– як самоціль, що задовольняє потребу в самореалізації ісамоствердженні.
В дослідженні ми спиралися на розуміння агресивної поведінкипідлітків як засобу психологічного захисту, недиференційованогозахисного механізму, неконструктивного, неадекватного (у планірозв’язання проблем) поведінки. Загалом можна зробити висновокпро те, що агресивна поведінка – це, насамперед, цілеспрямована інавмисна поведінка, свідома поведінка людини.
2. Емпіричні дослідження конфліктної поведінки підлітків
2.1Методи та процедури дослідження
Для перевірки гіпотетичного положення ми використовували діагностичний інструментарій у вигляді наступних методик:
1.Методика діагностики стану агресії у підлітків Басса та Дарки.
Мета: виявити переважаючу форму агресії.
Дана методика складається з інструкції, завдання, бланка питань 75, на які потрібно відповісти "так" або "ні", бланка відповідей, ключа і 8 шкал: фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи, непряма, вербальна, негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти звичаїв і законів, роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні, образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії, підозрілість, почуття провини (аутоагресія).
У даній методиці питання може відноситься тільки до однієї форми агресії і всі питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання. Також у даній методиці підраховується індекс ворожості й індекс агресивності.
2. Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса.
Мета: визначення переважного способу поведінки людини в конфліктних ситуаціях
Опис методики:
На ранніх етапах вивчення конфліктів широко використовувався термін "вирішення конфліктів", який має на увазі, що конфлікт можна і необхідно розв’язувати або елімінувати. Таким чином, метою вирішення конфліктів був деякий ідеальний безконфліктний стан, де люди працюють в повній гармонії.
Однак, останнім часом ставлення фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів істотно змінилося. Це викликано, на думку К.Томаса, двома обставинами: усвідомленням марності зусиль з повної елімінації конфліктів, а також підтвердженням наявності позитивних функцій конфліктів. Звідси, згідно з підходом К.Томаса, наголос повинен бути перенесений з елімінування конфліктів на управління ними. Тому, автор вважає за потрібне сконцентрувати увагу на таких аспектах зміни конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними або деструктивними; яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.
Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях, К.Томас запропонував двовимірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація (пов’язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених до конфлікту) і напористість (для якої характерний акцент на захисті власних інтересів). Відповідно цим двом вимірам, автор виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
1) Змагання (конкуренція) як прагнення досягти своїх інтересів на шкоду іншому. Людина, що використовує стиль конкуренції, дуже активна і намагається йти до вирішення конфлікту власним шляхом. Вона не надто зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, натомість є здатною на вольові рішення.
Згідно опису К. Томаса, вона намагається в першу чергу задовольнити власні інтереси за рахунок чужих, примушуючи інших людей приймати ваше вирішення проблеми. Задля досягнення мети вона використовує свої вольові якості. Це може бути ефективним стилем в тому випадку, коли людина тримає в руках певну владу. Однак це не той стиль, який ефективно можна використовувати в спілкуванні між людьми.
Наведемо кілька прикладів випадків, коли можна використовувати стиль суперництва: - підсумок є дуже важливим для людини;
- людина має певний авторитет для прийняття рішення і є очевидним, що це рішення є найкращим;
- коли немає іншого виходу;
-людина не може показати, що вона розгубилася.
2) Пристосування — на противагу суперництву, принесення в жертву власних інтересів заради іншого. Цей стиль означає те, що людина діє спільно з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Цей підхід можна використовувати, коли результат важливий для партнера та не дуже важливий для певної людини. Також стиль є корисним в тих ситуаціях, коли партнер має більшу владу. Поступаючись, погоджуючись або жертвуючи власними інтересами, людина може пом’якшити ситуацію.
3) Компроміс - використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме. Такі дії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягається на більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.
4) Уникнення — відсутність як прагнення до кооперації, так і тенденції до досягнення власних цілей. Цей підхід реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співробітничає ні з ким для вирішення проблеми або просто ухиляється від конфлікту. Цей стиль можна використовувати цю тактику, коли вирішується не надто важливе питання або коли становище безвихідне. Не дивлячись на те, що багато хто вважає ухилення слабкістю, часто така "відстрочка" може стати шансом залагодити ситуацію.
5) Співпраця, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін. Слідуючи такому стилю, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співробітничати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної та тривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторін конфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованих інтересів іншої сторони.
К.Томас вважає, що при уникненні конфлікту жодна з сторін не досягає успіху. При таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування і компроміс, або один з учасників виявляється у виграші, а інший програє, або вони обидва програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співпраці обидві сторони виявляються у виграші. У своєму опитувальнику з виявлення типових форм поведінки К.Томас описує кожний з п’яти наведених можливих варіантів 12 судженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. У різних поєднаннях вони згруповані в 30 пар. Тест можна використати в груповому варіанті, як в поєднанні з іншими тестами, так і окремо.
У кожній з поданих пар необхідно вибрати те судження, яке є найбільш типовим для вашої поведінки. Відведений час — не більш 15-20 хвилин.
3. Методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна.
Даний тест є надійним та інформативним способомсамооцінки рівня тривожності в даниймомент часу (реактивна тривожність як стан) та особистісної тривожності (як стійкої характеристики особистості).Реактивна тривожність характеризується напруженням,хвилюванням, нервозністю. Особистісна тривожністьхарактеризує стійку схильність сприймати широке колоситуацій як загрозливі, реагувати на них станом тривоги.
В нормі показники знаходяться в межах 30 балів, помірнопідвищена тривожність — в межах 31–45 балів, 46 балів івище характеризує високий рівень тривожності. Балинараховуються за відповіді на 40 питань.
4. Методика"Особистісна агресивність і конфліктність"Є.П. Ільїна і П.А. Ковальова.
Мета: виявлення схильності суб’єкта до конфліктності і агресивності як особистісним якостям.
Опитувальник містить 80 тверджень, з якими респондент може погодитися або не погодитися. Відповіді на питання відповідають 8 шкалам: запальність, наступальність, образливість, непоступливість, компромісність, мстивість, нетерпимість до думки інших, підозрілість.
За кожною шкалою діти можуть набрати від 0 до 10 балів. Сума балів за шкалами "наступальність" і "непоступливість" дає показник "позитивної агресивності" суб’єкта, сума балів за шкалами "мстивість" і "нетерпимість до думки інших" - показник "негативної агресивності". Сума балів за шкалами "безкомпромісність", "запальність", "образливість", "підозрілість" дає узагальнений показник конфліктності.
2.2 Аналіз результатів дослідження
З метою вирішення основного завдання нашого дослідження та перевірки гіпотетичного положення, нами було складено програму емпіричного дослідження конфліктної поведінки підлітків, які навчаються в загальноосвітній школі №24.
Вибірку склали учні 9-А класу, школи №24, 30 дітей, з яких 14 – хлопчиків і 16 – дівчаток.
Для перевірки гіпотетичного положення ми використовували діагностичний інструментарій у вигляді наступних методик:
1. Методика діагностики стану агресії у підлітків Басса та Дарки.
2. Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса.
3. Методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна.
4. Методика "Особистісна агресивність і конфліктність" Є.П. Ільїна і П.А. Ковальова.
Проведення вказаних методик дозволило нам зафіксувати отримані результати, які були згруповані нами по кожній з методик.
Після проведення методики Басса та Дарки результати зобразили в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Кількісний розподіл вибірки дослідження рівня агресії за методикою Басса‑Даркі
| Параметр | Фізична агресія (1) | Вербальна агресія (2) | Непряма агресія (3) | Негативізм (4) | Роздратування (5) | |||||
| <50 | >50 | <50 | >50 | <50 | >50 | <50 | >50 | <10 | >10 | |
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| Всього | 15 | 15 | 11 | 19 | 9 | 21 | 14 | 16 | 14 | 16 |
| % | 50 | 50 | 36,7 | 63,3 | 30 | 70 | 46,7 | 53,3 | 46,7 | 53,3 |
| Юнаки | 8 | 6 | 8 | 6 | 5 | 9 | 6 | 8 | 5 | 9 |
| % | 57,2 | 42,8 | 57,2 | 42,8 | 35,7 | 64,3 | 42,8 | 57,2 | 35,7 | 64,3 |
| Дівчата | 7 | 9 | 3 | 13 | 4 | 12 | 8 | 8 | 9 | 7 |
| % | 43,8 | 56,3 | 18,75 | 81,25 | 25 | 75 | 50 | 50 | 56,3 | 43,8 |
| Параметр | Підозрілість (6) | Образа (7) | Почуття провини (8) | Індекс агресивності (ІА) | Індекс ворожості (ІВ) | |||||
| <50 | >50 | <50 | >50 | <50 | >50 | <25 | >25 | <10 | >10 | |
| А | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| Всього | 7 | 23 | 18 | 12 | 11 | 19 | 19 | 11 | 30 | 0 |
| % | 23,3 | 76,7 | 60 | 40 | 36,7 | 63,3 | 63,3 | 36,7 | 100 | 0 |
| Юнаки | 2 | 12 | 7 | 7 | 6 | 8 | 9 | 5 | 14 | 0 |
| % | 14,3 | 85,7 | 50,0 | 50,0 | 42,8 | 57,2 | 64,3 | 35,7 | 100 | 0 |
| Дівчата | 5 | 11 | 11 | 5 | 6 | 10 | 6 | 10 | 16 | 0 |
| % | 31,25 | 68,75 | 68,75 | 31,25 | 37,5 | 62,5 | 37,5 | 62,5 | 100 | 0 |
За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в 9-А класі можна сказати наступне: