План курсової роботи
Вступ
Розділ І: Конфлікти в історії суспільної думки
1. Давні уявлення про конфліктність буття
2. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець XVIII - початок ХIХ ст.)
3. Теорії конфліктів (кінець ХIХ - початок ХХ століття)
Розділ ІІ: Сучасні концепції конфлікту
1. Теоретико-методологічні засади конфліктології
2. Р. Дарендорф и Л. Козер початок конфліктології
3. Становлення конфліктології
Висновки
Список використаної літератури
У повсякденному спілкуванні слово “конфлікт" застосовується щодо широкого кола явищ - від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових чи сімейних суперечок, до проблем кожної особистості, які супроводжують її протягом усього життя.
Слово “конфлікт" багатозначне і походить від латинського conflictus - зіткнення. Має наступні основні значення:
- стан відкритої боротьби, війна, битва;
- дисгармонія управління персоналом і економіка праці відносинах людей, зіткнення протилежностей;
- психічна боротьба між взаємовиключними можливостями;
- емоційна напруга внаслідок непримиренності внутрішніх настанов з вимогами ситуації.
Майже в такому вигляді воно входить і в інші мови (conflikt - англійська, conflit - французька, конфлікт - українська та ін.).
З других видань (“Советский энциклопедический словарь" 1988) до цього можна додати ще одне значення: емоційна напруга (хвилювання, неспокій), які виникають в результаті зіткнення протилежних імпульсів або від неможливості узгодити, примирити внутрішні імпульси з навколишньою реальністю або моральними обмеженнями.
Загальний синонімічний ряд поняття “конфлікт" включає конфлікт, спор, суперництво, двобій, боротьбу, скандал. Суперництво відноситься як до дружнього змагання, так і до ворожої боротьби за досягнення цілей, єдиноборство, як правило, використовується коли мова йде про військовий конфлікт, боротьба частіше всього означає зіткнення індивідуальних суперників, скандал припускає публічне зіткнення або шумну сутичку.
Аналіз розглянутих синонімічних рядів показує, що практично незмінним компонентом значення поняття “конфлікт" є зіткнення опозиційних начал, частіше всього - двох.
На сьогоднішній момент у науковій літературі відсутня єдність розуміння терміну ”конфлікт" в наявності різні рівні його вжитку:
- на рівні звичайного осмислення під конфліктом розуміють сварку, суперечку;
- на семантичному рівні конфлікт трактується як зіткнення, розбіжність., колізія;
- на конвекціональному рівні визначається у відповідності з предметом дослідження.
Проаналізувавши наведені визначення конфлікту можна дати синтезоване його визначення:
Конфлікт - це різні види протидій, протиборства осіб і груп з приводу неузгоджених істотно значущих для них цілей, інтересів, цінностей, установок, а також усвідомлена практична діяльність щодо подолання цих суперечностей.
Поняття конфлікту набуло статус терміна порівняно пізно: так, в виданому на початку століття відомому трьохтомному “Словнику філософії і психології” під редакцією Дж. Болдуіна приводиться тільки поняття “конфлікт законів”. В подальшому проблемне поле поняття інтенсивно розширюється. В якості різних форм конфлікту починають роздивлятись зіткнення окремих особистостей, внутрішньосімейні чвари, конкурентна боротьба монополій, громадянські війни, військові перевороти, всі типи міжнародних конфліктів, незалежно від їх характеру.
Один з можливих варіантів визначення конфлікту заснований на його філософському розумінні, в відповідності з яким він описується як “крайній випадок загострення протиріччя”. Тоді соціальний конфлікт може бути визначений як “крайній випадок загострення соціальних протиріч, які виявляються в зіткненні різних соціальний спільнот - класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів, обумовлених протилежністю або існуванням різних їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку”.
Аналіз показує, що соціальні протиріччя пронизують усі сфери суспільного життя - економічну, політичну, соціальну, духовну. Загострення тих чи інших соціальних протиріч створює певні “зони кризи”. Криза виявляється у різкому посиленні соціальної напруженості, яка нерідко переростає в конфлікт. Соціологи відзначають, що конфлікт є тимчасовим станом суспільства, який можна перебороти за допомогою раціональних засобів.
Більшість соціологів схильні вважати, що існування сучасного суспільства без конфліктів неможливе, тому що конфлікт є невід’ємною частиною життєдіяльності людей. А також важливим джерелом соціальних змін, що відбуваються в суспільстві. Конфлікт, у свою чергу, робить соціальні зміни більш динамічними і мобільними. Адже звичні норми поведінки і діяльності індивідів, що раніше задовольняли їх, з дивною рішучістю часто-густо відкидаються ними без усякого жалкування. Під впливом конфліктів суспільство може перетворюватися. Що сильніше соціальний конфлікт, то помітніше його вплив на протікання соціальних процесів і темпи їх здійснення.
Соціологічне визначення конфліктів є одним з перших досліджень в конфліктології. Соціологів цікавлять насамперед, суспільні конфлікти, їх роль для держави, її політичного устрою. Вже перші представники конфліктології звернули увагу на таку складову структури конфлікту як суперечності, розбіжності.
Мета моєї курсової роботи - аналіз теорії конфлікту
Завдання:
· надання загальної характеристику теорії конфлікту;
· аналіз витоків, етапів розвитку та становлення;
· аналіз світоглядних умов конфліктології.
Історія розвитку людства з найдавніших часів до наших днів засвідчує, що конфлікти завжди були і будуть.
Конфлікти як суттєва сторона соціальних зв’язків, взаємодії та відносин людей, їх поведінка і вчинки, з далеких часів притягували до себе увагу людини. Свідки тому - міфологія інформаційні системи в менеджменті релігія різних народів, фольклор і пам’ятки давньої літератури, судження античних інформаційні системи в менеджменті середньовічних мислителів, досягнення соціальних та гуманітарних наук.
Витоки досліджень проблеми соціального конфлікту беруть свій початок із глибокої давнини. Ще китайські філософи у VІІ - VІ ст. до н. е. бачили джерело розвитку природи і суспільства у боротьбі протилежностей.
Так, Конфуцій - знаменитий мудрець давнього Китаю - ще в VІ ст. до н. е. в своїх висловах стверджував, що злобу і заздрощі, англійська мова з ними і конфлікти, породжує в першу чергу, нерівність інформаційні системи в менеджменті несхожість людей.
Над природою конфлікту уже замислювались давньогрецькі філософи. Анаксимандр (бл.610 - 547 р. р. до н. е.) твердив, що речі виникають із постійного руху “апейрону" - єдиного матеріального начала, що приводить до виокремлення з нього протилежностей, а це означає, що воно конфліктне.
В один час з Конфуцієм зробив спробу раціонально осмислити природу конфлікту древньогрецький філософ-діалектик Гераклід. Він вважав. що все в світі народжується через ворожнечу і чвари. Конфлікти уявлялись йому як важливі властивості, обов’язкова умова соціального життя, бо протиборство в тому числі і війна є “батько всього і цар всього”.
Античний філософ Гераклід (бл.530 - 470 р. р. до н. е.) вважав, що у світі все народжується через ворожнечу і розбрат, що єдиний закон, який панує в Космосі - це війна - батько і цар усього. Це перша спроба дати позитивне трактування боротьби у процесі суспільного розвитку через проблемність і конфліктність.
Ідеї Геракліда про конфлікти і боротьбу як основу всіх речей поділяли й інші філософи-матеріалісти давнини. при цьому деякі з них (наприклад, Епікур), висловлювали думку про те, що ворожі зіткнення своїми важкими наслідками в кінцевому результаті переконають людей жити в мирі та злагоді.
Конфліктам приділяли увагу також Платон і Арістотель. Вони вважали, що людина по природі своїй соціальна; окрема людина являє собою лише частину більш ширшого цілого - суспільства; закладене в людині суспільне начало надає їй здібності до взаєморозуміння і співробітництва з іншими людьми.
Не виключались при цьому потяг до ворожнечі, ненависті і насиллю. В своєму трактаті “Політика" Аристотель вказував на джерела розбрату (конфліктів), які, на його думку, виходять з нерівності людей в володіння майном, англійська мова також в несхожості характерів, страху, наглості, надмірному возвеличенні одних і приниженні інших.
В умовах середньовіччя колективізм означав підкорення людини феодальній державі, поглинення особистості селянською общиною, ремісничим цехом, купецькою корпорацією, рицарським або чернечим орденом.
Фома Аквінський (1225 - 1274) висунув думку, що війни допустимі в житті суспільства, тобто конфлікти є об’єктивною реальністю.
Еразм Роттердамський (1469 - 1536), вказував на наявність власної логіки конфлікту, який, розпочавшись, втягує в орбіту свого впливу нові і нові сили. Зокрема він писав, що “війна солодка для тих, хто її не знає”. Витупав з різким осудом середньовічної смути, соціального безладу і кровопролитних міжусобиць. Ратував за мир добру згоду між людьми, визнаючи їх вирішальним фактором розвитку суспільства.
Іншої точки зору притримувались Д. Локк, Т. Гоббс. Вони вважали, що людина є окремою самоцінним створінням, для якого інші люди - тільки середовище його існування. У відповідності з суспільством пріоритет належить особистості. Природний. стан суспільних зв’язків - це “війна всіх проти всіх”, в якій люди виступають в ролі ворогів або партнерів.
Френсіс Бекон (1561 - 1626) уперше глибоко проаналізував причини соціальних конфліктів в Англії. Ф. Бекон звертає увагу на конкретні заходи попередження конфліктів, зауважуючи, що на “кожен випадок хвороби" існують свої ліки. Крім політичних помилок в управлінні Ф. Бекон називає і деякі психологічні чинники соціальних негараздів. Важливим засобом запобігання соціальним конфліктам він вважав мистецтво політичного маневрування, особливо слід звертати увагу на те, аби у невдоволених не знайшлося підхожого ватажка, який би міг їх об’єднати.