнення категорії «щасті» як вищій абстракції позитивних устремлінь і процесуальний аспект духовності; суб'єктивне відношення до принципу безкорисливості як конституюючої ознаки духовності; суб'єктивне сприйняття і усвідомлення закону тотожності або взаємо – зворотної дії («золотого правила моральності»), як діяльностної духовності, що становить.