На думку В.А.Аверіна, А.Бандури, Л.М.Семенюк, агресивна поведінка має місце з моменту виникнення конфліктної (приспілкуванні) або фруструючої (при діяльності) ситуації, яка відіграєроль зовнішнього стимулу. Аналіз досліджень з феноменології агресіїдозволив виокремити три компоненти в структурі агресії: когнітивний, емоційний, поведінковий. Дані компоненти знаходятьвідображення в специфіці вияву агресії підлітками [1; 4; 27].
Когнітивний компонент агресії представлено в рамках зіткнення думок, бажань, інтересів, цілей між партнерами по спілкуванню, що усвідомлюється суб’єктами. Емоційний компонент виявляється у небажанні суб’єктів спілкування знайти компроміс і, як наслідок, виникнення взаємостосунків неприязні. Дії когнітивного й емоційного компонентів мають місце у поведінковому компоненті, що виявляється в неслухняності, грубій поведінці, бійках, крадіжках, наговорах, бравадах, порушенні шкільної дисципліни, хуліганських вихідках.
Детермінантами виникнення когнітивної складової агресії єпереживання образи, ображеного самолюбства, незадоволенняставленнями близьких, бажання не виявити слабких сторін своєї особистості, завоювати авторитет, прагнення довести свою повноцінність, одержати визнання.
Детермінантами виникнення емоційної складової агресії єспецифіка біологічного фундаменту особистості: нейродинамічні іпсиходинамічні якості темпераменту і деякі види акцентуаційхарактеру. Критеріальними показниками вищезазначеного параметра є емоційна чутливість і дратівливість, рівень тривожності, деякіемоції, які належать до так званого комплексу ворожості – гнів,відраза і презирство, емоція страху, образливість, запальність, зарозумілість, "єршистість" (характеризує його збудливість іконфліктність), підозрілість, нетерпимість до заперечень, непоступливість. Вони створюють схильність суб’єкта до виникненнястану конфлікту. На думку більшості вчених, найбільший внесок вагресивну поведінку вносять запальність, образливість, мстивість.
Не випадково Л.І.Бєлозерова виявила у важких підлітків переважання таких особистісних особливостей, як образливість (у 74%),впертість (у 68%), запальність (у 34%), забіякуватість (у 33%) [28, 122].
У працях А.А.Реана зазначено, що, крім збудливості, навиникнення агресивної поведінки підлітків впливає і така особливість особистості (характеру), як демонстративність. Демонстративні підлітки і юнаки постійно прагнуть чинити вплив наінших, привернути до себе увагу. Це реалізується в марнославнійповедінці, часто демонстративно. Очевидно, саме надмірне марнославство і призводить до образливості, зарозумілості, роль якихдля виникнення агресивної поведінки значна. Сукупна дія циххарактеристик зумовлює готовність людини до агресивних дій наемоційному та поведінковому рівні [26, 7].
У рамках вивчення поведінкової складової агресії необхіднозвернутися до форм її вияву. Численні зарубіжні дослідники, середних Хевітт і Дженкінс, поділяли підлітків з агресивною поведінкоюна дві групи: перша група – це підлітки з соціалізованими формамианти суспільної поведінки, для яких не характерні психічні, емоційнірозлади, а друга група – діти, що відрізняються не соціалізованоюагресивною поведінкою, для яких характерні різні психічні порушення.
Поведінкова складова агресії виявляється у підлітків приопозиції щодо дорослих. Підлітки порушують тишу, включаючиобразливі зауваження, псують суспільне майно. Необхідно відзначити, що у цьому випадку дорослим необхідно вибирати правильнупозицію – твердо, спокійно, доброзичливо прийняти спроби довестиситуацію до конфлікту; вони відразу одержують психологічнуперевагу, яка утримує підлітків від подальших експериментів.При зустрічній опозиційності дорослих виникає подальший конфлікт між дорослими і підлітками [14, 15].
Агресивна поведінка, яка виявляється у повсякденному житті у підлітків не маючи зв’язку з порушенням встановлених законодавством правил, закономірно відділяється від соціальної поведінки і серйозних деліктів. Агресивну поведінку побутового характеру зазвичай, відносять до сфери індивідуальної агресіології, вона стосується сфери конфліктів у міжособистісних стосунках і є предметом вивчення психолого педагогічної науки. Однак, яксправедливо вважає В.Н.Мясищев, у людини не можна відділитиособисту сторону проблеми від суспільної; і якщо ворожі, вузькоособисті стосунки спочатку здаються тільки особистою справою, то,накопичуючись, вони можуть трансформуватися з особистої справидо справ з кримінальної практики [23, 20].
Н.В.Алікіна вважає, що між повсякденною і злочинною агресієюприпустима аналогія тому, що агресія, як вияв природної захисноїреакції на несприятливу конфліктну ситуацію у підлітків, вдевіантній і делінквентній поведінці може займати статус своєрідноїзахисної форми поведінки, будучи викривленим способом задоволення потреб і відображаючи проблеми самореалізації [2, 9].
Численні вітчизняні і зарубіжні автори розглядають агресивнуповедінку як девіантну, відхилену від норми, виключаючи їїадаптивну функцію. На думку авторів, почуття самознищення, своєїневідповідності вимогам ставить перед вибором або на користь вимогі продовження болісних переживань самознищення, або на користьпідвищення самоповаги в поведінці, спрямованих проти цих вимог.
Підлітки частіше за все вибирають друге. У результаті й установки,і референтні групи, і поведінка підлітків стають все більш антинормативними, штовхаючи їх все далі по шляху девіації.
Агресивна поведінка розглядається як руйнівна, згубнаповедінка, що приносить фізичну і психічну шкоду. Аналіз працьряду дослідників (Л.М.Зюбін, Я.Л.Коломінський, В.Г.Степанов,Р.І.Цветкова) дозволяє припустити, що вони вважають агресіюадаптивною реакцією, яка є виявом механізму психологічногозахисту. В.Г.Степанов пише, що "агресія як вияв непристосованостідо соціального середовища чітко виявляється від 10 до 13 років [29].
Адаптаційні механізми агресії підлітків розглядалися у праціЛ.Б.Філонова. Досліджуючи поведінку підлітків "на межі агресії",автор встановив її продуктивний, природний адаптаційно дослідницький характер. Для дослідника пошук підлітком межприпустимого є закономірним явищем. Він раціональний у томувипадку, якщо не виходить за рамки дозволеного суспільством.Водночас пошук меж виявляється тією лінією, яка легко можепривести до відхилення [30, 117].
Аналіз літератури свідчить також про те, що конструктивна агресія,починаючи з раннього віку, активно сприяє адаптації. Спочатку вонавиконує сигнальну функцію, свідчить про виникнення проблемдезадаптації. З розвитком же активності дитини, вона починаєвиконувати й іншу, компенсаторну функцію, сприяючи виробленнюспособів адекватної адаптації до навколишнього середовища. На відмінувід конструктивної, деструктивна агресія не веде до адекватноїадаптації, а навпаки, виявляється в девіантній поведінці.
У контексті досліджуваної проблеми цікавою є позиціяН.Ю.Максимової, яка вважає, що відхилення в розвитку особистості підлітка є результатом багатоступеневого процесу порушеннявзаємодії дитини з навколишнім світом, який поступово розвивається [22].
Агресивна поведінка, на наш погляд, є результатомпорушення стосунків підлітка з середовищем.Всім дітям властиве прагнення досягти позитивної оцінки оточуючих. Незадоволеність цією життєво важливою соціальною потребою викликає у дитини негативні емоційні переживання, штовхає її на пошук виходу з травмуючої ситуації. На думку І.Б.Котової, Д.І.Фельдштейна, Є.Н.Шиянова, правильне педагогічне керівництво забезпечує найбільш оптимальний вихід з цієї ситуації. Дорослим необхідно допомогти підлітку підвищити рівень успішності його діяльності, або знайти іншу сферу самоствердження. При відсутності правильного педагогічного керівництва стихійним виходом із ситуації, що склалася, буде закріплення у підлітків з агресивною поведінкою негативного ставлення до оточуючих. Джерелом негативних стосунків підлітків з агресивною поведінкою слугує несприятлива обстановка, що склалася навколо підлітка.
Докори з боку вчителів у недобросовісності, егоїзмові, підлості, нездатності щось зробити можуть бути причиною агресивних повторних виявів у підлітків і укріплення негативних стосунків. Під негативним ставленням підлітків з агресивною поведінкою до оточуючих ми розглядаємо емоційно ціннісне ставлення, яке виражається в антипатії, неприйнятті, що заподіює шкоду особистісному розвитку підлітка.
Отже, аналіз психолого педагогічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що відхилення в поведінці підлітків, в тому числі й агресивні форми, кризи психічного розвитку залежать від стосунків підлітків з іншими людьми. Таким чином, агресивна поведінка є наслідком порушень системи ставлень, в якій знаходиться підліток і є викривленим видом взаємодії з оточуючими. Аналіз досліджень, які розглядають мотиви агресивної поведінки, показав, що агресивні дії підлітків виступають:
– як засіб досягнення значущої мети;
– як спосіб психологічної розрядки, заміщення блокованоїпотреби і переключення діяльності;