- переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Вербальна агресія" та почуття провини;
- цікаво відмітити, що до фізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);
- найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник досить високий;
- до непрямої агресії схильні як юнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75% відповідно);
- досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;
- показник "Роздратування" вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;
- показник "Підозрілість" однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат (68,75%), хоча серед юнаків він вищий;
- за показником "Образа" значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчат схильних до образи – меншість (31,25%);
- показник "Почуття провини" однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;
- індекс агресивності більший серед дівчат (62,5%);
- індекс ворожості як серед юнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Після проведення методики діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса.
Для 32% досліджуваних в конфліктних ситуаціях є характерним стиль пристосування;для 28% – стиль суперництва; для 24% – стиль компромісу і лише 16% досліджуванихвикористовує стиль співпраці та уникнення (по 8% відповідно на кожен стиль).
За результатами тестування важливо всіх респондентів умовно розділити на трипідгрупи:
Перша підгрупа – це діти, основним типом поведінки яких в конфліктних ситуаціяхє пристосування;
Друга підгрупа – це діти, які віддають перевагу у конфлікті такому типу поведінки як спурництво;
Третя підгрупа – це діти, які в конфлікті використовують в основному компроміснуповедінку.
Можна добре прослідкувати і оцінити тенденцію використання стилів поведінки у конфлікті, які відносяться до першої моделі регулювання конфліктів – кооперації (стиль компромісу та співпраці) і до другої моделі регулювання конфліктів – напористості (стиль змагання і пристосування). Для підлітків найбільш припустимою є друга модельрегулювання конфліктів – напористість (використовують 60% підлітків), у той час як першамодель – кооперація – характерна лише для 32% підлітків.
Таким чином, для даних досліджуваних найбільш характерним типом поведінки єпристосування.
Проаналізувавши результати дослідження самооцінки за методикою діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна, можна зробити наступні висновки:
- низький рівень тривожності (до 30 балів) спостерігається у 11 опитаних (36,7 %), з яких 8 (50 %) тестованих – дівчата, а 3 (21,4 %) – хлопчики;
- середній рівень тривожності (31-45 балів) спостерігається в 9-ти опитаних або в 30 %, з яких дівчата становлять 5 осіб (31,3 %), а хлопчики, відповідно, 4 особи, або 28,6 %;
- високий рівень тривожності діагностується у 10 осіб, або 33,3 %, серед яких 6 осіб становлять хлопчики (42,9 %), а 4 особи – дівчата (25 %).
Таким чином, можна зробити висновок про те, що самооцінка в осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, що жінок серед тестованих більший рівень тривожності, в загальному у них нижчий.
Графічно результати дослідження матимуть такий вигляд:
Рис. 1.1. Результати дослідження згідно методики діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна
Рис. 1.2. Розподіл результатів згідно методики діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна
Середньогруповий розподіл показників за методикою "Особистісна агресивність і конфліктність" Є.П. Ільїна і П.А. Ковальова
Шкали | Хлопці | Дівчата |
Запальність | 6,05 | 4,80 |
Наступальність | 4,45 | 4,20 |
Образливість | 3,15 | 3,85 |
Непоступливість | 4,70 | 4,65 |
Компромісність | 7,95 | 7,10 |
Мстивість | 3,05 | 3,80 |
Нетерпимість до думки інших | 2,60 | 2,95 |
Підозрілість | 4,55 | 5,00 |
Позитивна агресивність | 8,80 | 9,25 |
Негативна агресивність | 5,65 | 6,75 |
Конфліктність | 17,55 | 14,60 |
Отже, хлопчики більш запальні ніж дівчата, а дівчата більш підозрілі. Конфліктність у хлопчиків трішки вища ніж у дівчат.
Висновки
Таким чином, конфліктна поведінка пов’язана з певними рисами характера та якостями особистості підлітка такими, як: нетерпимість до недоліків інших, знижена самокритичність, імпульсивність до агресивної поведінки, до підпорядкування інших, неуважності до людей, користолюбство, егоїзм. Причини конфліктів можуть корінитися в особистісній своєрідності членів підліткового колективу, це насамперед: невміння контролювати свій емоційний стан, низький рівень сомоповаги, агресивність, підвищена тривожність, некомунікабельність, надмірна принциповість.
З конфліктною поведінкою тісно пов’язане таке поняття як агресивність. Агресивність виступає як одна із компонентів агресивної поведінки підлітка. Агресивна поведінка, на наш погляд, є результатом порушення стосунків підлітка з середовищем. Всім дітям властиве прагнення досягти позитивної оцінки оточуючих. Незадоволеність цією життєво важливою соціальною потребою викликає у дитини негативні емоційні переживання, штовхає її на пошук виходу з травмуючої ситуації.
Агресивні дії підлітків виступають: як засіб досягнення значущої мети; як спосіб психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби і переключення діяльності; як самоціль, що задовольняє потребу в самореалізації і самоствердженні.
За результатами дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в 9-А класі можна сказати наступне:
- переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах вербальна агресія та почуття провини;
- цікаво відмітити, що до фізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);
- найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник досить високий;
- до непрямої агресії схильні як юнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75% відповідно);
- досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;
- показник роздратування вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;
- показник підозрілість однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат (68,75%), хоча серед юнаків він вищий;
- за показником образа значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчат схильних до образи – меншість (31,25%);
- показник почуття провини однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;
- індекс агресивності більший серед дівчат (62,5%);
- індекс ворожості як серед юнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Самооцінка в осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, що жінок серед тестованих більший рівень тривожності, в загальному він у них нижчий.
Для підлітків найбільш припустимою є друга модельрегулювання конфліктів – напористість (використовують 60% підлітків), у той час як першамодель – кооперація – характерна лише для 32% підлітків.Таким чином, для даних досліджуваних найбільш характерним типом поведінки єпристосування.
Гіпотеза дослідження знайшла підтвердження.
Список використаних джерел
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. – СПб., 1998.– С. 361-371.
2. Аликина Н.В. Возрастные психологические особенностиагрессивного поведения несовершеннолетних: Автореф. дисс.…канд. психол. наук. – К., 1989. – 21 с.
3. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. –М.: МАУП, 1996.– 551 с.
4. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучениевлияния воспитания и семейных отношений. – М., 2000. –512 с.
5. Бодалев А.А., Криволап Л.И. О воздействии стиля общенияпедагога с учащимися на их эмоциональный опыт //Проблемы общения и воспитания. – Ч. 1. – Тарту, 1974. –С. 185-192.